YaChudo

Ображіївка

Переглядів: 0. Оновлено 25.10.2026.

село Ображіївка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Шосткинський район
Тер. громада Шосткинська міська громада
Код КАТОТТГ UA59100170260020463 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Населення 1419
Поштовий індекс 41120
Телефонний код +380 5449
Катойконіми ображуни́[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°54′24″ пн. ш. 33°24′59″ сх. д. / 51.90667° пн. ш. 33.41639° сх. д.
Водойми р. Люта
Місцева влада
Адреса ради 41120, Сумська обл., Шосткинський р-н, с. Ображіївка
Карта
Ображіївка. Карта розташування: Україна
Ображіївка
Ображіївка
Ображіївка. Карта розташування: Сумська область
Ображіївка
Ображіївка
Мапа
Мапа

CMNS: Ображіївка у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ображі́ївка — село в Україні, у Шосткинській міській громаді Шосткинського району Сумської області. Населення становить 1419 осіб. До 2018 року орган місцевого самоврядування — Ображіївська сільська рада. Розташовано за 6 км від райцентру.

Географія

Село Ображіївка розташоване між річками Івотка та Шостка (2-3 км) за 5 км від річки Десна. На відстані 2 км починається місто Шостка. Селом протікає пересихаюча річка з загатами Люта, ліва притока Івотки.

Символіка

Герб поділений на три поля, у верхньому лівому червоному зображений літак у вигляді загостреного знизу козацького хреста і 3 золоті зірки, у правовому верхньому зеленому — архангел Михаїл в золотих обладунках з синім щитом і червоним мечем. У нижньому синьому три скошені хрести. Літак і три золоті зірки позначають найвидатнішого односельця — аса (літак) Другої світової війни (червоний колір), тричі героя (три золоті зірки) Кожедуба Івана Микитовича. Образ Архангела Михаїла на зеленому тлі (село деякий час належало Новгород- Сіверському Спасо–Преображенському монастирю) символізує унікальну Михайлівську церкву, синій щит — Попове озеро, червоний меч — погроза, не ображай (герб є напівпромовистим). Три загострені знизу козацькі хрести означають трьох перших поселенців, які заснували три хутори навколо Попового озера (синій колір). Внутрішня частина хрестів утворює заокруглену область, яка нагадує озеро[2].

Історія

Ображіївка була поселена між річками Івоткою та Шосткою на монастирських землях села Івот за осадним листом архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича 1669 р. як пільгове поселення Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря – Преображенська слобода. Заселення розпочалося з урочища Торчище, зазначеного в осадному листі [3]. Назва урочища, мабуть, походить від назви лівої притоки Івотки Торчиці, яка згодом звалася Ївгою, Ївжицею [4]. Першими мешканцями Преображенської слобідки, в ті роки Руїни (1659-1686), стали переселенці з  Правобережної України [5]. Хоча, за переказом, перші хутори Головача, Горлача та Гопші з’явилися в урочищі Селище (Городок) ще в Смутні часи (1598-1613) [6].

Вже 1670 р. в Преображенській слободі з'явилася перша дерев'яна церква во ім'я святого Архистратига Михаїла [7]. Вона стояла на невисокому пагорбі Головачівки, там де був хутір Головача. Слобода стала селом Преображенське, яке належало . Новгород-Сіверському Спасо–Преображенському монастирю, а з 1673 р. по 1786 р. Чернігівському кафедральному Борисоглібському монастирю. Під назвою Преображенське село згадується в грамоті царя Олексія Михайловича (1671 р.), в універсалі гетьмана Івана Самойловича (1673 р.), в грамоті Івана і Петра Олексійовичів та Софії Олексіївни (1688 р.), а також в інших документах XVII століття. Однак, вже у 1695 р. чи не вперше Преображенське село названо Ображіївкою в грамоті чернігівського архієпископа Феодосія Углицького про розподіл сіножатей між монастирськими селянами Погребків та козаками села Івот. Надалі ж нова назва залишається незмінною [4].

Більшість  першопоселенців Ображіївки були селянами, проте невдовзі вони, за підтримки новгородських козаків, позаписувалися в козаки [8].

За даними ревізії (перепису) 1723 р., в селі Ображіївка було 84 козацькі двори й тільки 6 дворів монастирських селян [3].

У 1727 р. всі ображіївці, локотківці, собичани та гутівці, які були незадоволені життям в Гетьманщині (Малій Росії), мали йти геть до Московщини (Великої Росії)  за наказом воронізького сотника Івана Холодовича (1716-1740). Тож селяни звернулися з чолобитною до імператриці Катерини І запевняючи, що їхні батьки  прийшли до Ображіївки, Локотків, Собича та Гути в часи Руїни (1659-1686) з польських країв, тобто з Правобережної  України, як вільні, не кріпостні люди й вони не належать до «великоросийской породы», тому просять імператрицю надати указ сотнику не виселяти їх з Малоросії [5].

