YaChudo

Рибак Натан Самійлович

Переглядів: 0. Оновлено 30.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Рибак.
Рибак Натан Самійлович
Народився21 грудня 1912 (3 січня 1913) Редагувати інформацію у Вікіданих
Іванівка, Якимівська волость, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер11 вересня 1978 (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Київ, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
·автомобільна аварія і черепно-мозкова травма Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБайкове кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьєврей
Діяльністьписьменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКиївський інститут технології цукру (1931) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрісторична проза Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opus«Переяславська рада»
ПартіяВКП(б) Редагувати інформацію у Вікіданих
Учасникнімецько-радянська війна Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Сталінська премія 2 ступеня
CMNS: Рибак Натан Самійлович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Ната́н Самі́йлович Риба́к (3 січня 1913, Іванівка — 11 вересня 1978, Київ) — український радянський письменник єврейського походження.

Життєпис

Народився 21 грудня 1912 [3 січня 1913] року в селі Іванівці (нині Голованівський район Кіровоградської області, Україна) у заможній єврейській сім'ї поміщицького управителя. Тут майбутній письменник вперше пішов до школи. 1921 року, рятуючись від єврейських погромів у рідному селі, його сім'я ненадовго переїхала до Петроострова. Звідти вона виїхала вже на постійне мешкання в містечко Шепетівку, де пройшли дитячі та юнацькі роки Натана. Тут він закінчив школу, а опісля навчався у фабрично-заводському технікумі. Завершивши навчання, працював робітником на місцевому цукровому заводі[2][3].

Протягом 1929—1931 років навчався у Київському інституті цукрової промисловості. Упродовж 1932—1939 років був на редакційно-видавничій роботі: працював у Харкові у редакції журналу «Трактор», у видавництві «Радянська література» та у Києві у редакціях журналу «Молодой большевик» та газети «Комсомолец Украины»[4]. Член Всесоюзної комуністичної партії (більшовиків) з 1940 року[5]. У 1940—1941 роках в Києві обіймав посаду головного редактора видавництва «Радянський письменник»[4].

1941 року потрапив у евакуацію в Уфу разом зі Спілкою письменників СРСР[2]. З 1943 по 1946 рік працював воєнним кореспондентом[4] у газеті «Сталінський сокол», виступав з нарисами у періодичній пресі[6], зокрема друкувався у «Правді», «Ізвестіях», «Радянській Україні»[3]. Разом із Червоною армією пройшов Румунію, Югославію, Чехословаччину і закінчив війну в Берліні[7].

Протягом 1947—1954 років знову очолював видавництво «Радянський письменник»[4]. У 1935—1978 роках мешкав у Києві в будинку письменників Роліті на вулиці Леніна, № 68[8].

8 вересня 1978 року у Гостомелі потрапив у автокатастрофу. Не приходячи до тями, помер у лікарні 11 вересня 1978 року від тяжкої черепно-мозкової травми[9]. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 1)[10].

Творчість

Надгробок на Байковому кладовищі.
Надгробок на Байковому кладовищі.
Меморіальна дошка на Роліті.
Меморіальна дошка на Роліті.

Перший нарис опублікував у шепетівській газеті. У 1930 році в київській газеті «Пролетарська правда» надруковано першу новелу молодого письменника — «Дорогами змагань»[2]. Серед творів:

збірки поезій
  • «Країна роботи» (1932);
  • «Похід колон» (1933);
  • «Робочий день» (1934).
збірки героїко-революційних оповідань, нарисів і новел
  • «Дорогами змагань» (1931, перша збірка);
  • «Секрет майстра» (1932);
  • «Похід колон» (1933);
  • «Історія одного кулемета» (1933);
  • «Мужність» (1934);
  • «Останній маршал» (1935);
  • «Розповіді про Фрунзе» (1937);
  • «Історичні новели» (1938, збірка);
  • «Прапор» (1942);
  • «Сонце Башкирії» (1943);
романи
  • «Гармати жерлами на Схід» (1934)[a];
  • «Київ» (1936)[b];
  • «Дніпро» (книги 1—2, 1937—1938)[c];
  • «Помилка Оноре де Бальзака» (1940, додаткове видання 1956 року; історичний роман[12])[d][e];
  • «Зброя з нами» (1943)[f];
  • «Переяславська Рада» (книги 1—2, 1948—1953)[g];
  • «Час сподівань і звершень» (частини 1—3, 1960—1965)[h];
  • «Солдати без мундирів» (1966)[i].

