YaChudo

Новозибків

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

місто Новозибків
Новозыбков
Герб Прапор
КраїнаРосія Росія
Суб'єкт Російської ФедераціїБрянська область
Муніципальний районНовозибківська міськрада
Код ЗКАТУ15 420
Код ЗКТМО15 720 000 001 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Час заснування1701
Статус міста1809
Населення41 932 особи (2009)
Площа31,4 км²
Густота населення1335 осіб/км²
Поштовий індекс243020 Редагувати інформацію у Вікіданих
Телефонний код+7 48343
Географічні координати:52°32′00″ пн. ш. 31°56′00″ сх. д. / 52.533333333333° пн. ш. 31.933333333333° сх. д.
Часовий пояс+3, влітку +4
Водоймарічка Корна
Найближча залізнична станціяНовозибків
Відстань
До центру регіону (км):
 - фізична:
 - залізницею:
 - автошляхами:

171
193
188
Вебсторінкаzibkoe.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа
Новозибків. Карта розташування: Росія
Новозибків
Новозибків

Новозибків. Карта розташування: Брянська область
Новозибків
Новозибків
Мапа

CMNS: Новозибків у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Новозибків[1][2] (рос. Новозыбков) — місто обласного підпорядкування в Російській Федерації, адміністративний центр Новозибківського району Брянської області. Розташований на відстані 188 км від Брянська. Населення міста становить 41 932 особи (2009).

Географія

Новозибків розташований на невеликій річці Корна, притоці річки Іпуть, басейн Сожу. На південній околиці протікає ще одна річка — Деменка, теж притока Іпуті.

Історія

Місто засноване як слобода Зибка. Перші письмові згадки — в універсалі полковника Стародубського полку М. А. Миклашевського в 1701 році. Першими поселенцями були старообрядці-втікачі з центральних областей Росії, які оселилися на берегах озера Зибкого, неподалік від українських сіл Людкове та Тростань. Входило до складу Топальської сотні Стародубського полку. Основним заняттям селян в XVII — першій половині XVIII століть були переробка продуктів сільського господарства (виробництво канатів, олії, мила, шкіри) та дрібне ремесло (дерев'яний реманент, сани, дуги), а також торгівля. В 1708–1709 роках селяни активно брали участь у війні проти шведів. 30 січня (11 лютого) 1809 року посад Новозибків отримав статус повітового міста, центру Новозибківського повіту. Під час Наполеонівських воєн 1812 року в місті був сформований повітовий загін Чернігівського ополчення, який в складі Брянсько-Чернігівського ополчення та корпусів Ратта й Барклая-де-Толлі брали участь в боях під Могильовим, Оршею, взятті міст Замостя та Франкфурт-на-Майні. В 1860-их роках в Новозибкові був збудований перший сірниковий завод; в 1880-их роках кількість сірникових фабрик та заводів досягло 10, а річний прибуток склав 740 тис. руб. В 1887 місто було приєднано до залізниць Росії. 22 травня (4 червня) 1908 року було створене «Російське товариство сірникової торгівлі» (РОСТ), яке утримувало майже повну монополію на виробництво сірників в імперії (окрім 2 заводів на Далекому Сході).

У 1917 в Новозибкові базувався загін Українського Вільного козацтва в числі 50 вільних козаків під керівництвом підстаршини Андросюка.

До 1919 року місто перебувало у складі України[3].

Після аварії на Чорнобильській АЕС, на південний захід від міста починається непридатна для життя зона.

Населення

Рік Населення
1897 15 500
1920 14 200
1926 19 900
1939 24 500
1959 25 900
1970 34 400
1979 41 200
1989 44 900
2002 43 038
2008 42 178
2009 41 932

Освіта та культура

В місті функціонують 13 дошкільних закладів, 9 шкіл, 2 ПТУ, 3 технікуми, філіал Брянського державного університету (відкритий в 1995 році), корекційна школа-інтернат.

Галерея

Відомі люди

Література

Див. також

Примітки

  1. ↑ Новозибків // Українська загальна енцикльопедія : Книга знання : в 3 т. / за ред. І. Раковського. — Львів ; Станиславів ; Коломия : Рідна школа, 1930—1933. — Т. 2 : З – Р. — С. 873. — 694 с.
  2. ↑ Новозибків // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1966. — Кн. 2, [т. 5] : Місто (продовження) — Перемиська Єпархія. — С. 1787. — ISBN 5-7707-4049-3.
  3. ↑ Світлина 148. Гайдамака. Архів оригіналу за 16 квітня 2022.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).