У 1731 р. монастирські підданні Ображіївки залишили свої хати з причини занадто великого, аж до 20 алтин (тодішня вартість корови), консистенського податку з кожного двору на утримання консистентів - москалів окупаційних московських військ в Новгороді-Сіверському, в Гетьманщині  [9]. Ображіївка стала на 100 відсотків козацьким селом.

За даними ревізії 1732 р. в селі Ображіївка Воронізької сотні нараховувалося 73 козака на такі прізвища:  1. Хоминич Трохим (отаман) 2. Андрусенко Войтех 3. Антип Кирик 4. Антоненко Федір 5. Батуринець Ісай 6. Батуринець Ісак 7. Батуринець Кіндрат 8. Батуринець Панько 9. Батуринченко Антон 10. Баченко Оксюн 11. Бикун Процько 12. Бєлозор Антон 13. Бондаренко Малафій 14. Бондаренко Сергій 15. Боровиченко Данило 16. Вареник Хома 17. Варениченко Роман 18. Головач Ісай 19. Гордієнко Тарас 20. Гребенний Грицько 21. Гребенний Ничипір 22. Дзюбенко Сахно  23. Дюгтяр Кирик 24. Дорошов зять Грицько 25. Захаренко Денис 26. Захарин Федір 27. Івчин Грицько 28. Кажодубенко Ярмола 29. Карачун Симон 30. Кириенко Єфим 31. Кириєнко Іван 32. Кириченко Тимуш 33. Коваленко Іван 34. Коваленко Гаврило 35. Кожурина Йосиф 36. Корх Іван 37. Костянченко Кіндрат 38. Кулик Микита 39. Левченко Семен 40. Максун Мартин 41. Малишко Петро 42. Малишок Грицько 43. Малишок Іван 44. Малишок Макар 45. Малишок Конон 46. Малишок Яким 47. Мамченко Павло 48. Меман Федір 49. Мицюк Сидір 50. Морозов зять Кирик 51. Ничипорів син Осип 52. Перерва Іван 53. Петренко Андрій 54. Петренко Федір 55. Петренко Артем 56. Родогосний Василь 57. Савченко Максим 58. Савченко Семен 59. Сезионенко Левко 60. Скуйбеца Кіндрат 61. Старозуб Василь 62. Стукаленко Захарко 63. Табаленко Мина 64. Харутенко Степан 65. Харутенко Степан 66. Чащовий Грицько 67. Чащовий Федір 68. Швець Дмитр 69. Шиман Кирик 70. Шиманенко Гаврило 71. Шинкаренко Василь 72. Щербаненко Андрій 73. Яценко Федір [10].

У Державному архіві Чернігівської області збереглися сповідальні відомості ображіївської Михайло-Архангельської церкви за 1743–1787 рр. та метричні книги за 1793–1918 рр.[11].

У 1765 р. від удару блискавки згоріла ображіївська Михайлівська церква. На її місці встановили дерев'яну церкву, перевезену з козацького села Самотуги Сосницької сотні Чернігівського полку [7].

За відомостю від 24 серпня 1768 р. з Генерального (Румянцевського) опису Лівобережної України (Гетьманщини) 1765-1769 рр., село Ображіївка знаходилося при двох озерах Пекалове та Морозове, за 70 верст від полкового міста Стародуба, за 12 верст від сотенного міста Новгородка. У селі стояла нова дерев’яна церква об одному престолі во ім’я святого архистратига Михаїла. Дзвіниця була старою дерев’яною, ветхою. Також при церкві стояли ще 2 хати, у одній перебувала школа, у другій – шпиталь [12]. 

