YaChudo

Ніколас Гофф

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гофф.
Ніколас Гофф
англ. Nicholas John Hoff Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився3 січня 1906[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magyaróvárd, Мошон, Угорське королівство, Транслейтанія, Австро-Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер4 серпня 1997[3][1][2] (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Стенфорд, Санта-Клара, Каліфорнія, США Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США
 Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьінженер, бортінженер, авіакосмічний інженер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСтенфордський університет (1940)
Федеральна вища технічна школа Цюриха (1929) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьприкладна механіка Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтенфордський університет
New York University Tandon School of Engineeringd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникТимошенко Степан Прокопович Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиAhmed Cemal Eringend
Bruno A. Boleyd[4]
Josef Singerd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук
Французька академія наук[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Ніколас Дж. Гофф (англ. Nicholas J. Hoff, уроджений — Міклош Гофф, угор. Hoff Miklós; 3 січня 1906, Мадяровар — 4 серпня 1997, Стенфорд, штат Каліфорнія) — американський і угорський науковець в галузі механіки, авіаційний інженер.

Член Національної інженерної академії США (1965)[6], іноземний член Французької академії наук (1989)[7].

Життєпис

Народився в сім'ї стоматолога Мора Гоффа і Ленке Меллер. Закінчив лютеранську гімназію Фашорі в Будапешті, у цій же школі навчалися свого часу Юджин Вігнер, Лео Сілард, Едвард Теллер, Теодор фон Карман, Джон фон Нейман і Антал Дораті. Поступив до Федерального технологічного інституту в Цюриху (ETH Zürich), де навчався під керівництвом відомого інженера-механіка Аурела Стодоли. У 1928 році отримав диплом інженера.

З 1929 до 1937 року працював на авіаційному заводі угорської компанії Manfred Weiss, де відповідав за розрахунки в конструкторському бюро. Брав активну участь у розробці літаків моделей WM-15 (експериментальний проєкт літака-кур'єра), WM-16 (розвідувальний бомбардувальник), WM-20 (двомісний біплан-тренажер) і WM-21 Sólyom (розвідник-бомбардувальник).

Восени 1938 року емігрував до США. Мав за мету добратись до Стенфорда, щоб навчатись у відомого науковця в галузі механіки деформівного твердого тіла С. П. Тимошенка. Після завершення навчання мав намір повернутися до Угорщини, але у 1939 році, після початку Другої світової війни, шляхи повернення додому були відрізані.

Займався вивченням впливу вібрації під час землетрусів на сталеві каркасні будівлі в лабораторії Стенфорда під керівництвом професора Л. Якобсена (Lydik Jacobsen)[8]. Наприкінці літа 1940 року покинув лабораторію і зосередився на завершенні дисертації. Здобув ступінь доктора філософії (Ph. D.) у 1942 році[9] захистивши дисертацію на тему «Stresses in a Space Curved Bar Reinforcing the Edge of a Cut-Out in a Monocoque Fuselage» (Напруження в просторово вигнутому стрижні, що посилює край вирізу в монококовому фюзеляжі).

Восени 1940 року працював в Бруклінському політехнічному інституті як інструктор з авіаційної техніки. У 1946 році став повним професором і у 1950 році керівником Департаменту авіаційної техніки та прикладної механіки. В Брукліні він став відомим також як видатний лектор і педагог.

Як знак визнання його заслуг Н. Гофф отримав запрошення у 1953 році прочитати престижну іменну лекцію Вілбура і Орвілла Райтів (англ. Wilbur & Orville Wright Named Lecture) Королівському авіаційному товаристві у Лондоні.

У 1955-му працював головою відділення прикладної механіки Американського товариства інженерів-механіків (ASME).

У 1956 році за рекомендацією Теодора фон Кармана («Ніколас Гофф — хто ж іще?!») отримав запрошення від Стенфордського університету й повернувся до Стенфорда восени 1957 року, щоб очолити новостворений Інститут аеронавтики та астронавтики Стенфордського університету. Його було призначено директором інституту за ініціативи Тодора фон Кармана. З 1962 року інститут продовжував працювати у статусі кафедри. Займався, як теоретично, так і експериментально, вивченням стійкості посилених тонкостінних конструкцій для літаків.

У 1968 році він був президентом 12-го Міжнародного конгресу прикладної механіки в Стенфорді.

Н.Гофф був одружений з Вівіан Черч з 1940 року та до її смерті в 1962 році, згодом одружився з Рут Клечевскі в 1972 році.

Після виходу з 1971 року на пенсію в Стенфордському університеті читав лекції в Університеті Монаша (Австралія, 1971), Технологічному інституті Джорджії (США, 1973), Кренфілдському технологічному інституті (Велика Британія, 1974—75), Швейцарському федеральному технологічному інституті (Цюрих, 1975), Політехнічному інституті Ренсселера (США, 1976—81). На запрошення читав лекції в Японії (для чого користувався перекладом своїх лекцій японською). Залишив після себе майже завершений рукопис з історії технічного розвитку авіації.

Нагороди і звання

Бібліографія

  • The Analysis of Structures, based on the minimal principles and the principle of virtual displacements, Wiley 1956
  • Herausgeber: High temperature effects in aircraft structures, Pergamon Press 1958
  • Продольный изгиб и устойчивость. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. — 155 с.

Примітки

  1. ↑ а б Nationalencyklopedin — 1999.
  2. ↑ а б La France savante / за ред. B. Delmas, Р. Матіс — 2009.
  3. ↑ SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ NNDB — 2002.
  6. ↑ Dr. Nicholas J. Hoff [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ Les membres du passé dont le nom commence par H [Архівовано 2020-09-26 у Wayback Machine.](фр.)
  8. ↑ Lydik Jacobsen. Архів оригіналу за 27 травня 2014. Процитовано 27 травня 2014.
  9. ↑ Ніколас Гофф(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
  10. ↑ Von Karman Medal Past Award Winners. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 26 жовтня 2013.
  11. ↑ ASME Medal.
  12. ↑ George S.Springer NICHOLAS J.HOFF 1906—1997 // National Academy of Engineering (NAE)
  13. ↑ Society for Experimental Mechanics. sem.org. Процитовано 22 грудня 2021.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).