YaChudo

Нивочин

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

село Нивочин
Церква Святого Миколая
Церква Святого Миколая
Церква Святого Миколая
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Івано-Франківський район
Тер. громада Старобогородчанська сільська громада
Код КАТОТТГ UA26040310040022169 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Перша згадка 1652 (374 роки)
Населення 762 (2001)
Площа 28,62 км²
Поштовий індекс 77710
Телефонний код +380 3471
Катойконіми нивочиня́ни
нивочиня́нин
нивочиня́нка
Географічні дані
Географічні координати 48°52′05″ пн. ш. 24°30′31″ сх. д. / 48.86806° пн. ш. 24.50861° сх. д.
Середня висота
над рівнем моря 		337[1] м
Водойми р. Невочинка (Лукавиця)
Місцева влада
Адреса ради 77712, Івано-Франківська обл., Богородчанський р-н, с. Старі Богородчани, вул. Івана Франка, 1
Вебсторінка Старобогородчанська громада
Староста Федорів Оксана Степанівна[2]
Карта
Нивочин. Карта розташування: Україна
Нивочин
Нивочин
Нивочин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Нивочин
Нивочин
Мапа
Мапа

CMNS: Нивочин у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ни́вочин — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до Старобогородчанської сільської громади. Населення становить 762 особи.

Історія

Нивочин на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Newoczyni).

Згадується у 1652 році[3][4][5].

Існує кілька легенд щодо заснування села, одна з яких свідчить, що на його території раніше були непрохідні ліси та хащі. За цією легендою, у XVI столітті тут переховувалися селяни, які уникали кріпосного гніту польських поміщиків. З урочища Мосточин вони розчистили ліс і засіяли родючі землі, що, за однією з версій, стало основою назви села Нивочин, утвореної від слів «нива» та «Мосточин».

Згідно з легендою, сини місцевих мешканців, Гринь і Лесь, вище по течії річки також розчистили ліс і заснували поселення, які отримали назви Гринівка та Лесівка відповідно. Потімок цієї родини пізніше оселився на північ від Нивочина, де виник хутір Романівка. Під час Другої світової війни, за участь місцевих мешканців у діяльності ОУН, частину населення хутора було депортовано до Сибіру, а будівлі зруйновані. Хутір не був відновлений і існує лише в історичних згадках[6].

За іншою версією, назва пішла від слів — ниву чинити, тобто обробляти[4][5].

Населення

У «Словнику географії Королівства Польського» (1886) зазначено, що у селі проживало 1076 осіб, які сповідували греко-католицьку віру[7].

За даними на 1939 рік, населення села становило 1740 осіб, з яких 1705 були українцями, 15 — поляками та 20 — євреями[8].

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 1958 осіб[9].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року[10]
Мова Кількість Відсоток
українська 761 98.7 %
російська 1 0.13 %
Усього 762 100 %

Релігія

У селі є два храми — УПЦ КП святого Миколая 1892 року побудови та УГКЦ святого Миколая, збудована у 1996 році. На території селі знаходяться чотири каплички, сім хрестів-фігур та три хрести[6].

Відомі люди

Народилися

  • Іванів Федір Дмитрович «Нечай» (1923 — 25 вер. 1948) — Богородчанський районний провідник ОУН[11][12]. Загинув у бою на теренах Нивочина під час повернення зі «зв'язку» з товаришами[13].

Примітки

  1. ↑ weather.in.ua
  2. ↑ Працівники Старобогородчанської с/р. st-bogorodchany-gromada.gov.ua. Процитовано 24 серпня 2025.
  3. ↑ Бучко Д. (1990). Походження назв населених пунктів Покуття (PDF). Львів: «Світ». с. 93. Процитовано 24 серпня 2025.
  4. ↑ а б Габорак М. М. (2014). Назви населених пунктів Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. Процитовано 15 вересня 2025.
  5. ↑ а б Габорак М. М. (2013). Топонімія Покуття та деяких прилеглих територій: етимологічний словник‑довідник (PDF). Івано‑Франківськ: Місто НВ. Процитовано 15 вересня 2025.
  6. ↑ а б Історична довідка с. Нивочин. st-bogorodchany-gromada.gov.ua. Процитовано 24 серпня 2025.
  7. ↑ Niewoczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 137. (пол.)
  8. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939: нац. статистика Галичини / Володимир Кубійович; vorwort G. Stadtmuller. — Вісбаден : Отто Ґаррасовіц, 1983. — С. 84. — ISBN 3-447-02376-7.
  9. ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим. 1962. Процитовано 23 вересня 2025.
  10. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  11. ↑ І. Чорноліський (25 жовтня 2018). Уперше за 70 років вшанували «Нечая». www.galychyna.if.ua (Archive.org). Архів оригіналу за 5 листопада 2018. Процитовано 24 серпня 2025.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  12. ↑ Реабілітовано історією: Івано-Франківська область (PDF) (вид. Книга друга). Івано-Франківськ: Місто НВ. 2004. с. 869. Процитовано 24 серпня 2025.
  13. ↑ Літопис УПА, том 22. Станиславівська округа ОУН (PDF). Львів: Літопис УПА. 1993. с. 526. Процитовано 24 серпня 2025.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).