У 1768 р. в селі Ображіївка нараховувалося 7 дворів (9 хат), 70 душ (36 ч., 34 ж.) монастирських підданих на такі прізвища: Дубровський, Губар, Павлов, Степанишин, Сук, Шафареник.  Кожен двір сплачував «консистенцию» – податок 1 рубль 2 копійки (вартість пів корови) на утримання консистентів – москалів окупаційних московських військ в Гетьманщині. У підданих було 39 коней, 1 віл, 30 корів, 49 вівець, 6 кіз та 40 свиней, 8 городів та 107 нив орної землі на двох напрямках від Ображіївки у східному та південному. У східному напрямку за Лютою річкою нивки були в урочищах: Царина (пів версти від села), Груд (1 в.), Лог (1 в.), Смуглеєва Гребелька (2 в.), Боровиков Гай (2 в.), Чащи (3 в.), Губаров Гай (4 в.), Лазненков гай (4 в.), Лазненковий ставок (4 в.), Дегтярня (5 в.), Займище (5 в.), Ямниці (5 в.), Чопиха (6 в.), Також на східному напрямку в бік села Паліївки були нивки в урочищах: Киричков Гай (1,5 версти від села), Головачове Озеро (1 в.), Головачов Гай (2-4 в.), Єрок (4 в.), Сенева Поляна (5 в.), Майдан (5 в.),  Белозерщина (5 в.). У південно-західному напрямку в бік річки Шостки нивки в урочищах: Глинище (біля села), Борок (0,5 в.), Веселий Груд (1 в.),  Гать (1 в.), Поповий Клин (1 в.), Савченков Гай (1 в.), Тарасов гай (1 в.). Под Спольним (1 в.), Базилевича Слобода (1 в.). Також у південному напрямку в бік Карпекина хутора (нині Красуліно) нивки в урочищах: Пруд (1 верста від села), Под Грушкою (1 в.), Бочков гай (2 в.), Лозки (2 в.). Сінокоси підданих були в урочищах: Трохимцова Пасіка (1 верста від села), Речище річка (2 в.), Крест (2 в.), за Тихою річкою (2 в.), Кириченків Острів (2 в.), На Оболонні (2 в.), На Оболонні по Красній Дорозі (2 в.), Солодкий Дуб (2 в.), Тяншом  (3 в.), Лескова Комора (5 в.), Луг (5 в.), Селище (5 в.), Духорове (5 в.), Ямниця річка (6 в.) [13].

За описом Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр., село Ображіївка Воронізької сотні перебувало у володінні Чернігівського кафедрального монастиря. Село було розташоване при озері Пекалове, за 15 верст від Вороніжа. У Ображіївці нараховувалося 83 двори (172 хати) козаків та 9 дворів (15 хат) монастирських посполитих, з них 8 дворів (13 хат) – Чернігівського монастиря; 1 двір (2 хати) – Гамаліївського монастиря; 3 двори (3 хати) – військового товариша Івана Карпеки; 2 двори (2 хати) – сотенного отамана Боровика, який мав свій дім о 4-х покоях. У Ображіївці була одна дерев’яна церква. 2 священники, 1 диякон, 1 причетник та 2 різночинці [14].

Першим дворянином в Ображіївці став військовий товариш Воронізької сотні Василь Боровик. Його дід Євтихій Боровик був товаришем Воронізької сотні, а батько Опанас Боровик – отаманом Воронізької сотні у 1750-х рр, та Ніжинським полковим оавулом (1760 р.) [15]. За даними ревізії 1782 р., Василь Боровик був одружений на дочці воронізького сотенного отамана Івана Куліша Єфросинії. Мав 5-х дітей: Івана, Тетяну, Марію, Євдокію та Анастасію У спадок від батька (сотенного отамана Опанаса Боровика) отримав 26 ревізьких душ кріпаків (12 ч., 14 ж.) [16]. Як відомо отаман Воронізької сотні Іван Куліш є прадідом письменника Панька Куліша (1819-1897), отже, рід воронізьких Кулішів мав продовження у ображіївських Боровиків.

У 1831 р. була закладена нова кам'яна церква за версту на схід від старої церкви там, де проживали козаки Вареники, які найбільше зібрали коштів на будівництво церкви [4]. Кам’яну Михайлівську церкву збудували у 1839 р. [17] з дотриманням архітектурних форм пізнього класицизму ХІХ ст. та з використанням деяких елементів, запозичених з минулих архітектурних стилів XV–XVIII cт. Довжина церкви становила 27,7 м, ширина – 21,3 м, висота до верху карниза – 10,7 м. На церкві була одна велика глава, улаштовано 48 вікон: 19 – у нижньому ряду, 21 – у верхньому, 8 – на главі [18]

У 1858 р. в селі Ображіївка Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії було 249 дворів [19].  

У 1870 р. на захід від церкви була збудована дерев’яна триярусна дзвіниця висотою у 14,9 м [18]. Квадратна в плані (6,4 х 6,4 м) дзвіниця типу «четверик на четверику» була перекрита сферичним куполом з глухим (безвіконним) восьмериком та маленькою маківкою, такою ж, як і на церкві.

У 1897 р. в Ображіївці нараховувалося 490 дворів 3166 мешканців [19].   

У 1900 р. вихідці із села Ображіївка заснували українське поселення на Далекому Сході у Чернігівській волості Південно-Усурійського краю Абражіївка[20].

У 1924 р. село ОбражіЇвка Ображіївської сільради Шосткинського району Новгород-Сіверської округи знаходилося за 7 верст від райцентру в місті Шостка. У селі, за статистичними даними на 1 січня 1924 р., було: 675 дворів, 3470 мешканців (1710 ч., 1760 ж.), 1 школа, 1 театр, 1 клуб К.С.М. [21].

