Нератовиці
| Нератовиці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Neratovice | |||||
  Герб Нератовиць Прапор НЕратовиць | |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 50°15′34″ пн. ш. 14°31′04″ сх. д. / 50.25944° пн. ш. 14.51778° сх. д. | |||||
| Країна |  Чехія | ||||
| Регіон | Середньочеський край | ||||
Межує з
| |||||
| Поділ |  | ||||
| Перша згадка | 1227[2][3] | ||||
| Площа | 20 км² | ||||
| Населення | 16 360 (2025) | ||||
| Висота НРМ | 162 м | ||||
| Водойма | Ельба | ||||
| Міста-побратими | Радеберг | ||||
| Часовий пояс | UTC+1 | ||||
| Номери автомобілів | S | ||||
| Код місцевої адміністративної одиниці (NUTS) | CZ535087 | ||||
| GeoNames | 3069844 | ||||
| OSM | r437598 ·R | ||||
| Поштові індекси | 277 11 | ||||
| Міська влада | |||||
| Мер міста | Ромау Кружецький | ||||
| Вебсайт | neratovice | ||||
| Мапа | |||||
 | |||||
 Нератовиці у Вікісховищі | |||||
Нератовиці (чес. Neratovice) — місто в Чехії, Середньочеський край, округ Мельник. Адміністративний центр округу. Розташоване за 20 км на північ від Праги.
Назва
- Нератовиці (чес. Neratovice) — сучасна чеська назва.
- Нератовіц (нім. Neratowitz) — історична німецька назва.
Історія
Згідно з археологічними знахідками, територія сучасного міста була відносно густо заселена вже в доісторичні часи. Густі ліси вздовж річки Ельба приваблювали мисливців і збирачів, а пізніше землеробів. Поблизу Лобковіце вчені навіть знайшли залишки так званого довгого будинку, типової споруди неолітичних землеробів. Кельти також не оминали цю місцевість, про що свідчать знахідки римського періоду. Після германців сюди попрямували слов'яни, які також жили у відносно великій кількості в басейні Ельби. У цьому ландшафті слов'янські племена пшованів зіткнулися з богемцями та зличанами. Завдяки впливу церкви ситуація стабілізувалася.
Село Нерадіце, первісна назва Нератовіце, вперше письмово згадується в 1227 році. Однак, ймовірно, воно існувало набагато раніше.
Збереглися записи від 1380 року про суперечку щодо греблі на Ельбі між Яном з Єнштейна, архієпископом Праги, та Яном Чухом із Засади, який тоді був власником Лобковича, а також маршалом королівського двору. Король Вацлав IV скористався цією суперечкою, позбавивши Яна Єйштейна церковного сану та відправив своїх солдатів на місцеві землі.
У період після Тридцятилітньої війни місцева сільська місцевість обезлюділа, і в Терезіанському кадастрі середини XVIII століття в Нератовицях зафіксовано лише 49 осіб на семи господарствах. У 1848 році дворянське управління було скасовано, і Нератовиці перейшло під управління окружного намісництва в Карліні. У той час тут проживало 229 осіб у 30 будинках. Поступовому розвитку сприяло будівництво так званої Румбурської дороги з Праги до північної Богемії у 1824–1834 роках.
У 1873 році було збудовано залізничну станцію та колії як до Праги, так і до Брандіса-над-Лабем. Завдяки гарній транспортній доступності та достатній кількості води до кінця 19 століття розпочалася масова індустріалізація, яка перетворила Нератовиці на сучасне місто та один із центрів хімічної промисловості. У 1898 році В. Б. Гольдберг заснував тут фабрику з виробництва олії, мила та свічок. Ще одну фабрику було збудовано в 1905 році інженером Густавом Шебором (сином Франтішека Шебора). Він виробляв у ній різні хімічні речовини, особливо аміак. У 1908 році Нератовиці перейшло під управління окружного губернатора в Брандісі-над-Лабем. До кінця Першої світової війни тут проживало майже тисяча людей, а в 1917 році кооператив GEC придбав фабрику інженера Шебора та щорічно переробляв там 22 вагони мармеладу. У 1920 році фабрику Голдберга з 220 робітниками придбала компанія «Сапонія», а в 1939 році компанію перейшла до металургійного промислового концерну «Сполок про хімічний». У 1945 році об'єднання та його завод у Нератовицях були націоналізовані. У 1950 році компанія стала незалежною під назвою «Сполана».
