Нік Сімпер
| Нік Сімпер | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Ім'я при народженні | Ніколас Джон Сімпер |
| Дата народження | 3 листопада 1945 (80 років) |
| Місце народження | Норвуд Грін, Саутголл, Міддлсекс, Англія |
| Роки активності | з 1957 |
| Громадянство | |
| Професії | басист, гітарист, пісняр |
| Освіта | Bishopshalt Schoold |
| Інструменти | бас-гітара |
| Жанр | Рок, хард-рок, блюз-рок, психоделічний рок, хеві-метал, прогресивний рок, кантрі-рок |
| Magnum opus | Warhorsed і Shades of Deep Purple |
| Членство | Warhorse (британський гурт), Deep Purple, Johnny Kidd & the Piratesd і The Flower Pot Mend |
| nicksimper | |
| | |
Ніколас Джон Сімпер (народився 3 листопада 1945) — англійський бас-гітарист, співзасновник Deep Purple та Warhorse. Почав свою професійну кар’єру в 1960-х роках у колективах Johnny Kidd & the Pirates, The Flower Pot Men і Savages.
Життєпис
Нік Сімпер народився 3 листопада 1945 року в Норвуд Грін, Саутголл, Міддлсексі. До того як стати співзасновником “Deep Purple”, грав у численних музичних ансамблях, зокрема The Renegades (1960–61), The Delta Five (1961–1963), Some Other Guys (1963–1964), Buddy Britten & The Regents, перейменованих у Simon Raven Cult (1964–1966), та Johnny Kidd & the Pirates. За кілька місяців після приєднання до “Піратів” Сімпер та Джонні Кідд потрапили в автокатастрофу, внаслідок якої Кідд загинув, а Сімпер отримав травми. Після одужання Сімпер на короткий час реанімував “The Pirates” як триб’ют-бенд, що виконував пісні Кідда (1966—1967), а потім приєднався до The Garden – резервного гурту The Flower Pot Men (1967–1968). Там він грав разом із Джоном Лордом, який вирішив, що треба запросити Сімпера приєднатись до “Deep Purple”. Окрім цього, Сімпер також недовго пробув у гурті Lord Sutch's Savages.
Нік Сімпер грав на бас-гітарі на трьох перших альбомах “Deep Purple” з 1968 по 1969 роки. У середині 1969 року його звільнили з гурту разом з першим вокалістом Родом Евансом. Коли нового вокаліста Ієна Гіллана з гурту Episode Six шукали на заміну Евансу, до нього приєднався Роджер Гловер, щоб грати на бас-гітарі на деяких репетиціях. Так було записано пісню “Deep Purple” “Hallelujah”.
Після “Deep Purple” Сімпер недовго працював разом з акторкою Маршею Гант, а потім сформував свій гурт Warhorse і записав із ним два альбоми на Vertigo. Разом із тим Сімпер грав разом з Річі Блекмором та Кітом Муном на концертному альбомі Лорда Сатча. “Warhorse” так і не здійснив великого комерційного прориву зі своїми альбомами. Гуртом дуже зацікавилась компанія Warner Bros., намагаючись укласти з ним контракт. На гроші компанії вони записали у студії дві пісні, змагаючись із Heavy Metal Kids.
До 1974 року через фінансові труднощі гурт припинив своє існування. Останній концерт “Warhorse” дав у Бедфордському коледжі. На превеликий жаль, у той день вийшов із ладу їхній 2000-ватний підсилювач звуку Midas P.A., і, незважаючи на всі зусилля з боку їхніх роуді та менеджерів, колектив не зміг виступити на своєму рівні. Для перевірки звуку музиканти зіграли пісню Бі Бі Кінга “Three O'clock in the Morning”, залишились незадоволені результатом, тож вибачились перед слухачами і закінчили виступ.
Наступні три роки Нік Сімпер та гітарист Піт Паркс витратили на написання й студійний запис музики й утворили новий колектив, який назвали "Nick Simper's Dynamite" (1975). Під цією назвою вони випустили один сингл.