У 1926 р. в селі ОбражіЇвка Ображіївської сільради Шосткинського району Глухівської округи було 660 дворів, 3424 мешканця (1676 ч., 1748 ж.) [22].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років село було занесене на «чорну дошку»[23], померло щонайменше 6 жителів села[24].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1821 особа, з яких 805 чоловіків та 1016 жінок.[25]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1404 особи.[26]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[27]

Мова Кількість Відсоток
українська 1375 96.90 %
російська 42 2.96 %
білоруська 1 0.07 %
інші/не вказали 1 0.07 %
Усього 1419 100 %

Пам'ятки

Літак МіГ-21, встановлений на честь Кожедуба І. М.
Сквер І. М. Кожедуба
  • В селі розташована Михайлівська церква (1839 р.) з дзвіницею (перша третина XIX ст.), яка є унікальним комплексом церковної архітектури XIX ст., і поєднує народні архітектурні традиції з досвідом професійної архітектури
  • Сквер І. М. Кожедуба — комплексна пам'ятка природи

Відомі люди

Примітки

  1. ↑ В. О. Горпинич. Назви жителів в українській мові, — К., Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1979, стор. 29
  2. ↑ Герб села символізує славу видатного земляка: де народився маршал авіації Іван Кожедуб
  3. ↑ а б Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии. Полк Нежинский. – Т. 2. – К., 1893. – С. 349.
  4. ↑ а б в Воїнов С. Село Ображіївка. Шостка, 2005. с. 215. с.25, 42,46.
  5. ↑ а б Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), ф. 51, оп.3, спр. 2378, арк. 1-3 зв.
  6. ↑ Богуславский Ф. Село Ображеевка (Черниговской губернии, Новгород-Северского уезда). // Черниговские губернские ведомости. – №21. – Чернигов, 1856. с. 170.
  7. ↑ а б Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 6. Уезды: Новгород-Северский, Сосницкий, Городницкий, Конотопский и Борзненский. Чернигов, Земская типография, 1874. с. 541. с 41.
  8. ↑ Мякотин В.А. К истории Нежинского полка в XVII–XVIII вв. – СПб., 1896. – С. 57.
  9. ↑ Гуржий А.И. Эволюция феодальных отношений на левобережной Украине в первой половине XVIII в. – К., 1986. с. 73.
  10. ↑ Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК),ф. 51, оп. 3, т. 3, спр. 4284, арк. 1-154.
  11. ↑ Ображеевка. Исповедные ведомости, Михайло-Архангельская церковь 1743–1787. URL: https://www.familysearch.org/ru/search/catalog/results?count=20&q.place=Obrazheevka %2C%20Novgorod-Seversk%2C%20Chernigov%2C%20Russian%20Empire. Дата звернення 08.02.2025 р. {{cite book}}: Зовнішнє посилання в |title= (довідка)
  12. ↑ ЦДІАК, ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр., справа 147. арк. 1226, 1273.
  13. ↑ Центральний державний історичний архів України (ЦДІАК), Ф. 57, оп. 1, Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 рр., спр. 147, арк. 1240 зв.-1259 зв.
  14. ↑ Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779–1781). Київ, 1931. ХХІ. с. 367.
  15. ↑ Малороссийский гербовник. Репринтное издание. В.Л. Модзалевський, В.К. Лукомський. Вид.: Либідь, 1993. с. 14.
  16. ↑ Лазаревский А.М. Списки черниговских дворян 1783 года. – Чернигов, 1890. с. 91.
  17. ↑ Корноухов Е. А. Алфавитный список церквей Черниговской епархии. Труды Черниговской губернской архивной комиссии 1906–1908 гг. Вып. 7. Чернигов, 1908. с.402. с. 25.
  18. ↑ а б Российский государственный исторический архив в Санкт-Петербурге (РГИА), ф. 799, оп. 33, д. 2339. арк. 697/9.
  19. ↑ а б Руссов А.А. Описание Черниговской губернии. Том 2. Приложение ІV. Списки населённых мест Черниговской губернии. – Чернигов, 1899. с. 146.
  20. ↑ Аргудяева Ю.В. Украинцы. Крестьянская семья Украинцев в Приморье (80-е гг. XIX – начала XX вв.). – М., 1993. с. 38.
  21. ↑ Список населенных мест Черниговской губернии. Чернигов, 1924. с. 156. с. 84.
  22. ↑ Список населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва "Червоне Село”, 1927. с. 66. с. 60.
  23. ↑ Загальний перелік сіл/сільрад та колгоспів Української СРР, занесених на “чорну дошку” в 1932–1933 роках // Архіви України. — 2008. — № 3-4. — С. 40. Архівовано з джерела 28 липня 2020. Процитовано 4 серпня 2020.
  24. ↑ Ображіївка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  25. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  26. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Сумська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  27. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Сумська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  28. ↑ Грінченко Андрій Олександрович. sumymemory.gov.ua (укр.). Процитовано 29 серпня 2024.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).