Ніл Ворнок

Ніл Ворнок
Особисті дані
Народження	1 грудня 1948 (77 років)
	Шеффілд, Англія, Велика Британія
Зріст	175 см
Громадянство	Велика Британія
Позиція	півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1967–1969 «Честерфілд» 24 (2) 1969–1971 «Ротергем Юнайтед» 52 (5) 1971–1973 «Гартлпул Юнайтед» 60 (5) 1973–1975 «Сканторп Юнайтед» 72 (7) 1975–1976 «Олдершот» 37 (6) 1976–1978 «Барнслі» 57 (10) 1978 «Йорк Сіті» 4 (0) 1978–1979 «Кру Александра» 21 (1) 1980–1981 «Гейнсборо Триніті»  ? (?) 1981–1982 «Бертон Альбіон» 21 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1980–1981 «Гейнсборо Триніті» 1981–1986 «Бертон Альбіон» 1986–1989 «Скарборо» 1989–1993 «Ноттс Каунті» 1993 «Торкі Юнайтед» 1993–1995 «Гаддерсфілд Таун» 1995–1997 «Плімут» 1997–1998 «Олдем Атлетик» 1998–1999 «Бері» 1999–2007 «Шеффілд Юнайтед» 2007–2010 «Крістал Пелес» 2010–2012 «КПР» 2012–2013 «Лідс Юнайтед» 2014 «Крістал Пелес» 2015 «КПР» 2016 «Ротергем Юнайтед» 2016–2019 «Кардіфф Сіті» 2020–2021 «Мідлсбро» 2023 «Гаддерсфілд Таун» 2024 «Абердин»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті. ** Тільки на посаді головного тренера.
Ніл Ворнок у Вікісховищі

Ніл Ворнок (англ. Neil Warnock, нар. 1 грудня 1948, Шеффілд) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Один із найдосвідченіших тренерів в історії англійського футболу, рекордсмен за кількістю матчів на чолі професійних клубів (1626). Вісім разів виводив команди до підвищення в класі в професійних лігах Англії^[1].

У дорослому футболі дебютував 1967 року виступами за команду «Честерфілд», в якій провів два сезони, взявши участь у 24 матчах чемпіонату, після чого перейшов у «Ротергем Юнайтед».

Згодом з 1971 по 1973 рік грав у складі команди «Ротергем Юнайтед» і в 1972 році він був визнаний гравцем сезону у клубі^[2]. Надалі грав у складі інших нижчолігових клубах «Гартлпул Юнайтед», «Сканторп Юнайтед» та «Олдершот».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Барнслі», до складу якого приєднався 1976 року. Відіграв за клуб з Барнслі наступні два сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Барнслі», був основним гравцем команди.

1978 року недовго захищав кольори клубу «Йорк Сіті», а завершив ігрову кар'єру через травму у 30 років у команді «Кру Александра», за яку виступав протягом 1978—1979 років. Загалом Ворнок провів 327 матчів у нижчих лігах Англії.

Після роботи тренером у недільних лігах Ворнок отримав першу повноцінну тренерську посаду в «Гейнсборо Триніті» у 1981 році, де також виходив на поле як гравець. Команда під його керівництвом завершила сезон п'ятою в Північній Прем'єр-лізі. Після цього ще грав за «Бертон Альбіон», де теж поєднував ролі гравця і тренера у 1981—1982 роках, перш ніж повністю зосередитися на тренерській діяльності.

1986 року став головним тренером команди «Скарборо», де разом із асистентом Полом Евансом у 1987 році виграв Футбольну Конференцію, ставши першою командою, що здобула автоматичне підвищення до Футбольної ліги після скасування системи переобрання.

Наприкінці 1988 року Ворнок очолив «Ноттс Каунті» у Третьому дивізіоні. Разом зі своїм штабом він забезпечив два поспіль підвищення, довівши клуб до Першого дивізіону у сезоні 1991/92. Однак після негайного вильоту та втрати місця в новоствореній Прем'єр-лізі Ворнок був звільнений у січні 1993 року^[3].

У 1993 році він короткий час працював консультантом, а згодом і головним тренером клубу «Торкі Юнайтед», врятувавши клуб від вильоту з Третього дивізіону.

У липні 1993 року Ворнок очолив «Гаддерсфілд Таун». У сезоні 1994/95 його команда через плей-оф здобула підвищення до Другого дивізіону, перемігши у фіналі «Бристоль Роверз» на «Вемблі». Попри успіх, тренер несподівано залишив клуб, що очолити «Плімут Аргайл», який у першому ж сезоні вивів до підвищення через плей-оф з Третього до Другого дивізіону. У лютому 1997 року був звільнений, незважаючи на популярність серед уболівальників.

