YaChudo

Новобіла

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

село Новобіла

Церква Різдва (вересень 2021 року) © Андрій Шейко, CC BY-SA 4.0
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Старобільський район
Тер. громада Білолуцька селищна громада
Код КАТОТТГ UA44140030090046025 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Новобіла 
Основні дані
Засноване 1765
Населення 2040
Площа 1,852 км²
Густота населення 1101,5 осіб/км²
Поштовий індекс 92310
Телефонний код +380 6463
Географічні дані
Географічні координати 49°46′7″ пн. ш. 39°11′17″ сх. д. / 49.76861° пн. ш. 39.18806° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
74 м
Водойми р. Біла, Балка Калинова
Відстань до
обласного центру
163 км
Відстань до
районного центру
33,9 км
Місцева влада
Адреса ради 92310, с. Новобіла, вул. 40 років Перемоги, 1а
Сільський голова Бур'ян Володимир Степанович
Карта
Новобіла. Карта розташування: Україна
Новобіла
Новобіла
Новобіла. Карта розташування: Луганська область
Новобіла
Новобіла
Мапа
Мапа

CMNS: Новобіла у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Новобі́ла (село Ново-Біла — 1765 р. село Новобіла — 1953 р.) — село в Україні, у Білолуцькій селищній громаді Старобільського району Луганської області.

Населення становить 2040 осіб.

Географія

Відстань до центру громади становить близько 33 км і проходить автошляхом Т 1302. Неподалік від села розташований пункт пропуску на кордоні з Росією Новобіла—Новобіла.

Село Новобіла розташоване на річці Біла, що є притокою річки Айдар. Назва річки походить від характеру місцевості: крейдяні гори, біля яких вона протікає. На південно-західній околиці села Балка Калинова впадає у річку Білу.

Історія

Існує два припущення, стосовно дати заснування села: засноване 1686 року чи після 1709 року. Вірогіднішим роком народження є 1686, про що свідчить карта заселення нашого краю, підготовлена луганськими краєзнавцями. Першим оселився тут сотник Острогозького слобідського козацького полку Андрій Кузьмич Чмихов і за ім'ям свого батька назвав свій хутір Кузьминкою. Науковці ж вважають, що назва села Кузьминка неофіційна, бо в документах того часу дане поселення йменувалося як «Новобелінська слобода». Отже, назва села походить від річки Біла, на берегах якої і розташоване село. Основним заняттям жителів поселення було хліборобство. У другій половині XVII ст. почали культивувати картоплю. Допоміжними заняттям було тваринництво, бджільництво і садівництво.

Село постраждало внаслідок Голодомору у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 233 людей[1].

Пам'ятки

У селі є руїни мурованої церкви Різдва, збудованої 1832 року, пам'ятки архітектури місцевого значення, охороннний номер 140244-Лг[2].

Також у селі є братська могила радянських воїнів та пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, які загинули у роки Другої світової війни, пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1115. Біля села також є чотири кургани та сім курганних груп, які датуються III тис. до н. е. — поч. II тис. н. е. Усі — памятки археології місцевого значення, охоронні номери 140485-Лг—140495-Лг[3].

В околицях села розташоване заповідне урочище «Московське»[4] та лісовий заказник місцевого значення «Білолуцький»[5].

Також

Примітки

  1. ↑ Мартиролог. Луганська, ст. 290—295 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2014. Процитовано 23 лютого 2016.
  2. ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 22 вересня 2023 року № 523 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  3. ↑ Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 16 листопада 2023 року № 634 «Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  4. ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 154 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
  5. ↑ Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 81-82 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.

Посилання


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).