Обуховичі

село Обуховичі
Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Вишгородський
Тер. громада	Іванківська селищна територіальна громада
Код КАТОТТГ	UA32100050400017322
Основні дані
Засноване	1500
Перша згадка	1500 (526 років)[1]
Населення	1640
Площа	6,1 км²
Густота населення	268,85 осіб/км²
Поштовий індекс	07254[2]
Телефонний код	+380 4591
Географічні дані
Географічні координати	50°59′8″ пн. ш. 29°46′18″ сх. д. / 50.98556° пн. ш. 29.77167° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	148 м
Місцева влада
Адреса ради	07200, Київська обл., Вишгородський р-н, с-ще Іванків, вул. Івана Проскури, 47
Карта
Обуховичі
Обуховичі
Мапа
Обуховичі у Вікісховищі

Обухо́вичі — село в Україні, у Іванківській селищній територіальній громаді Вишгородського району Київської області. Населення становить 1350 осіб (на 2021 рік).

Село віднесене до III зони добровільного гарантованого відселення.

Село Вишгородського району Київської області. Входить до складу Іванківської селищної громади. Площа 6,1км².

Відстань від Обуховичів до центру громади — 12 кілометрів, райцентру — 78 км, обласного центру — 82 кілометри, найближчої залізничної станції Тетерів — 50 км.

Через Обуховичі проходить автомагістраль Р-02 «Київ — Овруч» в напрямку до республіки Білорусь.

Через село протікають три малі річки: Мурава, Бичок та Збинка. Основною річкою села є річка Мурава. Вона пронизує все село з півдня на північ. Річка Мурава має 12 км завдовжки, безпосередньо в селі Обуховичі в неї впадають дві притоки Межилиця та Регезня. Інші дві річки протікають із заходу на схід в північній частині села. Річка Бичок - 5,2 км завдовжки, на захід від села має притоку Малий Бичок. Річка Збинка – 4,3 км завдовжки. Усі три річки впадають в північно-східній околиці села в річку Болотну (басейн Дніпра). На річках Мурава та Збинка є ставки. Також в селі та його околицях є багато малих штучних водойм (копанок та сажалок), найбільші з них мають власні назви: Юдина сажалка, Таназові сажалки, Макошина копанка тощо. В лісах навколо села є досить багато боліт. До найбільших боліт відноситься Зінина Лоза, Кліщове, Руда, Черепашине, Христине болото.

Згідно з геоботанічним районуванням України територія належить до Народицько-Іванківського району Києвополіського округу Поліської підпровінції Східноєвропейської провінції. Характерними рисами місцевих ландшафтів є слабко почленований рельєф, значне поширення воднольодовикових піщаних відкладів, велика заболоченість^[3]. В околицях села Обуховичі та на території Обуховицького лісництва збереглися різноманітня природні комплекси: хвойні та листяні ліси, чагарникові зарості, евтрофні, мезотрофні та оліготрофні болота, болотисті та мезофільні луки, стоячі та повільнотекучі водойми, сухі трав'яні угруповання на пісках тощо. В тому числі, тут відмічено раритетні представники біологічного різноманіття, що включені до Червоної книги України: рослини — булатка довголиста, гніздівка звичайна, зозульки м'ясо-червоні, коручка болотяна, коручка чемерникоподібна, лілія лісова, любка дволиста, любка зеленоквіткова, пухирник південний; гриби — грифола листувата та спарасис кучерявий; тварини — ссавці: лось європейський; птахи — лунь лучний, підорлик малий, лелека чорний, журавель сірий; комахи — джміль яскравий, дозорець-імператор, стрічкарка блакитна, вусач мускусний; зяброногий рачок Бранхіпус Шаффера тощо. Також тут представлена значна кількість видів, що охороняються на регіональному та міжнародному рівнях, угруповання Зеленої книги України та біотопи резолюції № 4 Бернської конвенції, значна кількість вікових дерев. З метою збереження біологічного різноманіття створено два об’єкти природно-заповідного фонду та пропонується створити ще декілька.

