Ніколя Шміт
| Ніколя Шміт | |
|---|---|
 | |
| Народився | 10 грудня 1953 (72 роки)  Дифферданж, Еш-сюр-Альзетт, Люксембург |
| Країна |  Люксембург |
| Діяльність | політик, дипломат |
| Галузь | політика[1] |
| Alma mater | Sciences Po Aix-en-Provenced і Університет Поля Сезанна |
| Знання мов | люксембурзька і французька |
| Посада | Member of the Council of Stated, Депутат Європейського парламенту[2], член Палати депутатів Люксембургуd і Європейський комісар з питань соціальних прав та навичок, якісних робочих місць та готовності[3] |
| Партія | Люксембурзька соціалістична робітнича партія |
| IMDb | ID 14531465 |
Ніколя Шміт[4] (люксемб. Nicolas Schmit; нар. 10 грудня 1953, Дифферданж[5]) — люксембурзький політик, дипломат, економіст, парламентар, діяч Люксембурзької соціалістичної робітничої партії, міністр кількох урядів у 2004—2019 рр., депутат Європейського парламенту IX скликання (з 2019 р.), єврокомісар із питань працевлаштування з 1 грудня 2019 р.[6]
Життєпис
Одержав диплом економіста в Інституті політичних досліджень Екс-ан-Прованс (фр. Institut d'études politiques d'Aix-en-Provence), а також диплом доктора з міжнародних відносин. Наприкінці 70-х рр. ХХ ст. працював в Університеті Поля Сезанна. 1979 року потрапив на роботу в люксембурзькі органи державної влади: спочатку в канцелярію прем'єр-міністра, перейшовши 1983 р. на дипломатичну службу. 1984 р. обійняв посаду керівника політичного апарату міністра закордонних справ Жака Пооса[7].
1989 року став парламентським секретарем Люксембурзької соціалістичної робітничої партії, а роком пізніше — радником у постійному представництві Люксембурга при Європейських спільнотах у Брюсселі. З 1992 по 1998 р. керував відділом міжнародних економічних відносин і співробітництва в Міністерстві закордонних справ. 1998 р. став послом Люксембургу в Європейському Союзі[7], як заступник члена брав участь у роботі Європейського Конвенту[5].
2004 р. ввійшов до складу уряду Жана-Клода Юнкера як міністр-делегат зовнішньополітичного відомства, який також відповідав за питання міграції[7]. У 2009, 2013 та 2018 рр. був обраний депутатом Палати депутатів[8][9][10].
2009 р. став міністром праці, зайнятості та імміграції у наступному кабінеті Жана-Клода Юнкера[11]. 2013 р. Ксав'є Бетель поклав на нього обов'язки міністра праці. З посади пішов 2018 р. У 2019 р. обраний депутатом Європарламенту 9-го скликання[12].
Того самого року відряджений від своєї країни у новосформовану Єврокомісію на чолі з Урсулою фон дер Ляєн (зі строком повноважень із 1 грудня 2019 р.) на посаду Єврокомісара з питань робочих місць і соціальних прав[13].
Примітки
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://www.europarl.europa.eu
- ↑ The Commissioners | 2019-2024
- ↑ Україна, як притулок для біженців [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.], «Німецька хвиля»
- ↑ а б Коротка біографічна довідка (PDF) (фр.). Процитовано 24 квітня 2016.. Сайт Європейського Конвенту
- ↑ Хто є хто в новій Європейській комісії? [Архівовано 9 грудня 2019 у Wayback Machine.], Радіо Свобода
- ↑ а б в Nicolas Schmit (англійською) . eu2005.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Elections législatives 2009: Résultats officieux: Circonscription Est (фр.). elections.public.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Elections législatives 2013: Résultats officieux: Circonscription de l'Est (фр.). elections.public.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ CSV loses 7.5% in eastern riding but status quo remains (англійською) . rtl.lu. 14 жовтня 2018. Процитовано 14 жовтня 2018.
- ↑ Guy Thewes. Les gouvernements du Grand-Duché de Luxembourg depuis 1848 (PDF) (фр.). gouvernement.lu. Процитовано 24 квітня 2016.
- ↑ Luxemburg hat gewählt: CSV verliert einen Sitz an die DP, LSAP hält sich (німецькою) . tageblatt.lu. 26 maja 2019. Процитовано 27 травня 2019.
- ↑ Kandydaci na komisarzy (PDF). ec.europa.eu. Процитовано 27 листопада 2019.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).