Ніколо Аматі
| Ніколо Аматі | |
|---|---|
італ. Nicolò Amati  | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 3 грудня 1596[1][2] або 3 вересня 1596[3] |
| Місце народження | Кремона, Міланське герцогство, Іспанська імперія[3] |
| Дата смерті | 12 квітня 1684 (87 років) |
| Місце смерті | Кремона, Міланське герцогство, Іспанська імперія[3] |
| Громадянство |  Міланське герцогство |
| Професії | скрипковий майстер, виробник музичних інструментів, violin maker |
| Вчителі | Джироламо Аматі |
| Інструменти | скрипка |
| Батько | Джироламо Аматі[1] |
| Діти | Hieronymus Amatid[1] |
 Файли у Вікісховищі | |
Ніко́ло Аматі́ (італ. Nicola Amati; 3 грудня 1596, Кремона, тепер Італія — 12 квітня 1684, Кремона) — найвидатніший представник славної сім'ї італійських майстрів смичкових інструментів, учитель відомих Андреа Гварнері й Антоніо Страдіварі.
Біографія
Батьком Аматі був Джироламо Аматі — син Андреа Аматі, засновника скрипкової школи. Вся сім'я жила і працювала у Кремоні. Ніколо — найвідоміший представник сімейства.
Аматі суттєво вдосконалив тип скрипки, створеної попередниками. У скрипках збільшеного формату (364—365 мм) так званих Grand Amati, він посилив звучання і зберіг м'якість та ніжність тембру. Його роботи вражають і досконалістю форм, і досконалістю звуку. Лак золотисто-жовтий з легким коричневим відтінком, іноді червоний. Чудово виконані і віолончелі Ніколо Аматі. Скрипок та віолончелей, створених найвідомішим з майстрів Аматі Ніколо на сьогодні збереглося трохи більше 20.
Одним з його учнів був його син Джироламо II Аматі (1649–1740). Але він не виправдав надій батька і при ньому знаменита скрипкова школа була закрита.
Ніколо Аматі помер в Кремоні, Італія, 12 квітня 1684.
Образ у кіно
- «Візит до Мінотавра» (1987, мінісеріал, СРСР), у ролі Ніколо Аматі — Ростислав Плятт.
- «Страдіварі» (1988, біографічний фільм, Італія, Франція), у ролі Ніколо Аматі — Леопольдо Трієсте.
Див. також
Примітки
- ↑ а б в Г. Риман Амати // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 33.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #131993860 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
|
Це незавершена стаття про музиканта або музикантку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).