Оголошено рішенням Київської обласної ради V скликання від 02.04.2009 р. № 447-24-V. Заказник займає 751 га в межах Обуховицького та Жеревського лісництв ДП «Іванківське лісове господарство» (Василюк та ін., 2012).

Рослинний покрив заказника репрезентує типову лісову рослинність та в майже непорушеному стані унікальну болотяну флору Полісся, яка майже зникла внаслідок суцільної осушувальної меліорації. На території заказника відмічені включені до Червоної книги України рослини: верба чорнична, любка дволиста, пальчатокорінник Фукса, плаун річний, або колючий та тварини: махаон, жук-олень, вусач великий дубовий, вусач мускусний, бражник дубовий, ведмедиця-господиня (комахи), мідянка звичайна (плазун), підорлик малий, змієїд, шуліка рудий, чорний лелека, орлан-білохвіст (птахи), вечірниця мала, нічниця ставковае, рись звичайна, лось звичайний (ссавці) (Василюк та ін., 2012). Також созологічну цінність території заказника складають регіонально рідкісні види рослини, тварини включені до резолюції № 6 Бернської конвенції, угруповання Зеленої книги України та Біотопи Резолюції № 4 Бернської конвенції.

Об’єкт знаходиться в межах Обуховицького лісництва ДП «Іванківське лісове господарство» на площі 3,8 га. Оголошений рішенням Київського облвиконкому № 118 від 28.02.1972 р. (Василюк та ін., 2012).

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Сосново-дубові насадження» розташовується в місцевості, яку місцеві називають «Стража». На території пам’ятки зростають вікові дубово-соснові насадження. Декілька сотень дерев мають обхват 2-3 метри і більше. За даними 2025 року в ботанічній пам’ятці природи сосна звичайна має максимальний обхват 345 см, а дуб звичайний — 356 см. Також на території пам’ятки відмічений регіонально-рідкісний в Київській області вид рослин — ялівець звичайний Juniperus communis.

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 0,6 км на схід від села Шевченкове, в межах Обуховицького лісництва. Площа складає 13 га. Заказник планується створити на основі трав'яного болота та оточуючих його лісів з метою охорони рідкісних видів та вікових дерев (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 1,4 км на схід від села Обуховичі. Орієнтовна площа складає 41 га. Перспективний заказник розташований на північно-східній околиці села Обуховичі, неподалік від ґрунтової дороги до села Макарівка. Назва заказника зумовлена тим, що, як видно на картах XIX століття, у цьому районі розміщувався хутір Малі Ніновичі або урочище Ніновичі. Заказник включає три розташовані майже впритул болота, оточені лісами. Метою створення заказника є збереження рідкісних видів, угруповань та біотопів (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, околиці сіл Обуховичі та Станішівка. Площа заказника складає 99,73 га. Назва заказника покликана вшанувати пам'ять першої жертви новітньої російської агресії серед православних священників — отця Максима Козачини, який був ініціатором створення заказника. Проектований заказник включає заплаву річки Мурава та її борову терасу. Метою створення заказника є збереження рідкісних видів, угруповань та біотопів (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 2,3 км на південь від села Обуховичі. Проєктована пам'ятка природи розташовується на території Обуховицького лісництва, при дорозі від контори лісництва до колишнього Смолзаводу. Вона являє собою вікове дерево дуба звичайного 375 см в обхваті та 25 м заввишки. Дуб дуплястий. На висоті 4,8 м, на місці зламаної великої гілки, розташовується невеликий отвір дупла. В дуплі у 2024 році була виявлена колонія рідкісної поліської темної бджоли. Саме ця особливість дуба покладена в основу назви проєктованої пам'ятки природи. В ході обстеження 14 вересня 2024 року під дубом був виявлений гриб грифола листувата, включений до Червоної книги України (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 1,75 км на північний схід від села Обуховичі. Проєктована пам'ятка природи знаходиться в урочищі «Ніновичі», на місці садиби, в якій жив лісник Кузьма Макарович Ігнатенко (останній житель хутора Ніновичі). Цю місцевість тамтешні жителі називали «коло Кузьми», що зумовило назву пам'ятки «Дуб Кузьми». Вона являє собою вікове дерево дуба звичайного 310 см в обхваті (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 1,75 км на схід від села Шевченкове, в межах Обуховицького лісництва. Проєктована пам'ятка природи розташовується в урочищі Городище, неподалік від власне середньовічного городища, яке носить назву «Зінчине». Проєктована пам'ятка природи являє собою вікове дерево дуба звичайного 3,69 м в обхваті (Мойсієнко та ін., 2024).

