Натуна

Натуна
Прапор Герб
4°00′ пн. ш. 108°15′ сх. д. / 4° пн. ш. 108.25° сх. д.
Дата створення / заснування	4 жовтня 1999[1][2]
Відомий під іменем	Natuna[3][4][…]
Офіційна назва	індонез. Kabupaten Natuna[1]
Країна	Індонезія[6][7]
Столиця	Ранайd
Адміністративна одиниця	Острови Ріау[6][4][…]
Розташовується на водоймі	Південнокитайське море
У межах природно-географічного об'єкта	Великі Зондські острови
Посада голови уряду	Bupati Natunad
Виконавча влада	Q114186994?
Законодавчий орган	Regional House of Representatives of Natuna Regencyd
Найвищий судовий орган	District Court of Ranaid[9]
Кількість населення	71 448 осіб[10]
Адміністративно-територіально поділяється на	Midaid[1][11][…], Bunguran Timurd[1][11][…], Subid[12][5], Pulau Lautd[13][5], Pulau Tigad[13][5], Bunguran Timur Lautd[13][5], Serasan Timurd[14], Suak Midaid[14], Bunguran Batubid[14], Bunguran Baratd[1][11][…], Bunguran Utarad[12][5], Bunguran Selatand[14], Serasand[1][11][…], Pulau Tiga Baratd[14], Bunguran Tengahd[14][5], Jemajad[1][15][5], Siantand[1][15][5], Pulau Panjangd[16][14], Pulau Seluand[16][17], Palmatakd[15][5], Siantan Timurd[15][5], Siantan Selatand[15][5], Jemaja Timurd[15][5]
Висота над рівнем моря	65 м
Площа	2008,8 км²
Відокремилось від	Kepulauan Riaud[2]
Пов'язана категорія	d
Код адміністративної одиниці Індонезії	2103[18]
Натуна у Вікісховищі

Натуна — архіпелаг та острівне регентство, що розташоване в найпівнічнішій частині провінції Ріау в Індонезії. Площа островів складає 1 983,90 ^км², а загальна площа регенства разом з акваторією становить 264 198,37 ^км²[19]. Адміністративно ця територія поділена на 17 районів (кеджаматан).^[20][21]

На півночі Натуна межує з В'єтнамом та Камбоджею, на півдні — з регентством Бінтан, на заході — з регентством островів Анамбас, а на сході — із Західним Калімантаном та Сараваком.

Згідно з переписом 2010 року, населення становило 69 003 особи а за даними перепису 2020 року — 81 495 осіб, більшість населення складають малайці, 11 % — яванські мігранти, китайці, мінанги, батаки, банджари, даяки, бугінці, сунданці та незначний відсоток мігрантів із Сулавесі, Балі та інших провінцій Індонезії.^[22] Офіційна оцінка населення станом на середину 2025 року становила 84 910 осіб (з них 43 310 чоловіків та 41 600 жінок).

Близько 80 % його мешканців мають малайське походження, багато з них походять від теренггануанців, джохорців та паттанців в результаті контактів, встановлених з 1597 року. Наслідком цього є використання теренггануанської малайської мови поряд з індонезійською як офіційної мови та малайської мови як лінгва франка по всій провінції островів Ріау.^[23]

Виключна економічна зона (ВЕЗ) Індонезії біля узбережжя Натуни дещо перетинається з широко оспорюваною претензією Китаю на Південнокитайське море.

Відома історія островів Натуна почалася після рішення Алауддіна Ріаят Шаха III з Джохора та Раджи Хіджау з Королівства Паттані заявити про те, що острови Натуна стали частиною їхнього кондомініуму.^[24][25] Однак, до того у 1597 році, попередній король Джохору Алауддін Ріаят II надав їм автономію та дав титули Датук Кая (герцогів) місцевим аристократам.^[26]

Султанат Ріау-Лінгга^[27] заснований у 1824 році після розпаду Джохорського султанату через португальські напади та внутрішні конфлікти, контролював величезну територію, включаючи острови навколо Малаккської протоки та Південно-Китайського моря, зокрема острови Натуна.

