YaChudo

Нік Ленд

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Нік Ленд
англ. Nick Land Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився14 березня 1962[1][2] (64 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[3][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняШанхай
Роял-Лемінгтон-Спаd[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфілософ, письменник, викладач університету, журналіст, теоретик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфілософія[6], література жахів[6], континентальна філософія, Акселераціонізм[7], кібернетика, hyperstitiond[7] і Антигуманізм[2][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий завдякирасова теорія[7], євгеніка[7], егалітаризм і Антидемократизм[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Ессексуd (1988)[10][2] і Langley Park School for Boysd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникDavid Farrell Krelld Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[11][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Ворика[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоВідділ досліджень кібернетичної культури (2000-ні)[12][13] Редагувати інформацію у Вікіданих
НапрямокАкселераціонізм[7] і неореакційний рух[14][9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusFanged Noumena: Collected Writings 1987–2007d і Xenosystemsd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAnna Greenspand[15][16] Редагувати інформацію у Вікіданих

Нік Ленд (нар. 17 січня 1962) — англійський філософ, теоретик, автор оповідань і блогер. Його називають "батьком акселераціонізму "[17], а його творчість пов'язана з розвитком спекулятивного реалізму.[18][19] У 1990-х роках він був керівником колективу «Відділу досліджень кібернетичної культури» (CCRU) після того, як його засновниця, теоретик кіберфемінізму Седі Плант покинула його.[20][21] Його роботи відходять від формальних конвенцій академічного письма та охоплюють широкий спектр впливів, а також досліджують неортодоксальні та «темні» філософські інтереси.[22] У цей період Ленд черпав натхнення з постструктуралістської теорії та праць лівих мислителів, таких як Батай, Маркс, Дельоз і Ґваттарі, а також із наукової фантастики, рейв-культури та окультизму.[23] Він також ввів термін «гіперстиція» для позначення меметичних ідей, що створюють власну реальність.

Ленд пішов у відставку з Університету Варвіка в 1998 році. Після періоду зловживання амфетамінами на початку 2000-х років він пережив нервовий зрив і зник з публічного поля зору.[24] Згодом він переїхав до Шанхая і знову з’явився на політичному просторі як представник правих сил, ставши одним із основоположників неореакційного руху, відомого як «Темне Просвітництво». У своїх працях на цю тему він досліджував антиегалітарні та антидемократичні ідеї.

Біографія

Ленд отримав ступінь доктора філософії у 1987 році в Ессекському університеті під керівництвом Девіда Фаррелла Крелла, захистивши дисертацію, присвячену есе Гайдеггера 1953 року «Die Sprache im Gedicht» («Мова у вірші»), яке стосується творчості Георга Тракла.[25] З 1987 року до своєї відставки у 1998 році він працював викладачем континентальної філософії у Варвікському університеті.[26] У 1992 році він опублікував працю «Спрага знищення: Жорж Батай та вірулентний нігілізм» [23]. Ланд опублікував безліч коротких текстів, багато з яких з’явилися у 1990-х роках під час його роботи в CCRU [27]. Більшість цих статей увійшли до ретроспективної збірки «Fanged Noumena», виданої у 2011 році.

У Варвіку Ленд і Сейді Плант стали співзасновниками «Відділу досліджень кібернетичної культури» (CCRU) — міждисциплінарної дослідницької групи, яку філософ Грем Харман описав як «різноманітне об’єднання мислителів, які експериментували з концептуальним творенням, поєднуючи найрізноманітніші джерела: футуризм, технонауку, філософію, містицизм, нумерологію, теорію складності та наукову фантастику».[28] Під час перебування у Варвіку Ленд брав участь у «Virtual Futures» — серії конференцій з кіберкультури. «Virtual Futures 96» рекламували як «антидисциплінарний захід» та «конференцію в галузі постгуманітарних наук». Під час однієї із сесій Ленд «лежав на підлозі, хрипко бурмотів у мікрофон», — згадує Робін Маккей, тоді як сам Маккей у фоновому режимі відтворював джангл-записи.[17] Він також був науковим керівником деяких аспірантів. Після його відставки CCRU продовжувала збиратися під його керівництвом. На початку 2000-х років Ленд пережив нервовий зрив після періоду «фанатичного» зловживання амфетаміном і зник з публічного життя.