1938 року написав статтю «Вічна Шевченкова слава». В оповіданні «Остання ніч» (1939, в інших публікаціях — «Смерть поета») відобразив останні години життя Тараса Шевченка. 1942 року в Уфі, як редактор-упорядник, готував видання «Кобзаря» для фронту[13].

Твори митця перекладені багатьма мовами, видані у Польщі, Угорщині, Румунії, Німеччині, В'єтнамі, Китаї, Франції, Англії, Сполучених Штатах Америки, Японії, та ще в багатьох країнах світу[3].

Повні видання творів видавалися в 5-ти томах у Києві українською мовою у 1963—1964 роках та у 1981—1982 роках[12].

Обкладинка 1-го тому 1981 року.

Автор сценаріїв до фільмів на свої твори:

Відзнаки

Інше

В журналі «Перець» № 1 за 1973 рік розміщено дружній шарж Анатолія Арутюнянца з нагоди 60-ліття Натана Рибака[17].

Вшанування

Виноски

  1. ↑ Дія романа відбувається на будівництві великої механізованої цукроварні. Попри підступність внутрішніх і американських ворогів, будівництво успішно завершено. Твір зазнав значної критики[11].
  2. ↑ Соціально-побутовий твір, присвячений життю радянської молоді, студентству та соціалістичній перебудові столиці України у 1930-х роках.
  3. ↑ Зображує революційний період на півдні України.
  4. ↑ Зображує перебування Оноре де Бальзака в Україні.
  5. ↑ У 1958—1959 роках французький щотижневик «Les Lettres françaises» повністю надрукував роман. Невдовзі після публікації він вийшов на німецькій, італійській та англійській мовах[6].
  6. ↑ Дія відбувається в Україні під час Другої світової війни.
  7. ↑ Великий радянський історичний епос про козацько-польську війну, гетьмана Богдана Хмельницького та Переяславський договір 1654 року.
  8. ↑ Про працю радянських вчених-фізиків.
  9. ↑ На тему холодної війни.

Примітки

  1. ↑ LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2011.
  2. ↑ а б в Рибак Натан Самійлович / Бібліотека української літератури.
  3. ↑ а б в Натан Рибак / Новоархангельська Центральна публічна бібліотека.
  4. ↑ а б в г Енциклопедія історії України, 2012.
  5. ↑ а б в Українська радянська енциклопедія, 1983.
  6. ↑ а б в Письменники Радянської України, 1960, с. 415.
  7. ↑ Українські радянські письменники, 1957, с. 414.
  8. ↑ а б в Меморіальна дошка Натану Рибаку / Київфото.
  9. ↑ Як загинув Натан Рибак / Чевгуз та партнери. Адвокатська компанія.
  10. ↑ Віктор Жадько. Некрополь на Байковій горі. — Київ : Видавництво «Фенікс», 2008. — С. 267. — ISBN 978-966-8567-13-1.
  11. ↑ Українські радянські письменники, 1957, с. 394.
  12. ↑ а б в Литературный энциклопедический словарь, 1987.
  13. ↑ Шевченківський словник, 1977.
  14. ↑  Помилка Оноре де Бальзака на YouTube
  15. ↑  Довга дорога в короткий день на YouTube
  16. ↑ а б Рыбак Натан Самойлович / Память народа (рос.)
  17. ↑ Журнал перець 1973 01. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 28 березня 2021.
  18. ↑ Рішення Київської міської ради № 4939/4980 «Про перейменування вулиці Натана Рибака у Деснянському районі міста Києва».
  19. ↑ Рішенням 30-ї сесії Vlll-го скликання Ірпінської міської ради від 22 червня 2023 року вулицю Натана Рибака було перейменовано на вулицю Юрія Мушкетика / Ірпінська міська рада.
  20. ↑ Бібліотека для юнацтва імені Натана Рибака / Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація.

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).