9 жовтня 1976 року Сімпер взяв участь у концерті пам’яті Джона Кідда до десятиріччя його загибелі, що відбувся у Брикстоні.
Без належних матеріальних статків Сімпер разом із Парксом спромігся утворити колектив “Nick Simper's Fandango” (1977–1983) і записав два альбоми. Приблизно в той же час Френкі Рід заснував гурт “Flying Fox” (1977–84), куди увійшли Карло Літтл, Сімпер і Паркс. Тут вони грали рок-н-рол у час, вільний від роботи в своїх інших гуртах.
Після того, як Літтл покинув гурт, музиканти змінили назву на The Good Old Boys (з 1985 до сьогодні). У середині 1990-х років барабанщик Мік Андервуд запросив Сімпера приєднатися до реанімованого колективу Quatermass, який записав свій альбом у стилі прогресивного року ще в 1970 році. Під назвою Quatermass II вони існували протягом 1994—1997 років і записали ще один альбом. У 2007 році Сімпер також долучився до складу Adelle & Co, де він грав разом із Парксом, Адель Кірк, Джимом Баєрсом та Річардом Гадсоном.
Після запуску в 2000-х роках власного веб-сайту Сімпер поновив свій контакт із широкою публікою. Його повернення до роботи спричинило одноразові возз’єднання “Warhorse” у 2003 і 2005 роках. На концерті 2007 року в Австрії Нік Сімпер разом із гуртом підтримки Nasty Habits виконував пісню “Deep Purple” “Emmaretta”. 6 вересня 2008 року “The Good Ol' Boys” вийшли наприкінці концерту задля розігріву триб’ют-бенду “Deep Purple” “24 Carat Purple” у Дартфорді. Там Сімпер, запрошений як гість, зіграв із гуртом пісню “Hush” на бас-гітарі Піта Гартлі. У березні 2009 року Сімпер разом із “Nasty Habits” знову дали концерт в Австрії, зігравши пісні з трьох перших альбомів “Deep Purple”. У тому ж році вони відіграли ще один концерт у Польщі.
У 2010, будучи в процесі запису альбому, вони зіграли більше концертів, презентуючи "The Deep Purple MKI Songbook" (“Пісенник першого складу “Deep Purple”) в Австрії, Швейцарії, Угорщині й Польщі. Концерт у Будапешті було записано для майбутнього релізу.[1]
Ігнорування в Залі слави рок-н-ролу
У 2016 році Deep Purple були включені до Зали слави рок-н-ролу. За винятком Ніка Сімпера, імена усіх членів гурту за перші сім років існування гурту (1968—1974) були оголошені індивідуально, зокрема й ім’я Рода Еванса, який перебував у колективі в той же час, що й Сімпер. Еванса у 1980 році успішно притягнули до суду менеджери Deep Purple за те, що він гастролював під іменем гурту. До Сімпера зверталась та сама промоутерська компанія, що найняла Еванса, але він відмовився брати участь.
З приводу Зали слави рок-н-роллу Сімпер заявив:
|
Так, трохи дивно, що я єдиний з першого, другого й третього складів [Deep Purple], хто залишився осторонь, та я не спатиму гірше через це. Мені не треба ця нагорода для того, щоб знати, що те, що ми робили в Deep Purple, мало значення. І я впевнений, що це не було рішенням самого гурту”.[2] Оригінальний текст (англ.)