Ленд викладав у «Новому центрі досліджень і практики» до березня 2017 року, коли центр розірвав з ним співпрацю «після кількох твітів Ленда цього року, в яких він висловлював нетерпимі погляди щодо мусульман та іммігрантів».[29] Станом на 2017 рік Ленд проживав у Шанхаї. Під час пандемії COVID-19 він на власному досвіді відчув суворі карантинні заходи, введені в Шанхаї. Після того як у 2022 році його основний блог «Xenosystems» було видалено з Інтернету, він взяв перерву у соціальних мережах, а пізніше того ж року повернувся. У жовтні 2023 року він запустив новий акаунт у соціальних мережах під назвою «Xenocosmography», що ознаменувало перехід до релігійних та нумерологічних тем.[30]

У лютому 2026 року Ленд вперше зустрівся з Кертісом Ярвіном у Сан-Франциско.[31]

Основні ідеї

Вінсент Ле характеризує творчість Ланда в цілому — від періоду його навчання у Варвіку до 2000-х років — як критику антропоцентризму, зокрема трансцендентального ідеалізму Іммануїла Канта та його заперечення реальності, що виходить за межі людського розуміння. [32][33] Творчість Ланда мала значний вплив на політичну філософію акселераціонізму; Ланд розглядає капіталізм як рушійну силу модерності [34][35] та детериторіалізації, виступаючи за його використання з метою розпаду існуючих соціальних систем[20] та досягнення технологічної сингулярності.[35] Разом з іншими членами CCRU Ланд поєднав ідеї з окультизму, кібернетики, наукової фантастики та постструктуралістської філософії, намагаючись описати феномен технокапіталістичного прискорення. Його творчість також включала те, що Ле назвав «практиками нумерації», спираючись на математичні концепції, такі як теорія множин Кантора та теореми Геделя про неповноту, а також на кабалу та нумерологію. [32] Ленд ввів термін «гіперстиція» — поєднання слів «гіпер» та «суєвіра» — для опису чогось, що «балансує між вигадкою та технологією». На думку Ленда, гіперстиції — це ідеї, які самим своїм існуванням як ідеї створюють власну реальність.[36][37]

Пізніше Ленд долучився до руху «Темного Просвітництва» — також відомого як неореакційний рух (NRx) — який виступає проти егалітаризму та демократії. За словами журналіста Ділана Метьюза, Ленд вважає, що демократія обмежує підзвітність та свободу.[38] Його роботи в рамках «Темного Просвітництва» також підкріплюють його прихильність до акселераціонізму; він вважає, що демократична та егалітарна політика лише затримують прискорення та настання технокапіталістичної сингулярності. Отже, він віддає перевагу капіталістичним монархіям для досягнення довгострокового технологічного прогресу, оскільки вважає, що демократія зосереджується на короткострокових суспільних інтересах.[39] Шуджа Хайдер зазначає: «Його серія есеїв, у яких викладено ці принципи, стала основою канону NRx».[37] У своїх працях він також порушував теми наукового расизму та євгеніки, або того, що він назвав «гіперрасизмом».[40][41] З 2016 року його дедалі частіше визнають натхненником альт-правих. [42] Ленд заперечує, що рух NRx є рухом, і визначає альт-правих як окреме явище, відмінне від NRx.[43] Приблизно в цей же час Ленд також почав писати абстрактні жахливі новели, черпаючи натхнення у таких письменників, як Г. П. Лавкрафт, щоб висловити свою філософську критику антропоцентризму.[44]

