Озеро Святе

Озеро Святе
На березі озера
50°13′4″ пн. ш. 26°50′13″ сх. д. / 50.21778° пн. ш. 26.83694° сх. д.
Розташування
Країна	Україна
Регіон	Хмельницька область
Розташування	Шепетівський район, Мале Полісся
Геологічні дані
Група озер	Заславські озера
Розміри
Площа поверхні	0,042[1]  км²
Глибина середня	3-4[1]  м
Глибина макс.	9[1]  м
Вода
Басейн
Площа басейну	8,2 га  км²
Країни басейну	Україна
Інше
Острови	1
Озеро Святе (Україна)
Озеро Святе у Вікісховищі

О́зеро Святе́ — свого часу найбільше озеро Хмельницької області. Мало льодовикове походження й повстало близько десяти тисяч років тому^[2]. Належало до групи заславських озер, розташованих на території Михельського лісництва ДП «Ізяславське лісове господарство», в межах Малого Полісся, на території Шепетівського району.

На початку 2000-х було популярним місцем відпочинку^[2]. Середня історична глибина озера становила близько 4 м, найбільша близько 9 м, у центрі озера був розташований острів, а навколо озера ліс^[1].

З 1990 року має статус комплексної пам'ятки природи загальнодержавного значення.

Озеро поступово заболочувалося та міліло і в 2026 році фактично припинило своє існування^[2].

На Святому фіксувалося 67 видів птахів, майже третина з яких є рідкісними і потребують особливої уваги та захисту. Зокрема, 4 види занесено до Червоної книги України, 24 — включено до Додатку II Бернської конвенції.

Ссавці представлені типовим для Малого Полісся набором видів. Тут відмічені сарни, лисиці, куниця лісова, вивірка лісова, ондатра; звичайним є кріт європейський, а також різноманітні мишовиді гризуни, кажани тощо.

На Святому поширені лісова, болотна, прибережно-водна, вибірково-лучна рослинність, а також цікавий фауністичний комплекс. Зусібіч озеро оточене сосняком. Це вологий змішаний сосново-березовий ліс і лише від сходу сухий сосновий. В лісовому покриві трапляються гвоздика несправжньорозчепірена, осока кульконосна і ситник відстовбурчений.

На навколишній території трапляються сосново-орлякові, дубово-сосново-орлякові та березові лісові угруповання. Сосново-орлякові ліси вирізняються трав'яним ярусом, який представлений орляком звичайним заввишки 100—120 см. В цьому ярусі ростуть купина запашна, перлівка поникла, костриця велетенська, грушанка круглолиста.

З рідкісних видів ростуть чорниця, брусниця звичайна, зелениця сплющена.

Дубово-сосново-орлякові ліси ростуть на більш сухих і родючих ґрунтах. Трав'яний ярус складає орляк із супутніми йому видами: квасениця звичайна, безколінець блакитний, перестріч гайовий, конвалія звичайна, веснівка дволиста, рідкісна чорниця.

Березові ліси найсвітліші і утворюють невеликі масиви, які сформувались переважно на місці соснових лісів. Підлісок відсутній. Цим лісам підстилають такі трав'янисті рослини як: орляк звичайний, чоловіча папороть, дзвоники розлогі, злаки — безколінець, стоколос безостий, перлівка поникла. В найзволоженіших місцях ростуть чорниця і верес звичайний.

Найцікавішими виявилися болотні масиви навколо озера. Вони виражені декількома угрупуваннями. Насамперед це угрупування кореневищих осок, які характеризуються однорідністю травостою, і ростуть у найменше зволожених місцях. Це осока гостра, осока пухирчаста, осока чорна, осока жовта, осока багнова, осока пухнастоплода, калюжниця болотяна.

Із червонокнижних видів тут трапляються орхідеї: коручка болотяна, зозульки бузинові.

На болотах розміщені виключно цінні соснові сфагнові ліси. Це найбагатший трав'янисто-чагарниковий ярус. Саме тут росте найбільша кількість рідкісних видів: багно звичайне, буяхи, чорниця, брусниця, верес, осока багнова, журавлина болотяна, образки болотяні, бобівник трилистий.

На водному плесі озера своєю ніжною красою ваблять види з Червоної книги України (1980, 1996): латаття біле і глечики жовті, Їх супроводжують теж такі рідкісні види як: вовче тіло болотяне, гірчак земноводний, ситник розлогий, ситник тонкий. Таким чином, біля озера знайшли притулок понад 150 видів вищих рослин і 15 видів мохів і лишайників.

Своєрідним сюрпризом виявилася знахідка реліктового виду з дольодовикового періоду (з плаунових) — діфазіаструм сплюснутий (Л. Г. Любінська) та плауна булавоподібного, які утворюють невеликі куртини.

Унаслідок зміни клімату та зниження рівня ґрунтових вод озеро поступово міліло та заболочувалося. Це явище спостерігалося вже на початку 2010-х років. Не сприяла покращенню ситуації поява неподалік пункту забору води у 2016 році та діяльність кар'єрів. Пересихало сусіднє болото, що живило озеро. Остаточно у 2026 році співробітники Національного природного парку «Мале Полісся» повідомили, що озеро перестало існувати. Разом із озером зникли регіонально рідкісні латаття біле та бобівник трилистий. Проте червонокнижна болотянка звичайна далі росла. На думку працівників парку, зарадити зникненню озера через його поглиблення неможливо^[2].

• Володимир Стецюк. Ізяславський Край: природа — історія — людина. Київ, 2009.
• Білик Р. Г., Казімірова Л. П. «Озеро Святе»: крок до створення національного природного парку (про проєкт створення в зоні Малого Полісся Хмельниччини Національного природного парку "Озеро Святе).

• C.І. Ковальчук, Л. Г. Любінська. Стан та перспективи заказника «Озеро Святе»
• «Мале Полісся» — проектований національний природний парк України
• «Озеро Святе» на «Сім чудес України»
• Озеро Святе
• Святе озеро на Ізяславщині висихає
• Озеро Святе^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Великдень на півночі
• Рослинність східної частини Малого Полісся
• «Мале Полісся» — проект національного природного парку України
• В. Попович. Вплив кліматичних умов на розвиток рослинності техногенних ландшафтів Малого Полісся у зимовий період
• Указ Президента України № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об'єктів»
• Озеро Святе. Світлини
• Водні ресурси області