Наприкінці 1990-х Ворнок пережив два поспіль вильоти з «Олдем Атлетик» (1996/97)^[4] та «Бері» (1998/99)^[5]. Після цього він залишив «Бері», прийнявши пропозицію від клубу свого дитинства — 2 грудня 1999 року Ворнок став головним тренером «Шеффілд Юнайтед». У 2003 році команда дійшла до півфіналів Кубка Англії та Кубка ліги, а також до фіналу плей-оф Першого дивізіону, де поступилася «Вулвергемптон Вондерерз» (0:3)^[6]. Це був перший випадок у його тренерській кар'єрі, коли він програв плей-оф, оскільки в 1990-х роках він чотири рази піднімався через плей-оф. У сезоні 2005/06 «Шеффілд Юнайтед» посів друге місце в Чемпіоншипі та вийшов до Прем'єр-ліги^[7]. Проте вже наступного року клуб вилетів, після чого Ворнок залишив посаду.

З жовтня 2007 по лютий 2010 року він тренував «Крістал Пелес», вивівши команду з боротьби за виживання до плей-оф Чемпіоншипу, попри серйозні фінансові проблеми клубу. Після цього 1 березня 2010 року Ворнок очолив «Квінз Парк Рейнджерс», з якими у сезоні 2010/11 став чемпіоном Чемпіоншипу та вивів клуб до Прем'єр-ліги. 8 січня 2012 року був звільнений після домашньої поразки від «Норвіч Сіті» з рахунком 1:2^[8].

18 лютого 2012 року став головним тренером «Лідс Юнайтед»^[9], з яким фінішував 14-м у Чемпіоншипі, але наступного сезону команда виступала не так вдало і у квітні 2013 року Ніл залишив клуб^[10].

27 серпня 2014 року Ворнок розпочав свій другий термін на посаді головного тренера «Крістал Пелес», підписавши дворічний контракт^[11]. Однак, повернення для тренера виявилось невдалим і після невдалої серії і того, що «Крістал Пелес» опинився в трійці найгірших клубів Прем'єр-ліги, Ворнока звільнили з клубу 27 грудня 2014 року^[12]. Його наступником став Алан Пард'ю 2 січня 2015 року.

11 лютого 2016 року Ніла Ворнока було призначено новим головним тренером «Ротергем Юнайтед» на решту сезону 2015/16 років, замінивши Ніла Редфірна^[13]. Він врятував «Ротерем» від вильоту з Чемпіоншипу, назвавши це найбільшим досягненням своєї кар'єри, але надалі у команді не залишився^[14].

З жовтня 2016 року очолював «Кардіфф Сіті»^[15], який у сезоні 2017/18 вивів до Прем'єр-ліги, ставши першим тренером з вісьмома підвищеннями в професійних лігах Англії^[16]. Влітку 2019 року клуб вилетів, а у листопаді Ворнок залишив посаду^[17].

23 червня 2020 року Ніл Ворнок обійняв посаду головного тренера «Мідлсбро», якому загрожувало виліт з Чемпіоншипу^[18]. З його допомогою клубу вдалося досягти 17-го місця, врятувавшись у другому дивізіоні. У листопаді 2021 року він встановив новий рекорд Футбольної ліги, зігравши 1602-гу гру як головний тренер, обійшовши Даріо Граді. Через кілька днів, після нічиєї 1:1 проти «Вест-Бромвіч Альбіон», він розлучився з «Мідлсбро» за взаємною згодою, коли вони перебували на 15-му місці. Разом з Ворноком клуб також покинули два його помічники, Кевін Блеквелл та Ронні Джепсон^[19]. 9 квітня 2022 року, у віці 73 років, він оголосив про завершення тренерської роботи після 42 років роботи на тренерській лаві у 16 клубах^[14].

У лютому 2023 року Ворнок повернувся з пенсії, щоб врятувати «Гаддерсфілд Таун» від вильоту^[20], з чим успішно впорався. Ворнок вивів «Гаддерсфілд» у безпечне місце та підписав новий річний контракт під час літньої перерви, однак у вересні 2023 року клуб обрав довгострокове рішення, тому Ворнок пішов у відставку після семи турів, а його місце зайняв Даррен Мур^[21].

На початку лютого 2024 року Ворнок був призначений головним тренером команди шотландської Прем'єр-ліги «Абердин», змінивши на цій посаді Баррі Робсона^[22]. Всього тренував команду у 8 іграх і 9 березня 2024 року Ворнок покинув «Абердин», через місяць після свого призначення, після перемоги над «Кілмарноком» з рахунком 3:1 у чвертьфіналі Кубка Шотландії^[23].

Ворнок народився в Шеффілді, Південний Йоркшир і все життя вболівав за «Шеффілд Юнайтед». Він одружений з Шерон і має чотирьох дітей: Джеймса, Наталі, Емі та Вільяма^[24].

Ворнок виступав за вихід Великої Британії з Європейського Союзу^[25].

• Переможець Футбольної Конференції (1):

«Скарборо»: 1986/87

• Переможець Чемпіонату Футбольної ліги (1):

«Квінз Парк Рейнджерс»: 2010/11

• Тренер року Футбольної Конференції: 1986/87
• Тренер місяця у Чемпіоншипі: грудень 2004, серпень 2005, вересень 2005, грудень 2008, серпень 2010, вересень 2010, березень 2016, серпень 2017, лютий 2018, березень 2018, жовтень 2020

• Ніл Ворнок на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Тренерська кар'єра на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Ніл Ворнок на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Ніл Ворнок на сайті Soccerbase (англ.)