Сприйняття та вплив

Марк Фішер, британський культурний теоретик і учень Ланда, у 2011 році стверджував, що найбільший вплив Ланда проявився саме в музиці та мистецтві, а не у філософії. Музикант Kode9, художник Джейк Чепмен та інші навчалися у Ланда або перебували під його впливом, причому Чепмен особливо виділяв «техніхілізм» Ланда.[20] Фішер особливо підкреслює, як особистість Ланда у 1990-х роках могла каталізувати зміни у тих, хто взаємодіяв з його творчістю, завдяки тому, що Кодво Ешун назвав манерою, «відразу відкритою, егалітарною та абсолютно непідвладною академічному протоколу», яка могла драматизувати «теорію як геополітико-історичний епос».[20] Фішер також писав, що «Ланд був нашим Ніцше» у тому, як він провокував прогресивні тенденції, поєднуючи реакційне та футуристичне, а також у своєму стилі письма. Він також високо оцінював нападки Ланда на ліворадикальні академічні кола, хоча й не погоджувався з його інтерпретацією поглядів Дельоза та Гваттарі на капіталізм.

Філософ-нігіліст Рей Брассьє, який також раніше працював у Уорікському університеті, у 2017 році зазначив: «Ленд пройшов шлях від твердження „Політика мертва“, яке він висловлював 20 років тому, до цих цілком старомодних, типових реакційних поглядів».[45] Ленд вважається одним із тих, хто вплинув на спекулятивний реалізм,[20][46] оскільки він викладав Брасс’є та Іена Гамільтона Гранта, а також вплинув на пов’язаних із цим напрямком діячів, таких як Майя Б. Кронік та Реза Негарестані. Грем Харман також назвав Ланда першим філософом сучасності, який серйозно займався творчістю Лавкрафта, що спонукало Вінсента Ле назвати Ланда «не стільки мислителем спекулятивного повороту, скільки його головним попередником».

