Обмачів
| село Обмачів | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Ніжинський район |
| Тер. громада | Батуринська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74040010150046723 |
| Облікова картка | Картка ВР |
| Основні дані | |
| Засноване | 1636 |
| Населення | 1021 |
| Площа | 2,2 км² |
| Густота населення | 464,09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16510 |
| Телефонний код | +380 4635 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°22′33″ пн. ш. 32°49′0″ сх. д. / 51.37583° пн. ш. 32.81667° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
121 м |
| Водойми | р. Сейм |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16512, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, м. Батурин, вул. В. Ющенка, 30 |
| Карта | |
Обмачів | |
Обмачів | |
| Мапа | |
| |
О́бмачів — село в Україні, у Батуринській територіальній громаді Ніжинського району Чернігівської області. Назва до ХХ ст. — Обмачево. До 2020 — центр Обмачівської сільської ради. Населення — 1021 особа (2013 рік)[1], понад 900 осіб (2022 рік)[2].
Географія
Село Обмачів розташоване на лівому березі Сейму за 5 км на північ від центру громади — міста Батурин.
Село розташоване в зоні помірного помірно-континентального клімату. Середня висота населеного пункту над рівнем моря — 121 м.
Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Обмачівське.
Назва
Походження назви села пов'язують з назвою річки Обмачівка, яка була притокою Сейму.
Історія
Давні часи
У цій місцевості знайдено городище ранньої залізної доби, виявлене в урочищі «Селище» у п'яти кілометрах від Обмачева. Тут знайдені знайдені матеріали бронзової доби (II тисячоліття до нашої ери), Волинцівської археологічної культури (VII-IX століття) і культури X-XIII століття.
XVII—XVIII століття
Село засноване до 1625 на території Новгород-Сіверського повіту Чернігівського воєводства[3] Речі Посполитої. Воно позначене на карті Г.Л. де Боплан 1650 р.
За версією православних монахів,[4] село затверджено за Крупицьким монастирем грамотою коронного канцлера Речі Посполитої Єжи Оссолінського. Проте сучасні вчені вважають цей документ фальшивим, посилаючись на правовласницькі та податкові документи О. Пісочинського, який ще 1638 року сплатив за село Обмачів подимний податок у королівську скарбницю.

В 1658 р. гетьман Іван Виговський своїм універсалом підтвердив право власності монастиря на цей населений пункт. У 1659 р. це ж саме зробив гетьман Юрій Хмельницький, а після нього — усі гетьмани «до Самойловича включно».
У 1649–1782 роках село входило до складу Батуринської сотні Ніжинського полку.
У 1654 р. в с. Обмачеві вже була дерев'яна церква Різдва Богородиці і мешкало 86 дворів козаків і 94 двори "міщан".
За матеріалами Слідства про маєтності Ніжинського полку (1729-1730), гетьман Дем'ян Ігнатович передав село Обмачів на той час генеральному судді Івану Самойловичу. Той влаштував собі там хутір (Обмачівський «дворець»), який згодом, ставши гетьманом, перетворив на центр свого приміського володіння. Частину посполитих села Обмачів Самойлович пожалував Крупицькому чоловічому монастирю.[5]
У Обмачеві мав володіння батуринський сотник Дмитро Нестеренко.
Через близькість до гетьманської резиденції козаки Обмачева належали до окремих соціальних груп служивого козацтва — "палубників" (відповідали за функціонування гетьманського обозу), "вовкогонів" (професійні мисливці), рибалок.
Саме до Обмачева 2 листопада (за ст. ст.) 1708 р. прибився, вирвавшись із палаючого Батурина, Дмитро Чечель, сердюцький полковник та наказний гетьман, що керував обороною гетьманської резиденції. З фортеці він, вірогідно, вийшов потайною вилазкою. Знесилений, він ледь дістався до оселі свого родича у Обмачеві. «Однак кум його, — повідомляє Лизогубівський літопис, — в селі Обмочівці, коли він утікав і забігав верхом обогрітись, бо ж ввесь обмок, да заснув на печі, то кум пішов, ознаймив войту та іншим і так взяли його і піймали і віддали великороссіянам». За кілька днів по тому Дмитра Чечеля було доправлено до Глухова і там колесовано.
У 1726 р. в Обмачеві знаходилося 37 дворів козаків служивих, 11 дворів — «тяглових пахатних мужиків», 6 дворів — «непахатних», 16 дворів — «непахатних люзнів» (ремісників), 12 неплатних господарств (не платили податків), 48 дворів «палубщиків» (обслуга гетьманського обозу), 21 двір «вовкогонів» (професійних мисливців), 43 дворів підданих Крупицького монастиря, 21 двір колишніх підданих Івана Мазепи, що пізніше були передані гетьманом І. Скоропадським тому ж таки монастирю.
За даними Генерального опису в кінці 1760-х років у селі Обмачів була дерев'яна церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці, 71 козацьких дворів. Дрібними власниками були місцевий священник Іван Іванович Фіялковський та значковий товариш Іван Зражевський.[6]
Описувачі Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781) зафіксували в Обмачеві 89 козацьких дворів, 72 двори підданих К. Розумовського та 41 двір підданих Крупицького монастиря. Мешканці села займалися землеробством і скотарством, було 10 винокурень, 2 водяні млини.[7]
ХІХ століття
На 1859 рік в Обмачеві було 388 дворів та 2267 жителів.