Султанат Ріау-Лінгга відігравав важливу роль в управлінні водними ресурсами та торговельними шляхами в регіоні.^[28] Вплив цього королівства був чітко помітний у політичному та економічному управлінні регіоном, зокрема у регулюванні судноплавних шляхів між Малайським півостровом та прибережними районами Суматри та Борнео.^[29] Під час розквіту султанату Ріау-Лінгга вплив малайської культури був дуже вираженим на островах Натуна. Народ Натуна, який переважно був малайського походження, мав тісні зв'язки з цим королівством у соціальній, культурній та економічній сферах.^[30] З економічного точки зору, Натуна стала стратегічним місцем для торгівлі спеціями, рибою та іншими морепродуктами. Крім того, султанат Ріау-Лінгга також захищав свої території від зовнішніх загроз, таких як колонізація європейськими державами, особливо Нідерландами.

На початку 19 століття голландці ще більше розширили свою колоніальну владу на індонезійському архіпелазі, включаючи острови Натуна. За англо-нідерландським договором 1824 року дві колоніальні держави розділили свої території в Південно-Східній Азії, причому Нідерланди контролювали Індонезійський архіпелаг, а Велика Британія — Малайський півострів. Згідно з цією угодою, Нідерланди вважали, що мають права на певні райони на островах Ріау, включаючи Натуну.^[31][32]

Однак, через віддалене розташування та важкодоступність, нідерландці спочатку не контролювали острови Натуна безпосередньо. Лише в середині 19 століття Нідерландська Ост-Індія почала глибше досліджувати острови Натуна та офіційно анексувала їх до складу своєї колоніальної території. Метою було посилення контролю у стратегічних водах та забезпечення безпеки торговельних шляхів. Натуна стала частиною резидентури Ріау під наглядом резидента Ріау, що базується в Танджунгпінанг.^[33][34]

Протягом колоніального періоду життя на островах Натуна залишалося переважно аграрним і простим. Голландці майже не розвивали інфраструктуру в цьому районі, хоча часто патрулювали кордон для підтримки безпеки.^[35]

Під час японської окупації в період Другої світової війни у 1942—1945 роках острови Натуна перебували під контролем Японської імперії. Японія розглядала Натуну як стратегічне місце для своєї військової оборони через її розташування в Південнокитайському морі. Тому Японія побудувала кілька військових баз на цих островах.^[36][37]

Японська окупація принесла багато труднощів мешканцям Натуни, оскільки, окрім значної військової присутності японців, було також важко дістати їжу. Після капітуляції Японії в 1945 році Індонезія проголосила незалежність, але Натуні все ще довелося зіткнутися зі складним перехідним періодом.

Після проголошення незалежності Індонезії 17 серпня 1945 року острови Натуна стали частиною нової незалежної Республіки Індонезія. Спочатку Натуна була частиною провінції Центральна Суматра. Однак, через стратегічне положення та розташування на кордоні Південно-Китайського моря, уряд Індонезії у 1957 році вирішив перенести адміністрацію Натуни до провінції Ріау.^[38]

З розширенням території Індонезії, у 2002 році острови Натуна стали частиною провінції островів Ріау.^[39] Утворення провінції островів Ріау забезпечило більшу автономію для прикордонних районів, таких як Натуна, а також більше уваги приділялося розвитку інфраструктури, економіки та оборони.^[40]

Острови Натуна — це архіпелаг Індонезії, що складається з 272 островів, розташований у морі Натуна^[41][42] між півострівною Малайзією на заході та Борнео на сході. Вони простягаються в північно-північно-західному напрямку на 300 км від мису Танджунг-Апі, північно-західного краю Калімантану. Саме море Натуна є частиною Південнокитайського моря.

Північна група складається з великого острова Пулау Лаут, двох невеликих островів та кількох прилеглих острівців і рифів, які розташовані приблизно за 50 км на північний захід від острова Натуна Бесар. Пулау Лаут становить близько 11 км завдовжки з найбільшою шириною 5 км на південь; він загалом горбистий, піднімається до 273 метрів висоти ближче до свого північного краю.

Середня група складається з острова Натуна Бесар або Бунгуран, на якому зосереджена основна частина площі та населення архіпелагу, а також невеликих прибережних острівців та рифів; острови Бодас (Kepulauan Bodas) — це група помірно високих лісистих островів, розташованих поблизу південно-західного узбережжя Натуна Бесар, і адміністративно класифікуються як райони Пулау Тіга та Пулау Тіга Барат.