Примітки

  1. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  2. ↑ а б в What is Nick Land’s philosophy of accelerationism really? | Aeon Essays
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek
  5. ↑ Robin Mackay: A CCRU Retrospective — 2022.
  6. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  7. ↑ а б в г д Dove N. Sunset on the Dark Enlightenment: Inside Nick Land’s San Francisco ‘Arrival Party’ — 2026.
  8. ↑ Land N. Meltdown // Abstract Culture (First Swarm) — Coventry: Cybernetic Culture Research Unit, 1997. — Iss. 1.
  9. ↑ а б Duesterberg J. Silicon Valley’s Favorite Doomsaying Philosopher — 2026. — ISSN 0028-792X
  10. ↑ https://lib.essex.ac.uk/iii/encore/record/C__Rb1073118
  11. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  12. ↑ а б Reynolds S. Renegade Academia: The Cybernetic Culture Research Unit — 2009.
  13. ↑ Towards a Transcendental Deduction of Jungle (Interview) (Part 1)
  14. ↑ http://www.boundary2.org/2019/10/robert-topinka-back-to-a-past-that-was-futuristic-the-alt-right-and-the-uncanny-form-of-racism/
  15. ↑ Shanghai Future Modernity Remade — Oxford University Press, 2014.
  16. ↑ Chaos Patch (#39) — 2014.
  17. ↑ а б Beckett, Andy (11 травня 2017). Accelerationism: How a fringe philosophy predicted the future we live in. The Guardian.
  18. ↑ Mackay, Robin; Avanessian, Armen (2014). Introduction. У Mackay, Robin (ред.). #Accelerate: The Accelerationist Reader (PDF). Falmouth: Urbanomic. с. 1—46. ISBN 978-0-9575295-5-7.
  19. ↑ Mackay, Robin; Brassier, Ray (2018). Editors' Introduction. Fanged Noumena: Collected Writings 1987–2007 (вид. 6). Urbanomic. с. 8. ISBN 9780955308789.
  20. ↑ а б в г Fisher, Mark (1 червня 2011). Nick Land: Mind Games. Dazed and Confused.
  21. ↑ Land, Nick (2011). Fanged Noumena: Collected Writings 1987–2007. Falmouth: Urbanomic. ISBN 978-0955308789.
  22. ↑ Mackay, Robin (27 лютого 2013). Nick Land – An Experiment in Inhumanism. Divus. Архів оригіналу за 25 листопада 2020.
  23. ↑ а б On Nick Land. Verso (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  24. ↑ Beckett, Andy (11 травня 2017). Accelerationism: how a fringe philosophy predicted the future we live in. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 22 вересня 2026.
  25. ↑ N., Land, (1987). Heidegger's 'Die Sprache im Gedicht' and the cultivation of the grapheme. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. {{cite journal}}: Cite journal вимагає |journal= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
  26. ↑ Mackay, Robin. Divus | Nick Land – An Experiment in Inhumanism. divus.cc. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 22 вересня 2026.
  27. ↑ Dazed (1 червня 2011). Nick Land: Mind Games. Dazed (англ.). Процитовано 22 вересня 2026.
  28. ↑ Bryant, Levi; Bryant, Levi R.; Srnicek, Nick; Harman, Graham (2011). The Speculative Turn: Continental Materialism and Realism (англ.). re.press. ISBN 978-0-9806683-4-6.
  29. ↑ The New Centre for Research & Practice (амер.). Архів оригіналу за 6 квітня 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  30. ↑ Who Is Nick Land?. Tablet Magazine (англ.). 5 жовтня 2025. Процитовано 22 вересня 2026.
  31. ↑ Dove, Nick (13 лютого 2026). Sunset on the Dark Enlightenment: Inside Nick Land’s San Francisco ‘Arrival Party’. VICE (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  32. ↑ а б Vincent, Le. One Two Many: On Nick Land’s Numbering Practices (PDF).
  33. ↑ Lê, Vincent (1 січня 2020). Philosophy's Dark Heir: On Nick Land's Abstract Horror Fiction. Horror Studies. doi:10.1386/HOST_00009_1.
  34. ↑ The Accelerationist Vertigo (II): Interview with Robin Mackay. CCCB (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  35. ↑ а б Beauchamp, Zack (11 листопада 2019). The extremist philosophy that’s more violent than the alt-right and growing in popularity. Vox (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  36. ↑ 'Hyperstition: An Introduction'. 0rphan Drift Archive (брит.). Процитовано 22 вересня 2026.
  37. ↑ а б Haider, Shuja (28 березня 2017). The Darkness at the End of the Tunnel: Artificial Intelligence and Neoreaction. Viewpoint Magazine (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  38. ↑ Matthews, Dylan (18 квітня 2016). The alt-right is more than warmed-over white supremacy. It’s that, but way way weirder. Vox (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  39. ↑ Beauchamp, Zack (11 листопада 2019). The extremist philosophy that’s more violent than the alt-right and growing in popularity. Vox (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.
  40. ↑ Robert Topinka — “Back to a Past that Was Futuristic”: The Alt-Right and the Uncanny Form of Racism. b2o (амер.). 14 жовтня 2019. Процитовано 22 вересня 2026.
  41. ↑ Alternative Right: HYPER-RACISM. alternative-right.blogspot.com. Архів оригіналу за 7 жовтня 2014. Процитовано 22 вересня 2026.
  42. ↑ I Was a Teenage Nazi Wannabe. The New Republic. ISSN 0028-6583. Процитовано 22 вересня 2026.
  43. ↑ Gray, Rosie (10 лютого 2017). The Anti-Democracy Movement Influencing the Right. The Atlantic (амер.). Архів оригіналу за 30 червня 2019. Процитовано 22 вересня 2026.
  44. ↑ Lê, Vincent (1 січня 2020). Philosophy's Dark Heir: On Nick Land's Abstract Horror Fiction. Horror Studies. doi:10.1386/HOST_00009_1.
  45. ↑ Beckett, Andy (11 травня 2017). Accelerationism: how a fringe philosophy predicted the future we live in. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 22 вересня 2026.
  46. ↑ The Accelerationist Vertigo. CCCB (амер.). Процитовано 22 вересня 2026.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).