22 березня 1945 року 15-та повітряна армія здійснила авіаналіт на місто. Зі 159 бомбардувальників B-24 «Ліберейтор», які прямували з Вшетатів через Нератовіца до Кралупи-над-Влтавою, де була головна ціль атаки (нафтопереробний завод), 28 літаків скинули на місто загалом 254 500-фунтові бомби. Повітряний наліт не був спрямований на місто, як планувалося спочатку, причиною скидання бомб була технічна несправність та помилка навігації. Загалом під час нальоту загинуло 53 особи, 14 будинків було повністю зруйновано, 12 отримали серйозні пошкодження та 144 – легкі. Наразі (2020 рік) наліт увічнено пам'ятниками на 3-й Сполянській сторожці, у Костомлатських садах та інформаційними табличками на залізничному вокзалі. Вирви від бомб досі видно в лісі поблизу Сполян.
З другої половини 20 століття національне підприємство «Сполана Нератовиці» сприяє швидкому зростанню міста та його населення.
У 1957 році Нератовиці отримало статус міста.
У 2002 році місто було підключено до другого джерела гарячої води для центрального опалення на теплоелектростанції Мельник-Прага, тобто електростанції EMĚ III, розташованої за 15 км нижче за течією на Ельбі. Основним джерелом протягом десятиліть було тепло, що постачалося з електростанції на бурому вугіллі в Споляні. 20 жовтня 2007 року місто Нератовиці відзначило «50 років міста та 780 років з моменту першої письмової згадки».
Пам'ятки
- Каплиця св. Войцеха (2-га половина 17 століття)
- Костел Пресвятої Діви Марії (14 століття)
- Замок Лобковиці (15 століття)
- Перший чеський електрохімічний карбідний завод, 1899 році на вулиці Палацького шляхом реконструкції частини млина. Будівля збереглася в хорошому стані, включаючи димар, машинне відділення та канали. Вона частково використовується
- Термінал Споляна-Нератовіце. В. Б. Гольдберг першим заснував тут у 1898 році миловарню, свічки та стеаринову фабрику, а пізніше було додано виробництво карбіду та аміачної води. Після банкрутства та переходу на виробництво продуктів харчування у 1939 році ділянку придбала відома Асоціація хімічного та металургійного виробництва, після чого відбулися масштабні перебудови території. Серед іншого, тут було створено унікальну складську споруду з двосхилим дахом у формі черепашки у формі гіперболічного параболоїда, а також гідроелектростанцію, що є частиною шлюзу Лобковиці. У 1950 році, після націоналізації асоціації, було засновано завод Споляна-Нератовиці. Окрім виробництва штучних волокон, у той час компанія почала виробляти хлор, соляну кислоту та целофан, а з 1975 року також ПВХ. Сьогодні надзвичайно цінна з архітектурної точки зору та досі функціональна територія належить польській компанії PKN Orlen.
- Шлюз та гідроелектростанція Лобковиці. Шлюз був побудований між 1914 та 1922 роками, нинішня форма однопрохідної шлюзової камери датується 1977 роком. У 1927 році в короткому канаві приблизно на 300 метрів нижче початкового стаціонарного водозливу було побудовано рухомий водозлив, який закачував воду в привод млина. Між 1942 та 1947 роками Асоціація хімічного та металургійного виробництва побудувала гідроелектростанцію з двома вертикальними турбінами Каплана потужністю 1,18 МВт на заводі Йозефа Прокопа синового в Пардубиці.
- Залізнична станція Нератовиці, побудована в 1872 році як частина Турновсько-Кралупської залізниці.
Реалізовані роботи з симпозіуму Відроджене місто Нератовице '97:
- Кінна статуя Яна Новотного (1999)
- Каміння в гаю, Дагмар Шубртова (2000)
- Скульптура з пісковика MILUJI Ленки Клодової (2001)
- Кам'яна книга Курта Гебауера в Лобковіце (2018)
Уродженці
Примітки
- ↑ а б в г д Czech location identification system — Czech Office of Surveying and Cadastre.
- ↑ Jakl L. Jak stará jsou česká města? Legendy a fakta. // iDNES.cz — 2011.
- ↑ Historický lexikon obcí České republiky 1869–2005: 1. díl / за ред. J. Růžková, J. Škrabal — ČSÚ, 2006. — 759 с. — ISBN 978-80-250-1310-6
Бібліографія
- SLACH, Miloslav. Katalog krajské výstavy Neratovice 1974. Neratovice: FK-01-66 , MěstNV, Spolana Neratovice, 1974.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).