Розташування: Київська область, Вишгородський район, 2 км на північний захід від села Запрудка, в межах Обуховицького лісництва. Проєктована пам'ятка природи знаходиться на схилі тераси річки Любша в районі урочища Мостище. Площа складає 1,7 га. В пам'ятці зростають вікові дерева дуба звичайного (максимальний обхват у 2025 р. складав 410 см), сосни звичайної (макс. — 295 см) та граба звичайного (макс. — 203 см.). Також відмічено види, що охороняються: коручка чемерникоподібна (Червона книга України) та ящірка прудка (Бернська конвенція) (Мойсієнко та ін., 2024).

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 1640 осіб^[4], у 2008 році — 1432 особи, у 2021 році — 1350 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними всеукраїнського перепису населення 2001 року^[4]:

У XIX столітті в околицях села Обуховичі були обстежені 17 давніх курганів.

Цікавою є інформація про Зінчине городище поблизу с. Обуховичі та легенду з ним пов'язаною. Легенда пов'язує «Зінчине городище» у с. Обуховичах та варіант легенди про Святу Ольгу. Згідно з легендою княгиня Ольга з військом потрапила в облогу в Зінчиному городищі та загинула в бою захищаючи його. Зазначається також, що недалеко від цього городища є місце, що має назву «Зінчина лоза». Болото Зінчина Лоза та городище є й тепер біля с. Шевченкове (колишнє с. 8 З'їзд) в 5 км на південний-захід від села Обуховичі в межах Обуховицького лісництва.

Перша згадка про село датується другою половиною XVI століття. Існують документи, які датуються другою половиною XVI століття, які підтверджують існування Обухович. В роботі П. Г. Клепатського «Очерки по истории Киевской земли» знаходимо відомості, що с. Обуховичі та інші села у 1552 році належали Іосифу Немиричу в момент його люстрації^[5]. Декілька таких відомостей з посиланням на архівні документи знаходимо в роботі Л. В. Чміля та А. А. Чекановського «Про заснування містечка Іванкова Київської області», зокрема: «У 1571 р. Пасинковщиною вже володів Іван Тимофійович Проскура, київський городський суддя, син Тишка Проскури. Цим роком датована справа про розмежування земель, у якій докладно описані межі його маєтків Пасинковичів і Обуховичів». Напевно, що село було засновано раніше 1552 року, однак у відкритих джерелах документів з більш раннім датуванням Обуховичів знайти поки що не вдалося.

7 листопада (20 листопада) 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки^[6].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», Іванків визначено адміністративним центром Іванківської селищної територіальна громади Вишгородського району Київської області^[7].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Іванківського району, селище увійшло до складу новоутвореного Вишгородського району^[8].

Під час російського вторгнення до України селище було окуповане російськими військами з кінця лютого до 1 квітня 2022 року^[9].

