YaChudo

Ніна Боден

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Ніна Боден
Ім'я при народженніангл. Nina Mabey[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася19 січня 1925[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла22 серпня 2012[2][3][…] (87 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЛондон Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка, дитяча письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСомервілл-коледж[1], Valentines High Schoold і Norwich High School for Girlsd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[2][6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активностіз 1953
Magnum opusCarrie's Ward Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоКоролівське літературне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAusten Karkd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії

Phoenix Awardd (1993)

Guardian Children's Fiction Prized (1976)

член Королівського літературного товариства

Ніна Мері Мейбі, у шлюбі Боден (англ. Nina Mary Bawden; 19 січня 1925, Ілфорд, Ессекс, Англія — 22 серпня 2012, Лондон) — англійська романістка і дитяча письменниця. Номінантка на Букерівську премію 1987 року і Премію Едгара Алана По за найкраще молодіжне оповідання. 2004 року ушанована премією Golden PEN від англійського ПЕН-клубу.

Біографія

Народилася 1925 року в Ілфорді, графство Ессекс, Англія[8]. Жила в Ілфорді в «досить неприємному житловому масиві, який [її] мама зневажала»[9]. Мати була вчителькою, а батько — членом Королівської морської піхоти. У роки Другої світової війни її евакуювали до Абердера, Уельс, їй було 14 років. Вона проводила шкільні канікули на фермі в Шропширі з матір'ю та братами.

Здобула освіту в середній школі для дівчат округу Ілфорд, а потім навчалася у Сомервіль-коледжі в Оксфорді, де 1946 року здобула ступінь бакалавра, а 1951 року — магістра з філософії, політології та економіки.

У 1946—1954 роках була одружена з Гаррі Боденом. У пари було двоє синів, Ніколас (який 1981 року покінчив життя самогубством[10]) і Роберт. 1954 року одружилася з репортером Остіном Карком, який згодом став керівним директором BBC World Service. Народила доньку Пердіту, яка померла у березні 2012 року[11]. У неї також було дві падчерки: Кеті, яка жила в Новій Зеландії, та Тереза, яка жила в Лондоні.

2002 року отримала важкі травми в залізничній аварії в Поттерс-Бар, в якій загинув її чоловік. Її свідчення про аварію та дослідження помилок управління та технічного обслуговування, які її спричинили, стали важливою частиною п'єси Девіда Гейра «Постійний шлях», у якій вона з'явилася як персонажка.

Померла у своєму будинку в Іслінгтоні, Лондон, 22 серпня 2012 року[10][12][13].

Літературна кар'єра

Деякі з 55 книг Ніни Мері Боден екранізовані дитячим телебаченням BBC. Багато з них були опубліковані в перекладі[14].

Серед її романів — «Втеча» (1964), «Дочка відьми» (1966), «Птахи на деревах» (1970), «Війна Керрі» (1973) та «М'ятне порося» (1975). За останній стала лавреаткою призу за дитячу літературу від «Ґардіан» 1976 року, що надається один раз[15]. «Війна Керрі» отримала премію «Фенікс» 1993 року від Асоціації дитячої літератури як найкраща англомовна дитяча книга, яка отримала широкого визнання після першої публікації[16]. «Війна Боден і Керрі» посіла друге місце в номінації «Медаль Карнегі» від Бібліотечної асоціації, яка відзначає найкращу дитячою книгу року, написаною британським підданим[17].

2010 року увійшла до короткого списку «Lost Man Booker Prize» зі своїм романом «Птахи на деревах». 40 років тому премія Букера-Макконнелла за найкращий британський роман року пропустила публікації 1970 року. Боден та Ширлі Газзард були єдиними живими номінантами з шести номінантів; нагороду отримав Джей-Джи Фаррелл за «Неприємності». 2004 року нагороджена премією Golden PEN від англійського ПЕН-клубу за «видатні заслуги перед літературою»[18][19].

