Наянари
Наяна́ри або Наянма́ри — тамільські шиваїтські святі поети-бгакти, які жили й творили в період від V до X століття у Тамільській державі[1]. Разом налічувалось 63 наянари[1].
Походження та творчість
Наянари походили з різних шарів суспільства: одні з них були представниками царських династій, натомість інші — солдатами чи паріями. Вважається, що найвидатнішими серед наянарів були Аппар, Самбандар і Сундарар[1]. Поряд з 12 вайшнавістськими святими альварами наянарів відносять до групи «75 південноіндійських апостолів бгакті», визнаючи тим самим їхній внесок до поширення течії бгакті.
Наянари мандрували Південною Індією, оспівуючи у своїх гімнах славу Шиви, якого вони розглядали як друга, батька чи володаря[1].
Примітки
- ↑ а б в г Peter Heehs. Indian religions: a historical reader of spiritual expression and experience. — C. Hurst & Co. Publishers, 2002. — С. 305. — ISBN 1850654964.
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).