Обуховицьке ткацтво — узористе ткацтво, нематеріальна культурна спадщина. Вироби обуховицьких майстринь прославились не лише в Україні, а й закордоном, а багатьом з них неодноразово присвоювався державний «знак якості», зокрема виробами жителів Обуховичей милувались в Канаді, Японії та Болгарії. Нитка піткання, яку прокладає човник, лягає поверх чи під низом ниток основи, а певна послідовність цього чергування і створює врешті той чи інший візерунок, що укладається поперечними смугами на всю ширину тканини. Цей спосіб ткацтва називається ремізно-човниковим. Саме цією технікою з давніх часів користувалися обуховицькі ткалі для створення узористих рушників скатертин-настільників, ряден тощо. В обуховицьких рушниках, виконаних технікою ремізно-човникового ткацтва, деякі елементи візерунка виконуються способом ручного перебору (тут його називають «тканням під руку»). У цій техніці група ниток основи відтягується вручну, і між ними прокидається, також рукою, а не човником, нитка, змотана у невеликий клубочок. Це дає змогу смузі орнаменту чергувати окремі візерунки різного кольору. Зокрема, так робляться візерунки у вигляді кількох вертикальних стовпчиків, які в Обуховичах називають «мотилями». Візерунки пістрявотканих «радюжок» — покривал, якими вкривають ліжка та дивани, називають «шибами», «барвінком» та «хмарами». Ромбічні візерунки рушників, що чергуються зі смугастими мотилями, називають проскурками, а дрібний візерунок ряден, який у деяких місцевостях зветься «риб'ячою лускою», тут має назву «кружок»^[10].

В Обуховичах діє Музей ткацтва (заснований у 1984 році). Обсяг фондів музею — 150 одиниць (декоративно-ужиткове мистецтво — 8748, твори із тканини — 68, та ін.)^[11].

Також діють Будинок культури, бібліотека, відділення поштового зв'язку, середня школа І—III ступенів.

• 
  Ставок в Обуховичах
• 
  Краєвид поблизу села

Для мешканців Обуховичів характерними є картопляно-льонарський напрямок ведення сільського господарства та тваринництво.

Народилися

• Бондарева Ольга Кирилівна (нар. 1932) — майстриня декоративного мистецтва, ткаля.
• Верес Валентина Іванівна (нар. 1951) — майстриня художнього ткацтва.
• Верес Ганна Іванівна (1928—2003) — майстриня художнього ткацтва.
• Верес Олена Іванівна (1962—2009) — українська художниця перебірного ткацтва.
• Мойсієнко Іван Іванович (нар. 30 серпня 1970) — український науковець, Заслужений діяч науки і техніки України, доктор біологічних наук, професор, почесний професор Херсонського державного університету, віце-президент Українського ботанічного товариства (від 2024), почесний член Польського ботанічного товариства, співзасновник та член правління ГО «Українська природоохоронна група».
• Мусієнко Валентина Павлівна (нар. 1950) — українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професор.
• Пособчук Марія Маркелівна (1900—1992) — народна майстриня художнього ткацтва.
• Скопич Петро Іванович (нар. 1940) — заслужений меліоратор Української РСР.
• Шабельніков Михайло Федорович (нар. 1927) — фельдшер, заслужений працівник охорони здоров'я України.

Пов'язані з селом

• Варельджан Микола Альбертович (нар. 16 січня 1960, с. Кищенці Черкаська область) — заслужений працівник соціальної сфери України (29.10.2009), директор Сукачівського психоневрологічного будинку — інтернату, нагороджений Дипломом лауреата і почесним знаком «Патріот Київщини — 2007», його ім'я вміщене в довіднику «Ділова Київщина» (2007) та в енциклопедії «Кращі люди України» (2009).
• Ткаченко Микола Адамович (нар. 1968, с. Станішівка) — член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, директор у Національний науковий центр «Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України» (з 2021 р.). У 1993—1995 роках працював головним агрономом у колгоспі імені Чкалова (с. Обуховичі).

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Київська область)

• П. Г. Клепатский. Очерки по истории Киевской земли. — Одесса : Типография «Техник», 1912. — Т. 1: Литовский период. — 599 с. (рос.)

• Село Обуховичі, Київська область, Вишгородський район, Іванківська територіальна громада. decentralization.gov.ua. Процитовано 22 лютого 2026.