YaChudo

Овен Койл

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Футболіст
Овен Койл
Особисті дані
Народження 14 липня 1966 (60 років)
  Пейслі, Шотландія, Велика Британія
Зріст 180 см Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Ірландія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1985–1988 Шотландія «Дамбартон» 103 (36)
1988–1990 Шотландія «Клайдбанк» 63 (33)
1990–1993 Шотландія «Ейрдріоніанс» 123 (50)
1993–1995 Англія «Болтон Вондерерз» 54 (12)
1995–1997 Шотландія «Данді Юнайтед» 38 (5)
1997–1999 Шотландія «Мотервелл» 79 (25)
1999–2001 Шотландія «Данфермлін Атлетік» 47 (10)
2001 →  Шотландія «Росс Каунті» 5 (2)
2001–2002 Шотландія «Ейрдріоніанс» 45 (29)
2002–2003 Шотландія «Фолкерк» 36 (20)
2003 Шотландія «Данді Юнайтед» 3 (0)
2003–2005 Шотландія «Ейрдрі Юнайтед» 57 (27)
2005–2007 Шотландія «Сент-Джонстон» 16 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1994 Ірландія Ірландія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2003 Шотландія «Фолкерк»
2005–2007 Шотландія «Сент-Джонстон»
2007–2010 Англія «Бернлі»
2010–2012 Англія «Болтон Вондерерз»
2013–2014 Англія «Віган Атлетік»
2014–2016 США «Х'юстон Динамо»
2016–2017 Англія «Блекберн Роверз»
2017–2018 Шотландія «Росс Каунті»
2019–2020 Індія «Ченнаї»
2020–2022 Індія «Джамшедпур»
2022–2023 Шотландія «Квінз Парк»
2023–2025 Індія «Ченнаї»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.
CMNS: Овен Койл у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Овен Койл (англ. Owen Coyle, нар. 14 липня 1966, Пейслі) — шотландський та ірландський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Відомий за грою у клубах Шотландії та Англії, зокрема, за клуби «Болтон Вондерерз» та «Сент-Джонстон», а також за успішну тренерську кар'єру, зокрема з «Бернлі», який він вивів до Прем'єр-ліги. Народився у Шотландії, але на міжнародному рівні представляв національну збірну Ірландії.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1985 року виступами за команду «Дамбартон», в якій провів три сезони разом зі своїми братами Джо та Томмі, взявши участь у 103 матчах чемпіонату.

У 1988 році Койл перейшов до «Клайдбанка», а у березні 1990 року за 175 тисяч фунтів стерлінгів став гравцем «Ейрдріоніанса». Дебют за новий клуб став надзвичайно успішним — у першому ж матчі він оформив хет-трик. Протягом наступних двох сезонів його результативна гра допомогла клубу здобути підвищення в класі, дійти до фіналу Кубка Шотландії 1992 року, а також взяти участь у Кубку володарів кубків УЄФА 1992/93.

Своєю грою Койл привернув увагу представників тренерського штабу англійського клубу «Болтон Вондерерз», до складу якого приєднався влітку 1993 року за 250 тисяч фунтів. Відіграв за клуб з Болтона наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. За два сезони в Англії він став ключовим гравцем команди, яка у 1995 році здобула підвищення до Прем'єр-ліги. У фіналі плей-оф Першого дивізіону проти «Редінга» Койл забив надважливий м'яч на 75-й хвилині за рахунку 0:2, що дозволило «Болтону» відіграти один гол, а згодом перемогти в додатковий час з рахунком 4:3 і вперше за 15 років повернутися до елітного дивізіону.

У жовтні 1995 року за 400 тисяч фунтів повернувся до Шотландії, уклавши контракт з клубом «Данді Юнайтед», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. У сезоні 1995/96 він знову допоміг команді здобути підвищення, забивши переможний гол у додатковий час другого матчу плей-оф проти «Партік Тісл» (2:1).

З 1997 року два сезони захищав кольори клубу «Мотервелл». Граючи у складі «Мотервелла» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. Після цього у березні 1999 року він перейшов до «Данфермлін Атлетік», однак 2001 року утратив місце в основному складі й був відданий в оренду до «Росс Каунті».

