Ніку Чаушеску

Ніку Чаушеску
рум. Nicu Ceauşescu
Народився	1 вересня 1951[1]  Бухарест
Помер	26 вересня 1996 (45 років) Відень ·цироз печінки
Поховання	цвинтар Генча, Бухарест
Громадянство	Румунія
Діяльність	політик
Alma mater	Бухарестський університет
Знання мов	румунська
Партія	Румунська комуністична партія (1989)[2]
Рід	Чаушеску
Батько	Ніколае Чаушеску
Мати	Елена Чаушеску
Родичі	Ion Ceaușescud, Ilie Ceaușescud, Marin Ceaușescud і Nicolae Andruță Ceaușescud
Брати, сестри	Валентин Чаушеску[1] і Зоя Чаушеску[1]
У шлюбі з	Polina Cristead
Медіафайли у Вікісховищі

Ніку Чаушеску (рум. Nicu Ceauşescu; 1 вересня 1951, Бухарест — 26 вересня 1996, Відень) — румунський політик, син комуністичного диктатора Ніколае Чаушеску та його дружини Елени. Член ЦК Комуністичної партії Румунії. Міністр у справах молоді.

Закінчив ліцей № 24 (нині Jean Monnet High School), потім вивчав фізику в університеті Бухареста. Студентом вступив до Спілки молодих комуністів, ставши її першим секретарем. Пізніше був міністром у справах молоді та обирався до Центрального комітету Комуністичної партії Румунії (в 1982).

Батько хотів, щоб його син став міністром закордонних справ і доручив інструктувати його високопоставленим членам партії, серед яких був Штефан Андрей. Однак Ніку не любив навчання і висміював інших за прагнення до освіти. До кінця 1980-х років Ніку став членом виконавчого комітету Румунської комуністичної партії, а в 1987 — керівником партії в повіті Сібіу. Таким чином Ніколае Чаушеску готував собі наступника.

Після Румунської революції 1989 року разом з іншими дітьми румунського диктатора потрапив до в'язниці, будучи звинуваченим за неправомірне використання державних коштів в особистих цілях, і був засуджений до 20 років в'язниці. Випущений на свободу в листопаді 1992 через цироз печінки.

Помер 26 вересня 1996 від цирозу печінки в одній з віденських лікарень. Похований на цвинтарі Генча в Бухаресті.

• Nicu Ceaușescu, al treilea Nicolae dintre bărbații familiei [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.], 25 noiembrie 2009, Lavinia Betea, Jurnalul Național
• Singurul interviu acordat de Nicu Ceaușescu presei române [Архівовано 8 травня 2013 у Wayback Machine.], 16 noiembrie 2010, Historia
• Singurul interviu dat de Nicu Ceaușescu presei române [Архівовано 20 листопада 2010 у Wayback Machine.], 17 noiembrie 2010, Adevărul
• EXCLUSIV. Primul interviu cu Nicu Ceaușescu: «Ultima dată am vorbit cu taică-meu pe 9 decembrie 1989» [Архівовано 2 березня 2013 у Wayback Machine.], 14 Septembrie 2011, Horia Tabacu, Evenimentul zilei
• EVZ SPECIAL. Testamentul lui Nicu Ceaușescu pentru generațiile viitoare: «Nici în 20 de ani nu veți reuși să zugrăviți ceea ce a construit tata» [Архівовано 9 січня 2013 у Wayback Machine.], 1 Septembrie 2011, Roxana Roseti, Evenimentul zilei
• SENATUL EVZ: Cine a fost Nicu Ceaușescu? Ispita comunismului dinastic (I) [Архівовано 5 березня 2014 у Wayback Machine.], 31 August 2011, Vladimir Tismăneanu, Evenimentul zilei — (2) [Архівовано 16 листопада 2011 у Wayback Machine.] (3) [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.] (4) [Архівовано 29 грудня 2011 у Wayback Machine.] (5) [Архівовано 24 грудня 2011 у Wayback Machine.] (6) [Архівовано 16 грудня 2011 у Wayback Machine.] (7) [Архівовано 28 січня 2012 у Wayback Machine.] (8) [Архівовано 27 грудня 2011 у Wayback Machine.] (9) [Архівовано 4 січня 2012 у Wayback Machine.] (10) (11) [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] (12) [Архівовано 26 листопада 2011 у Wayback Machine.] (13) [Архівовано 2 січня 2012 у Wayback Machine.] Epilog [Архівовано 6 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Cum era «prințișorul» Nicu Ceaușescu cu adevărat [Архівовано 22 липня 2012 у Wayback Machine.], 1 Septembrie 2011, Roxana Roseti, Evenimentul zilei
• Nicu Ceaușescu, simple rememorări^{[недоступне посилання з грудня 2021]}, 18 iunie 2009, Serban Cionoff, Jurnalul Național
• Amantele lui Nicu Ceaușescu, 16 ianuarie 2005, Evenimentul zilei

• Клан Чаушеску: дети за отца не отвечают? [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Сын Чаушеску готовил переворот? [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
• Nicu Ceaușescu, simple rememorări^{[недоступне посилання з грудня 2021]}