Південна група (Kepulauan Natuna Selatan) складається переважно з двох груп островів, відокремлених від узбережжя Калімантану протокою Апі. Острови Субі (Kepulauan Subi), головними з яких є Субі-Бесар, Субі-Кесіл, Бакау, Панджанг і Серая, лежать на південний схід від Натуна-Бесар. Острів Серасан (Pulau Serasan) — найбільший з групи островів, що лежать далі на південний схід і ближче до Калімантану, від якого його відділяє протока Серасан. Третя група — зосереджена на острові Мідай — лежить на захід від островів Субі.

Найвища точка островів Бунгуран — гора Ранай, висотою 1 035 метрів (3 396 фт).

Натуна має великі запаси природного газу (оцінені в 1,3 млрд ^м³), який експортується до сусідніх країн, таких як Сінгапур та Малайзія. Острів Матак, розташований в Анамбасі, зараз функціонує як офшорна база з розробки нафти.

Острови Натуна є частиною екорегіону рівнинних дощових лісів Борнео.

На островах мешкають три види приматів: повільний лорі (Nycticebus coucang), довгохвоста макака (Macaca fascicularis) та колобус Натуни (Presbytis natunae). На острові мешкає невелика кількість диких кіз, а також морські птахи. На острові зареєстровано понад 360 видів птахів. Серед видів птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, включають зелену йору, бурохвосту альципу або смарагдового рогодзьоба.^[43]

Виключна економічна зона Індонезії простягається на 200 морських миль (370 км) від її берегів (згідно з UNCLOS 1982 року), і неподалік Натуни її межу злегка перетинає дев'ятипунктирна лінія Китаю, яка визначає його спірні претензії на більшу частину Південнокитайського моря. У 2014—2015 роках присутність Індонезійських національних збройних сил на островах була посилена, що, як сподівався уряд Індонезії, зменшить ймовірність будь-якого конфлікту. Потім, з кінця 2019 року, китайські рибальські судна, які супроводжувалися судном берегової охорони Китаю, посилили там незаконну діяльність. Індонезія відповіла офіційним дипломатичним протестом Пекіну, а потім розгорнула в регіоні ще 600 військовослужбовців та вісім військових кораблів, а також забезпечила повітряну підтримку. Військово-морська присутність включала фрегати класу Ахмад Яні, корвети класу Bung Tomo та протичовнові корвети класу Kapitan Pattimura, тоді як повітряну підтримку надавали літаки морської авіації CN-235 MPA, чотири винищувачі F-16 та Boeing 737-2x9, а також літаки BAE Hawk, що перебували поблизу у стані бойової готовності. Візит президента Джоко Відодо до цього району на початку січня 2020 року підтвердив рішучість Індонезії не терпіти таких вторгнень.

Під час державного візиту президента Індонезії Пробово Субіанто до Китаю у листопаді 2024 року, Індонезія та Китай підписали меморандум про взаєморозуміння щодо «спільного розвитку морського простору» в районі «перекриваючих претензій» двох країн поблизу островів Натуна.^[44] Міністерство закордонних справ Індонезії згодом опублікувало заяву про те, що меморандум не впливає на суверенітет чи права Індонезії в цьому районі, і що, на думку Індонезії, претензії Китаю не мають правових підстав.^[44] Критики меморандуму, яких цитувала газета South China Morning Post, стверджували, що формулювання може підтвердити позицію Китаю щодо претензій на Південнокитайське море.^[44]

Згідно з результатами перепису населення 2010 року (опублікованими у 2011 році), населення островів становило 69 003 особи. 85,27 % населення становили малайці, решту — яванці, суматранці та китайці. За даними перепису 2020 року, чисельність населення зросла до 81 495 осіб, а до середини 2023 року — до 83 668 осіб.

Іслам є домінуючою релігією на островах, де 96,97 % населення ідентифікують себе як мусульмани. Інші релігії — це християнство, яке сповідує 1,66 % від загальної чисельності населення, буддизм, який становить 1,23 % від загальної чисельності населення, та конфуціанство, яке становить 0,14 % від загальної чисельності населення. Найбільша мечеть розташована в північно-східному куті островів. Мечеть Агунг Натуна будували протягом двох років, з 2007 по 2009 рік, і щодня її відвідують щонайменше 10 000 людей.