У 1897 році в селі налічувалося 431 двір з населенням 3289 осіб.
Церкву Різдва Богородиці було розібрано через її ветхість.
Церкву Успіння Пресвятої Богородиці збудовано 1893 (освячено 4 жовтня) за рішенням її священника Василя Федоровича Якимова і уповноважених парафіян (дворянина Павла Фіалковського, козаків Євтихія Брагінця і Івана Заболотного), за церковний капітал в 6 тис. руб та на кошти парафіян.
Церква дерев’яна на кам’яному фундаменті із такою ж дзвіницею "в одній зв'язі" (тобто не окремо стоячою, а поєднаною з церквою). Престолів було два: Успенський та Феодосія Чернігівського, який було влаштовано пізніше – в 1897 р.
XX століття
На початку XX століття в селі функціонували винокурний завод, земська школа,бібліотека, Успенська церква.
З 1917 — у складі УНР. Під час другої українсько-російської війни 1918—1921 окуповано більшовицькими військами.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу 1932-1933 років, проведеного урядом СРСР. Жертвами голодомору в селі стали 152 особи.[8]
З вересня 1941 по вересень 1943 року у селі німецька військова адміністрація. Під час боїв за Обмачів у вересні 1943 року сталінські війська завербували неповнолітнього хлопчика для шпіонажу у тилу нацистської армії. У результаті Миколу Гераська підстрелили німецькі патрулі під час переправи частин радянської армії через Сейм. На честь солдат-визволителів у 1957 році споруджено надгробок на братській могилі в центрі села.
5 лютого 1965 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР Обмачівську раду Борзнянського району передано до складу Бахмацького району Чернігівської області[9].
XXI століття
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Батуринської міської громади[10].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Бахмацького району, село увійшло до складу Ніжинського району Чернігівської області[11].
Нині в селі функціонують сільськогосподарське товариство «Зірка», відділення зв'язку, загальноосвітня школа І-II ступенів, Фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека.
Частково відновлено Свято-Успенський храм, понівечений під час першої комуністичної окупації 1921—1941 років.
Населення
Національний склад — українці, конфесійний склад — формально християни.
Загиблі у російсько-українській війні з 2014
- 4 квітня 2023, в с. Печенюги Чернігівської області Валентина Водала-Топішко (нар. 21 серпня 1990 у Обмачеві; похована у Обмачеві) — солдат, оператор радіоперехоплення окремого вузла зв’язку 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, лицарка ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[12][13]
- 18 квітня 2023, поблизу м. Часів Яр Донецької області Летик Максим (нар. 14 грудня 1989 в с. Карабутове Сумської області; похований у Обмачеві, де мешкає родина) — солдат, кулеметник 2-ї роти 80-ї окремої десантно-штурмової бригади, лицар ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[14]
- 19 грудня 2024, поблизу с. Мала Локня Курської області Василь Риженков (нар. 10 січня 1997 в м. Ворожба Сумської області; похований у Обмачеві, де мешкає родина) — командир гарматного розрахунку, сержант 1 аеромобільного батальйону 77 окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади,[15] лицар ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).[16]
- 6 жовтня 2025, біля села Охотниче Пологівського району Запорізької області Герасько Сергій Володимирович (нар. 14 січня 1988 в Обмачеві; похований у Обмачеві) — стрілець-снайпер бойової машини 3 механізованої роти 106 ОБрТрО.[17]
Див. також
Примітки
- ↑ Станом на 2013 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради [Архівовано 04.10.2013, у Wayback Machine.]
- ↑ Душа, Л. Л.; Вишнякова, М. В. (12 грудня 2022). Обмачів. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 11 квітня 2025.
- ↑ Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої 1618—1648. Київ, Темпора, 2006. С.243
- ↑ Петро Кулаковський. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої. 1618—1648. Київ, Темпора, 2006. С.194
- ↑ Василенко Н. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка 1729 – 1730 гг. – Чернигов, 1901. С.45.
- ↑ Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. Вип. 2: Полки Киевский і Нежинский. Чернигов : Губ. тип., 1867. С. 321.
- ↑ Опис Новгород-Сіверського намісництва (1779-1781) / Всеукраїнська Академія наук (Київ), Археографічна комісія. – Київ: Друк. Всеукр. Акад. наук, 1931. – с. 416—417.
- ↑ Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область. — с.48-51.
- ↑ Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР». Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Валентина Водала-Топішко. Платформа пам'яті «Меморіал»
- ↑ Герої нескореної України. Онлайн-виставка. Частина 2.
- ↑ Максим Летик. Платформа пам'яті «Меморіал»
- ↑ Онлайн-виставка "Герої нескореної України. Ч.3.".
- ↑ На Чернігівщині попрощалися з військовим ЗСУ Василем Риженковим, який загинув на Курщині.
- ↑ Загинув на покровському напрямку. У громадах втрати.
Література
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
- Обмачів на сайті Верховної Ради
- Погода в селі [Архівовано 5 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).