У 2001 році Койл знову приєднався до «Ейрдріоніанса», з яким виграв Кубок виклику, відзначившись голом у фіналі[1]. Проте, у травні 2002 року клуб було ліквідовано через банкрутство[2].

Після цього він перейшов до «Фолкерка», де у 2003 році був призначений граючим тренером. Згодом Койл повернувся до «Данді Юнайтед», переважно виконуючи тренерські функції, але також був зареєстрований як гравець. Через нестачу ігрової практики він був відданий в оренду до «Ейрдрі Юнайтед», правонаступника «Ейрдріоніанса», а пізніше підписав з клубом повноцінний контракт та обійняв посаду асистента головного тренера.

2005 року перейшов до клубу «Сент-Джонстон», за який відіграв 2 сезони. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду «Сент-Джонстон» у 2007 році.

Після фактичного завершення ігрової кар'єри Койл кілька разів виходив на поле в екстреному порядку вже коли був тренером. 9 квітня та 7 жовтня 2009 року він зіграв по матчу за резервний склад «Бернлі», а 15 листопада 2010 року, у віці 44 років, Койл зіграв за основний склад «Болтон Вондерерз» у товариському матчі проти «Кліфтонвілла» (2:0), відзначившись голом.

Виступи за збірну

Незважаючи на народження в Шотландії, Койл вирішив представляти Республіку Ірландія, маючи ірландське походження. Він дебютував за молодіжну збірну Ірландії у 1987 році, зігравши проти Шотландії. Овен також двічі виступав за збірну Ірландії B у матчах проти Англії B[3].

Єдиний матч у складі національної збірної Ірландії він провів у квітні 1994 року в товариському поєдинку проти Нідерландів, вийшовши на заміну на 83-й хвилині замість автора голу Томмі Койна. Матч завершився перемогою ірландців з рахунком 1:0[4].

Кар'єра тренера

Першу тренерську посаду Койл отримав 31 січня 2003 року, коли разом із Джоном Г'юзом був призначений співтренером «Фолкерка»[5]. Обидва також виконували функції граючих тренерів. У сезоні 2002/03 клуб став переможцем Першого дивізіону Шотландії. Після завершення сезону Койл залишив клуб.

У квітні 2005 року Койл очолив «Сент-Джонстон»[6]. Під його керівництвом клуб двічі доходив до півфіналів національних кубків і здобув сенсаційну перемогу над «Рейнджерс» на «Айброксі» (2:0), що стало першою такою перемогою за 35 років. За цей час двічі отримував нагороду тренера місяця Першого дивізіону.

У листопаді 2007 року Койл став головним тренером «Бернлі»[7]. Під його керівництвом клуб дійшов до півфіналу Кубка англійської ліги та у 2009 році виграв плей-оф Чемпіоншипу, здобувши право виступати в Прем'єр-лізі вперше за 33 роки[8]. У серпні 2009 року «Бернлі» сенсаційно переміг чинного чемпіона Англії «Манчестер Юнайтед» (1:0)[9].

Овен Койл під час роботи з «Х'юстон Динамо». 2015 рік.

У січні 2010 року Койл очолив «Болтон Вондерерз», зберігши команді місце в Прем'єр-лізі. У сезоні 2010/11 команда дійшла до півфіналу Кубка Англії, проте в сезоні 2011/12 клуб вилетів з Прем'єр-ліги, а 9 жовтня 2012 року контракт із Койлом було розірвано[10].

14 червня 2013 року Койл очолив «Віган Атлетік»[11], але залишив клуб уже в грудні через негативні результати[12]. Після цього у 2014—2016 роках працював головним тренером «Х'юстон Динамо» у MLS[13].

2 червня 2016 року Койла було призначено головним тренером клубу Чемпіоншипу «Блекберн Роверз», уклавши дворічний контракт[14]. Після тридцяти семи ігор під керівництвом Койл покинув «Блекберн» 21 лютого 2017 року.

