Нова Чортория
| село Нова Чортория | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Тер. громада | Любарська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040290330084083 |
| Основні дані | |
| Населення | 1200[1] |
| Площа | 28,052 км² |
| Густота населення | 67,23 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 13120 |
| Телефонний код | +380 4147 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°1′42″ пн. ш. 27°42′29″ сх. д. / 50.02833° пн. ш. 27.70806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
243 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 13120, Житомирська обл., Любарський р-н, с. Нова Чортория, вул. Незалежності, 32 |
| Карта | |
Нова Чортория | |
Нова Чортория | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Нова́ Чортори́я — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Любарської селищної громади. Населення становить 1200 осіб.
Історія
У 1906 році — містечко Новочарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 66 верст. Дворів 277, мешканців 1991[2].

З 29 листопада по 6 грудня 1919 року у Новій Чорториї стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Звідси він виступив у Перший зимовий похід[3].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1853 | 98.25 % |
| російська | 29 | 1.53 % |
| білоруська | 2 | 0.11 % |
| інші/не вказали | 2 | 0.11 % |
| Усього | 1886 | 100 % |
Соціальна інфраструктура
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
- Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж
Пам'ятки

- Палац польських шляхтичів Прушинських
- Новочорторийський парк площею понад 70 гектарів
- Церква, побудована на початку XX ст. Вона стала усипальнею генерала Петра Оржевського
- Чи не найбільший на свій час паровий млин.
- Новочорторийський замок
Примітки
- ↑ https://lubarska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-10-40-51-15-01-2018/
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- ↑ Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).