Номінації на інші нагороди
  • 1987 — номінантка на Букерівську премію — «Кола обману»
  • 1995 — номінантка на премію WH Smith Mind-Boggling Book Award — «Справжній Платон Джонс»
  • 1996 — номінантка на медаль Карнегі — «Бабуся Паг»

Твори

  • Who Calls the Tune? (1953)
  • The Odd Flamingo (1954)
  • Change Here for Babylon (1955)
  • The Solitary Child (1956)
  • Devil by the Sea (1957)
  • Just Like a Lady (1960)
  • In Honour Bound (1961)
  • The Secret Passage (1963)
  • Tortoise by Candlelight (1963)
  • The House of Secrets (1963)
  • On the Run (1964); US title, Three on the Run
  • Under the Skin (1964)
  • A Little Love, A Little Learning (1965)
  • The White Horse Gang (1966)
  • The Witch's Daughter (1966)
  • A Handful of Thieves (1967)
  • A Woman of My Age (1967)
  • The Grain of Truth (1969)
  • The Runaway Summer (1969) / Збігло літо пер. Дмитро Грицюк
  • The Birds on the Trees (1970)
  • Squib (1971)
  • Anna Apparent (1972)
  • Carrie's War (1973) — winner of the 1993 Phoenix Award[16]
  • George Beneath a Paper Moon (1974)
  • The Peppermint Pig (1975) — winner of the 1976 Guardian Prize[15]
  • Afternoon of a Good Woman (1976)
  • Rebel on a Rock (1978)
  • Familiar Passions (1979)
  • The Robbers (1979)
  • Walking Naked (1981)
  • William Tell (1981), a picture book
  • Kept in the Dark (1982)
  • The Ice House (1983)
  • Saint Francis of Assisi (1983), a picture book
  • The Finding (1985)
  • On the Edge (1985)
  • Princess Alice (1986)
  • Circles of Deceit (1987)
  • Keeping Henry (1988)
  • The Outside Child (1989)
  • Family Money (1991)
  • Humbug (1992)
  • The Real Plato Jones (1993)
  • In My Own Time: Almost an Autobiography (1994)
  • Granny the Pag (1995)
  • A Nice Change (1997)
  • Off the Road (1998)
  • The Ruffian on the Stair (2001)
  • Dear Austen (2005)

Примітки

  1. ↑ а б в Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 70.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  5. ↑ https://web.archive.org/web/20170323051901/http://jeugdliteratuur.org/auteurs/nina-bawden
  6. ↑ CONOR.Sl
  7. ↑ ПроДетЛит — 2019.
  8. ↑ Carrie's War: Author Nina Bawden. Masterpiece Theatre (PBS). 2014. Архів оригіналу за 2 березня 2015. Процитовано 28 січня 2015.
  9. ↑ Rustin, Susanna (22 листопада 2003). Nina's wars. The Guardian. UK. Процитовано 12 квітня 2010.
  10. ↑ а б Author Nina Bawden dies aged 87. BBC News. 22 серпня 2012.
  11. ↑ Perdita Kark obituary, The Times, 15 March 2012
  12. ↑ Nina Bawden. The Telegraph (англ.). 22 серпня 2012. Процитовано 3 червня 2025.
  13. ↑ Willats, Eric A (1986). Streets with a Story: The Book of Islington (PDF). islingtonhistory.org.uk. Архів оригіналу (PDF) за 31 березня 2022. Процитовано 22 червня 2023.
  14. ↑ «Bawden, Nina». WorldCat. Retrieved 6 August 2012.
  15. ↑ а б Guardian children's fiction prize relaunched. The Guardian (брит.). 12 березня 2001. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 червня 2025.
  16. ↑ а б «Phoenix Award Brochure 2012»[недоступне посилання з 01.11.2017]. Children's Literature Association. Retrieved 11 December 2012. See also the current homepage, «Phoenix Award» [Архівовано 20 березня 2012 у Wayback Machine.].
  17. ↑ «Carnegie Medal Award» [Архівовано 2019-03-27 у Wayback Machine.]. 2007(?). Curriculum Lab. Elihu Burritt Library. Central Connecticut State University (CCSU). Retrieved 11 August 2012.
  18. ↑ Golden Pen Award, official website. English PEN. Архів оригіналу за 21 листопада 2012. Процитовано 3 грудня 2012.
  19. ↑ Carrie's War author Nina Bawden died on 22 August 2012. The Independent. 22 серпня 2012. Архів оригіналу за 21 червня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).