28 вересня 2017 року очолив клуб шотландської Прем'єр-ліги «Росс Каунті», уклавши дворічний контракт[15]. Він пішов у відставку з цієї посади 1 березня 2018 року, коли клуб опинився на останньому місці в чемпіонаті[16].

У 2019 році Койл став головним тренером індійського клубу «Ченнаї»[17], з яким дійшов до фіналу Суперліги. Після цього 7 серпня 2020 року Койла було призначено головним тренером іншого місцевого клубу «Джамшедпур»[18], з яким у сезоні 2021/22 з «Джамшедпуром» виграв регулярний чемпіонат — перший трофей в історії клубу.

Влітку 2022 року очолив «Квінз Парк», але залишив клуб наприкінці сезоні 2022/23 після невдалої боротьби за підвищення[19], після чого в липні 2023 року повернувся до «Ченнаї», вивівши команду до плей-оф. 17 липня 2025 року сторони припинили співпрацю за взаємною згодою.

Титули і досягнення

Як гравець

Як тренер

Індивідуальні

Примітки

  1. ↑ Airdrie retain Challenge Cup. bbc.co.uk. 14 жовтня 2001. Процитовано 23 грудня 2025.
  2. ↑ Airdrie history ends here. bbc.co.uk. 1 травня 2002. Процитовано 23 грудня 2025.
  3. ↑ England - International Results B-Team - Details. www.rsssf.org. Процитовано 23 грудня 2025.
  4. ↑ Statistics: Republic of Ireland [Powered by tplSoccerStats]. www.soccerscene.ie. Процитовано 23 грудня 2025.
  5. ↑ Falkirk FC Historian: Falkirk FC Managers. falkirkfchistorian.blogspot.com. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 23 грудня 2025.
  6. ↑ Coyle becomes St Johnstone boss. bbc.co.uk. 15 квітня 2005. Процитовано 23 грудня 2025.
  7. ↑ Coyle named new Burnley manager. 22 листопада 2007. Процитовано 23 грудня 2025.
  8. ↑ Burnley 1-0 Sheff Utd. bbc.co.uk. 25 травня 2009. Процитовано 23 грудня 2025.
  9. ↑ Burnley 1-0 Man Utd. bbc.co.uk. 19 серпня 2009. Процитовано 23 грудня 2025.
  10. ↑ Owen Coyle sacked as Bolton Wanderers manager. BBC Sport. 8 жовтня 2012. Процитовано 23 грудня 2025.
  11. ↑ Owen Coyle: Wigan Athletic name former Bolton boss as manager. BBC Sport. 14 червня 2013. Процитовано 23 грудня 2025.
  12. ↑ Nixon, Alan (1 грудня 2013). Wigan sack manager Owen Coyle after fans revolt over third home loss in a week. Daily Mirror (англ.). Процитовано 23 грудня 2025.
  13. ↑ Houston Dynamo & head coach Owen Coyle part ways | MLSSoccer.com. mlssoccer (англ.). Процитовано 23 грудня 2025.
  14. ↑ Owen Coyle: Blackburn Rovers appoint former Bolton and Burnley manager. BBC Sport. 2 червня 2016. Процитовано 23 грудня 2025.
  15. ↑ Ross County: Owen Coyle 'ambitious as ever' after being appointed manager. BBC Sport. 27 вересня 2017. Процитовано 23 грудня 2025.
  16. ↑ Owen Coyle resigns as Ross County manager. BBC Sport. 1 березня 2018. Процитовано 23 грудня 2025.
  17. ↑ Owen Coyle named Chennaiyin boss in Indian Super League. BBC Sport. 3 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2025.
  18. ↑ Jamshedpur FC appoint Owen Coyle as Head Coach. www.indiansuperleague.com (англ.). 7 серпня 2020. Процитовано 23 грудня 2025.
  19. ↑ Owen Coyle: Queen's Park manager steps down. BBC Sport. 15 травня 2023. Процитовано 23 грудня 2025.
  20. ↑ Jamshedpur FC clinch League Winners’ Shield after beating ATK Mohun Bagan. Indian Super League (англ.). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 23 грудня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)

Посилання

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).