YaChudo

Нікея

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.


Нікея
грец. Νίκαια Редагувати інформацію у Вікіданих
Координати 40°25′44″ пн. ш. 29°43′10″ сх. д. / 40.429° пн. ш. 29.7195° сх. д.
Країна
 Туреччина, Roman Asia Minord і  Туреччина[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
АдмінодиницяІзник Редагувати інформацію у Вікіданих
Географічна зонаМармара Редагувати інформацію у Вікіданих
OSM ↑1273931 ·R (Ізник)
Нікея. Карта розташування: Туреччина
Нікея
Нікея
Нікея (Туреччина)
Мапа
CMNS: Нікея у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Нікея (дав.-гр. Νίκαια, тур. 'İznik') — стародавнє і середньовічне місто в Малій Азії на місці сучасного турецького міста Ізник[2][3][4]. Засноване у IV ст. до н. е. під назвою Анкор, або ж Гелікор. Вигідно розташоване на березі озера та з суходолу обмежене високими пагорбами, місто мало ідеальні умови для його заселення.

Історія

Церква святої Софії в Нікеї VI—IX століть

У 316 році до н. е. місто було відбудоване македонським царем Антигоном I Однооким після його зруйнування мізійцями — і перейменоване на Антигонію (дав.-гр. Αντιγόνεια)[5]. Після поразки Антигона у 301 році до н. е. владу над містом здобув Лісімах, який дав місту нову назву — Нікея (дав.-гр. Νίκαια) на честь своєї дружини Нікеї, дочки Антипатра[6].

З 288 року до н. е. Нікея перебуває під владою царів Віфінії, які використовували її як столицю (поруч із Нікомедією)[7][8]. У 74 р. до н. е. місто стає римським.

Особливого значення Нікея набуває за володарювання Костянтина Великого. У 325 в місті відбувся перший Вселенський собор, який затвердив християнський символ віри[9][10].

Внаслідок зруйнування міста землетрусами у 358, 362 і 368 роках імператору Валенту довелося відбудовувати Нікею.

787-го року у місті проходив Сьомий Вселенський Собор[11][12][13].

Після поразки візантійців під Манцикертом у 1071, Нікея кілька разів переходила до рук турків-сельджуків і знову поверталася під владу Константинополя. Врешті-решт турки здобули місто 1078 і перетворили його на столицю свого Румського султанату, називаючи Нікею на свій лад — Ізнік (тур. 'İznik')[14][15].

У 1097 Нікея була взята у спільну облогу хрестоносцями і візантійцями[16], турки віддали перевагу капітуляції на користь імператора Олексія Комніна. Після здобуття у 1204 році хрестоносцями Константинополя, Нікея перетворилася на столицю нової, Нікейської імперії, першим володарем якої став Феодор I Ласкаріс. Його спадкоємці наполегливо розширювали межі держави і врешті-решт у 1261 р. під орудою Михаїла Палеолога повернули Константинополь, відновивши Візантійську імперію. Нікея знову втратила столичний статус.

З початку XIV сторіччя Нікея жила під постійною загрозою нової турецької навали. У 1328 містом прокотилася хвиля панічних самогубств, що змусило патріарха звернутися до мешканців із спеціальним посланням. Але допомога з боку Константинополя не надійшла і в 1331 Нікея була остаточно захоплена османами[17]. Вони перетворили її на свою столицю, і як свідчать джерела, вже через 7 років більшість місцевих мешканців сповідувала іслам і розмовляла турецькою.

Остаточно столичний статус Нікея втратила у 1365 році, коли резиденція султана була перенесена до щойно здобутого Адріанополя.

Із сер. IV і до сер. XIV ст. Нікея була також центром митрополії Константинопольського патріархату[18].

Персоналії

В Нікеї народились астроном Гіппарх, математик та астроном Спорас, поет Парфеній та історик Діон Кассій.

А також - казковий герой Маленький Мук.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Nomisma — Американське нумізматичне товариство, Британський музей, Німецький археологічний інститут, Франкфуртський університет, Університет Оксфорда, Музей Боде, Берлінсько-Брандербурзька академія наук, Національна бібліотека Франції.
  2. ↑ Haverfield, Francis J. (2020). Ancient Town-Planing. BoD – Books on Demand. с. 27. ISBN 9783752307689.
  3. ↑ D'Agostini, Monica; Anson, Edward M.; Pownall, Frances, ред. (2020). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. Oxbow Books. ISBN 9781789254990.
  4. ↑ Roisman, Joseph (2012). Alexander's Veterans and the Early Wars of the Successors. University of Texas Press. с. 237. ISBN 9780292735965.
  5. ↑ Chisholm, Hugh, ред. (1911). Nicaea . // Encyclopædia Britannica (англ.). Т. 19 (вид. 11-те). Cambridge University Press. с. 640.
  6. ↑ Stefanidou, 2003, 2. Foundation, other names.
  7. ↑ Stefanidou, 2003, 3. History.
  8. ↑ DGRG, Nicaea
  9. ↑ Orlin, Eric, ред. (2015). Routledge Encyclopedia of Ancient Mediterranean Religions. Routledge. с. 285. ISBN 9781134625529.
  10. ↑ Nelson, Daniel N. (2016). Blind Faith: How Christianity Abandoned God: Part One: the Trinity Doctrine. BookCountry. ISBN 9781463007645.
  11. ↑ Evans, G. R. (2012). The Roots of the Reformation: Tradition, Emergence and Rupture. InterVarsity Press. с. 99. ISBN 9780830839476.
  12. ↑ Adrian, Donny Gahral; Arivia, Gadis, ред. (2009). Relations Between Religions and Cultures in Southeast Asia. CRVP. с. 115—6. ISBN 9781565182509.
  13. ↑ House, H. Wayne, ред. (2019). The Evangelical Dictionary of World Religions. Baker Books. ISBN 9781493415908.
  14. ↑ Sicker, Martin, The Islamic world in ascendancy: from the Arab conquests to the siege of Vienna, (Greenwood Publishing Group, 2000), 63-64.
  15. ↑ A.C.S. Peacock and Sara Nur Yildiz, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2015), 72.
  16. ↑ Foss, 1991, p. 1464.
  17. ↑ Donald M. Nicol, The Last Centuries of Byzantium, 1261-1453, second edition (Cambridge: University Press, 1993), pp. 169f
  18. ↑ Foss, 1991, pp. 1463—1464.

Джерела

Посилання


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).