Нягу Джувара
| Нягу Джувара | |
|---|---|
рум. Neagu Djuvara  | |
 | |
| Народився | 31 серпня 1916 Бухарест, Румунське королівство |
| Помер | 25 січня 2018[1][2] (101 рік) Бухарест, Румунія ·пневмонія |
| Поховання | цвинтар Беллу |
| Країна |  Румунське королівство Румунія Франція[3] |
| Діяльність | дипломат, історик, адвокат, викладач університету, філософ, журналіст, письменник, дитячий письменник |
| Alma mater | Правничий факультет Паризького університетуd |
| Заклад | Бухарестський університет |
| Знання мов | французька[2][4] і румунська[2][4] |
| Мова творів | французька і румунська |
| Партія | Національна ліберальна партія (Румунія) |
| Конфесія | Румунська греко-католицька церква[5] |
| Родичі | Александру Джувара і Trandafir Djuvarad |
| Нагороди | |
 Нягу Джувара у Вікісховищі | |
Нягу Джувара (рум. Neagu Djuvara; 18 (31 серпня) 1916, Бухарест, Румунське королівство — 25 грудня 2018, Бухарест, Румунія) — румунський письменник, історик і дипломат.
Біографія
Народився в арумунській аристократичній родині в Бухаресті. Під час Другої світової війни воював на східному фронті, під Одесою (1941) був поранений. До 1943 року залишив праві погляди та став прихильником парламентаризму.
У день, коли Румунія в результаті змови змінила своїх союзників у Другій світовій війні, Нягу був відправлений дипломатичним кур'єром до Швеції. Там він передав інструкції послу Фредеріку Нану і той провів закриті консультації з радянським послом Олександрою Коллонтай про повоєнну долю своєї країни й ставлення Сталіна до цього. Після війни Нягу згадував, що ні він, ні Нану, не мали мандата підписувати будь-які документи.
Бувши звинуваченим в шпигунстві та ставши учасником показових процесів в Румунії, вирішив залишитися за кордоном. Він вирушив до Парижа і розпочав антикомуністичну діяльність. Серед іншого, працював у журналі «Casa Românească».
У 1961 році перебрався в Нігер, уклавши там контракт з міністерством закордонних справ. Там він був професором і радником голови держави — Амані Діорі. Здобув докторський ступінь в Сорбонні.
З 1984 року знову жив в Європі, працюючи на радіо «Вільна Європа» і переміщаючись між Парижем і Мюнхеном, а також періодично здійснюючи візити до США і Канади.
Повернувся до Румунії з вигнання незабаром після революції 1989 року. Його історичні праці та він сам популярні на Батьківщині письменника, однак, за його власними словами, професійні історики вважають його «любителем».
У серпні 2016 року у зв'язку зі 100-літнім ювілеєм йому був вручений орден «Зірка Румунії».
Примітки
- ↑ Istoricul Neagu Djuvara a murit la varsta de 101 ani — HotNews, 2018.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.zf.ro/profesii/interviu-neagu-djuvara-pentru-gandul-2014-cine-nu-voteaza-este-las-16959345
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://adevarul.ro/cultura/carti/decenta-austeritate-inmormantarea-neagu-djuvara-1_5a6dbb3adf52022f75ef6616/index.html
Посилання
- Біографічна довідка(рум.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).