YaChudo

Несторій

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Несторій
Уявний портрет Несторія. Гравюра Ромейна де Гоґе, 1688 рік.[1]
Архієпископ Константинопольський
10 квітня 428 — усунений 431 року
Попередник: Сісіній I
Наступник: Максиміан
 
Діяльність: письменник, католицький єпископ, католицький священник, християнський теолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Народження: кінець IV століття (точна дата невідома)
Смерть: близько 450 (датування спірне)
Верхній Єгипет
Похований:

CMNS: Несторій у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Несто́рій (грец. Νεστόριος; народився наприкінці IV століття — помер близько 450 року в Верхньому Єгипті) — християнський богослов, архієпископ Константинопольський від 10 квітня 428 року до усунення Ефеським собором 431 року. Суперечка навколо його христології та вживання титулу Богородиці стала одним із головних церковних конфліктів V століття. Його погляди, вчення, засуджене як несторіанство, і пізніша традиція Церкви Сходу не є цілком тотожними поняттями.[4][5]

Біографія

Походження і служіння в Антіохії

Родина Несторія походила з Германікії в римській провінції Євфратісія. Точна дата та місце його народження не встановлені. У Антіохії він став ченцем монастиря святого Євпрепія, пресвітером і проповідником. Належав до богословського середовища, яке наголошувало на повноті людської природи Христа. Його безпосереднє навчання у Феодора Мопсуестійського не доведене.[6][7][4]

Обрання та управління кафедрою

Після смерті Сісінія I у столиці змагалися прихильники місцевих кандидатів. Імператор Феодосій II натомість підтримав запрошення Несторія з Антіохії. Його висвятили 10 квітня 428 року. Церковний історик Сократ Схоластик, який жив у Константинополі й завершив свою працю близько 439 року, розповідає про високі очікування від нового архієпископа та його різку боротьбу з релігійними опонентами.[6][4]

За Несторія зруйнували аріанський молитовний будинок; він підтримував заходи проти македоніан, чотиридесятників та інших громад. Конфлікти виникли й із новаціанами. На початку V століття нікейське християнство вже мало імператорську підтримку, проте єпископи продовжували боротися за межі церковної влади та визначення прийнятного віровчення. Діяльність Несторія відбувалася в цьому середовищі, а не в умовах ранніх римських гонінь на християн.[8][7]

Суперечка про Богородицю

Конфлікт загострився через проповіді пресвітера Анастасія, який заперечував найменування Марії Богородицею. Несторій захистив його й запропонував уживати титул «Христородиця» — грец. Χριστοτόκος. Він остерігався, що назва «Богородиця» без пояснення приписуватиме божественній природі народження й страждання. Опоненти вважали, що його спосіб розрізняти божественне і людське розділяє самого Христа.[9][7]

У Константинополі проти Несторія виступив Прокл. Головним зовнішнім опонентом став Кирило Александрійський, єпископ Александрії у 412—444 роках. Його листування з Несторієм і звернення до папи Келестина I перевели місцевий конфлікт у загальноцерковну площину. Суперечка стосувалася не лише назви Марії, а передусім того, як описати єдність божественного Логоса і людства Христа.[10][7]

Ефеський собор і вигнання

Імператор скликав собор в Ефесі на 431 рік. 22 червня зібрання під головуванням Кирила, розпочате до прибуття Івана Антіохійського та його єпископів, усунуло Несторія. Несторій не з'явився на ці засідання. Прибулі східні єпископи провели окреме зібрання й зі свого боку засудили Кирила та ефеського єпископа Мемнона. Ці паралельні рішення пояснюють, чому завершення собору не означало негайного припинення конфлікту.[10][7]

Зрештою Несторій залишив кафедру й повернувся до монастиря біля Антіохії. Його наступником став Максиміан. Після примирення Кирила з Іваном Антіохійським 433 року політичне становище Несторія погіршилося. Імператорський наказ 435 року засудив його твори до спалення. Несторія заслали; останні роки він провів у Єгипті. Точна дата смерті дискусійна: сучасна спеціальна довідка Джорджа Бевана відносить її до кінця 450 року, тоді як старіші праці часто наводять приблизно 451 рік.[7][4]

Богословські погляди та писемна спадщина

Несторій наголошував на збереженні божественної й людської природ Христа та заперечував змішання їхніх властивостей. Водночас він стверджував єдність Христа; ототожнення його позиції з ученням про «двох незалежних істот» не передає складності суперечки. Питання полягає в тому, чи достатньо його богословські поняття виражали єдність особи — саме це заперечували Кирило та соборні опоненти.[7][5]

Збереглися фрагменти проповідей, листів і полемічних творів Несторія, нерідко процитовані противниками. Його пізня апологія відома як «Книга Геракліда Дамаського», або «Базар Геракліда»: грецький оригінал утрачений, але твір дійшов у сирійському перекладі. Це самозахист усуненого єпископа, а не незалежний опис собору. На початку XX століття Фрідріх Лоофс видав зібрання фрагментів Nestoriana (1905), а Поль Беджан — сирійський текст апології (1910), що розширило джерельну основу досліджень.[7]

Історіографія та джерельна база

Про Несторія писали його сучасники й опоненти: Сократ Схоластик, Кирило Александрійський, учасники Ефеського собору. Їх доповнює власна пізня апологія Несторія. Різне походження й полемічна мета цих текстів є причиною того, що оцінки його богослов'я та поведінки на соборі істотно розходяться.[10][7]

Британський дослідник сирійського християнства Себастьян Брок у статті для Gorgias Encyclopedic Dictionary of the Syriac Heritage 2011 року пояснює, що назва «несторіанство» часто некоректно переносилася на всю Церкву Сходу. Ця церква сформувалася в іншому політичному середовищі, за межами Римської імперії; її традиція не тотожна особистій спадщині Несторія. Розрізнення цих понять потрібне і для оцінки його пізнішої рецепції.[5]

Примітки

  1. ↑ Nestorius Hooghe 1688.png // Wikimedia Commons. Опис і ліцензія файлу; перевірено 15 жовтня 2026.
  2. ↑ Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
  3. ↑ AlKindi
  4. ↑ а б в г Bevan G. A. Nestorius // Gorgias Encyclopedic Dictionary of the Syriac Heritage / ed. S. P. Brock et al. Piscataway: Gorgias Press, 2011; електронне видання Beth Mardutho. (англ.)
  5. ↑ а б в Brock S. P. Nestorianism // Gorgias Encyclopedic Dictionary of the Syriac Heritage / ed. S. P. Brock et al. Piscataway: Gorgias Press, 2011; електронне видання Beth Mardutho. (англ.)
  6. ↑ а б Сократ Схоластик. Церковна історія, кн. VII, розд. 29. Англійський переклад у Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, vol. 2. Buffalo, 1890. (англ.)
  7. ↑ а б в г д е ж и к Chapman J. Nestorius and Nestorianism // The Catholic Encyclopedia. Vol. 10. New York: Robert Appleton Company, 1911. (англ.)
  8. ↑ Сократ Схоластик. Церковна історія, кн. VII, розд. 29, 31. Англійський переклад у Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, vol. 2. Buffalo, 1890. (англ.)
  9. ↑ Сократ Схоластик. Церковна історія, кн. VII, розд. 32. Англійський переклад у Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, vol. 2. Buffalo, 1890. (англ.)
  10. ↑ а б в Ефеський собор (431): документи та правила. Nicene and Post-Nicene Fathers, Second Series, vol. 14, ed. Henry R. Percival. Buffalo, 1900. (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).