"Yes, it is a little strange that I am [the] only one from Marks I, II and III being left out, but I shan't lose any sleep over this. It's not as if I need to be given this award to know what we did in Deep Purple made an impact. And I'm sure it wasn't a decision that came from the band. |
Дискографія
| Рік | Гурт | Назва | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1968 | Deep Purple | Shades of Deep Purple | Ремастеринг: 2000 |
| The Book of Taliesyn | Ремастеринг: 2000 | ||
| 1969 | Deep Purple | Ремастеринг: 2000 | |
| 1972 | Purple Passages | Компіляція, японське перевидання: 1993 | |
| 1973 | Mark I & II | Компіляція | |
| 2002 | Inglewood – Live in California | Перевидання: 2009 | |
| 2004 | The Early Years | Компіляція | |
| 2011 | BBC Sessions 1968–1970 | ||
| 1970 | Johnny Kidd & The Pirates | The Johnny Kid Memorial Album | Компіляція |
| 1978 | The Best of Johnny Kid & The Pirates | Компіляція | |
| 1983 | Rarities | Компіляція | |
| 1990 | The Classic & Rare | Компіляція | |
| 1970 | Warhorse | Warhorse | Британія: Vertigo 6360 015, :британські перевидання: 1983, Thunderbolt THBL-004 (як "Vulture Blood") / 1997, RPM Records RPM-174, з бонусними треками / 1998, Angel Air SJPCD 034, з бонусними треками |
| 1972 | Red Sea | Британія: Vertigo, :британські перевидання: 1984, Thunderbolt THBL-010 / 1997, RPM Records RPM-175, з бонусними треками / 1998, Angel Air SJPCD 035, з бонусними треками | |
| 1997 | The Warhorse Story – Vols I & II | [2CD]: Британія 1997 RPM Records RPM-501 | |
| 1974 | Nick Simper's Dynamite | St. Louis / Soul Rider (сингл) | |
| 1979 | Nick Simper's Fandango | Slipstreaming | Німеччина: Shark Records INT 148.503 Британія: Gull Records GULP 1033 |
| 1980 | Future Times | Німеччина: Shark Records INT 148.506 | |
| 1982 | Just Another Day/Wish I'd Never Woke Up (Single) | Британія SP: Paro Records Paro-S4 | |
| 1994 | Slipstreaming / Future Times | Британія 2CD: RPM Records RPM-125 Британія 2CD: Angel Air SJPCD 041 (incl. bonus tracks) | |
| 1982 | Flying Fox | Flying Fox | лімітована серія, касета |
| 1997 | Quatermass II | Long Road | Британія: Thunderbird CSA 108 / Японія: PCCY-01156 |
| 2005 | The Good Old Boys | Live At the Horns (CD+DVD) | неофіційне видання |
| 2007 | We Can't Do This When We're Dead – Rock n' Roll!!! (DVD) | неофіційне видання | |
| 2009 | Live At the Deep Purple Convention | Британія: Wymer Records TSA1001 | |
| 2009 | Nasty Habits | The Austrian Tapes – Live At the Orpheum Graz (DVD) | неофіційне видання |
| The Austrian Tapes – Live At the Reigen (DVD) | неофіційне видання | ||
| 2010 | Dolina Charlotty – See You in August (DVD) | неофіційне видання | |
| The Deep Purple MKI Songbook (CD) | Британія: Wymer Records TSA1002 | ||
| 2012 | Live at Szene, Vienna (CD+DVD) | Британія: Angel Air Records SJPCD386 | |
| 2015 | De La Frog Conspiracy (CD) | студійний альбом | |
| 2010 | Blaggards & Cowboys | Skulduggery (CD) | самвидав |
Гостьова участь
- 1972 Hands of Jack the Ripper (Screaming Lord Sutch & Heavy Friends)
- 1983 Roscoe Rocks Again (Roscoe Gordon)
- 2003 Rag Moppin' (Wee Willie Harris & the Alabama Slammers)
- 2007 Carlo Little Night of Honour (DVD)
- 2008 White Horses of Lyme Bay (CD EP)
- 2009 Never Stop Rockin' (Carlo Little All Stars)
Див. також
Примітки
- ↑ Anasontzis, George. Rockpages.gr interview with Nick Simper. Rockpages.gr. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 25 серпня 2010.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|df=(довідка) - ↑ Weisman, Roger (6 квітня 2016). Deep Purple Bassist Nick Simper's Hall of Fame Snub. Huffington Post. Процитовано 25 січня 2017.
Зовнішні покликання
- Official site
- MySpace
- Nick Simper profile at deep-purple.net
- Nick Simper interview on Rockpages.gr
- [1]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).