Натан Гілл

Нині на посаді
Народився	6 липня 1973[1][2] (53 роки)  Кінґстон-апон-Галл, Східний Йоркширський Райдінг, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія[3][2]
Відомий як	політик, бізнесмен
Країна	Велика Британія
Alma mater	Ysgol David Hughesd[2] і Coleg Menaid
Політична партія	Партія незалежності Сполученого Королівства, Brexit Partyd і Реформуй Велику Британію[4]
nathangill.wales
Медіафайли у Вікісховищі

Натан Лі Гілл (нар. 6 липня 1973) — колишній британський політик, який був лідером партії «Reform UK Wales» з березня по травень 2021 року, після чого пішов у відставку. Раніше він був членом Європейського парламенту від Уельсу з 2014 року по січень 2020 року, де відстоював проросійську позицію^[5].

Гілл був депутатом Європарламенту від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) до свого виходу з неї 6 грудня 2018 року,^[6] а з 2016 по 2017 рік також був незалежним депутатом Національної асамблеї від Уельсу.

У вересні 2025 року Гілл визнав себе винним за вісьмома пунктами звинувачення у хабарництві, згідно з якими йому платили за проросійські заяви в Європейському парламенті та ЗМІ.^[7][8][9]

Гілл народився в Англії, на початку 1980-х років його родина переїхала до Уельсу. Він здобув освіту в Ісгол Девід Хьюз, а потім у Коледжі Менай, після закінчення останнього він приєднався до сімейної приватної компанії в Іст-Райдинг Йоркширу^[10].

Він заснував та керував компанією Burgill Ltd у березні 2004 року разом зі своєю матір'ю Елейн^[10]. Зареєстрована в Ллангефні, Англсі, але працює виключно в Кінгстоні-апон-Галл. У компанії працювало 180 співробітників, переважно з Центральної Європи (головним чином з Польщі) та Філіппін^[10].

Компанія перейшла під зовнішнє управління з боргами у розмірі 116 000 фунтів стерлінгів після того, як її головний банкір HSBC відкликав свою кредитну лінію після фінансової кризи 2008 року.^[10]

Потім Гілл повернувся до Уельсу, де жив у Ллангефні, острів Англсі, зі своєю дружиною-американкою Яною^[11] та п'ятьма дітьми^[12]. Родина є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

У липні 2012 року він посів останнє місце на виборах радника виборчого округу Лланбедргох^[13].

У травні 2013 року ГІлл очолив групу кандидатів від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) на місцевих виборах в Англсі, до складу якої входили його дружина Яна Гілл (балотувалася від Канолбарта Мон)^[14] та його сестра Джейн Гілл (від Етві)^[15]. Сам Гілл балотувався на посаду радника від нового виборчого округу Сейріол, але посів восьме місце з 7 % голосів^[16]. Партія не отримала жодного місця в раді острова^[17].

У серпні 2013 року він посів третє місце після Руна ап Іорверта з Плейд Кемри на виборах до Національної асамблеї Уельсу від Ініса Мон^[18].

Після того як Джон Бафтон пішов з посади депутата Європарламенту у 2014 році, Гілла обрали головним кандидатом від Партії незалежності Великої Британії (UKIP) від Уельсу на виборах до Європейського парламенту, врешті він посів це місце від партії^[19].

Під час конференції Партії незалежності Великої Британії (UKIP) в Уельсі 6 грудня 2014 року Найджел Фараж, лідер Партії незалежності Великої Британії, оголосив, що Гілл буде лідером партії в Уельсі^[20]. Під час виборів 2015 року Гілл представляв UKIP на дебатах з лідерами валлійського телебачення на каналі ITV. Під час виборчої кампанії Гілл заперечував причетність людства до зміни клімату^[21].

На виборах до Асамблеї 2016 року Гілл здобув мандат, представляючи Північний Уельс^[22]. Згодом Гілл покинув групу UKIP в асамблеї, ставши незалежним депутатом^[23]. Він лишався членом партії та її лідером в Уельсі, доки Ніл Гамільтон не посів це місце у вересні 2016 року^[24]. Гілл пішов у відставку з посади помічника міністра у грудні 2017 року.

6 грудня 2018 року Гілл пішов у відставку з партії UKIP, висловивши незгоду зі зв'язками лідера партії Джерарда Баттена з ультраправим активістом Томмі Робінсоном^[6]. Він приєднався до нової партії Brexit у лютому 2019 року^[25][26].

Його було переобрано депутатом Європарламенту від Уельсу на виборах до Європейського парламенту 2019 року разом з колегою по Партії Брекзиту Джеймсом Веллсом^[27].

Гілл балотувався в Керфіллі на виборах 2019 року та посів 4-те місце з 11,2 % голосів^[28].

26 березня 2021 року Гілл став лідером партії Reform UK в Уельсі^[29]. Невдовзі він залишив Reform UK.^[30]

У березні 2023 року видання Nation.Cymru повідомило, що Гілл мав кілька зустрічей з проросійськими лідерами в Україні та Молдові в період з травня по листопад 2018 року. Зустрічі були організовані людьми, яких звинувачували, що вони є агентами Кремля^[31]. Після повернення з цих поїздок він також став членом правління проросійських телеканалів «112 Україна» та «News One», обидва яких були згодом закриті українським урядом^[31].

У лютому 2025 року Гілл з'явився до суду, звинувачений у восьми пунктах хабарництва та одному пункті змови з метою хабарництва, після розслідування Контртерористичного командування поліції Лондона щодо заяв, зроблених ним у Європейському парламенті та ЗМІ щодо України. Спочатку він заперечував звинувачення. Він з'явився до суду Олд-Бейлі 14 березня 2025 року, де його адвокат Клер Ешкрофт заявила, що Гілл планував не визнавати себе винним^[32].

26 вересня 2025 року Гілл визнав себе винним за всіма восьми пунктами звинувачення у хабарництві в період з 6 грудня 2018 року по 18 липня 2019 року, але заперечив одне звинувачення у змові з метою хабарництва^[33]. Щонайменше вісім разів проросійський нардеп Олег Волошин доручав йому робити певні заяви, які «принесуть користь Росії щодо подій в Україні», в обмін на оплату, як у Європейському парламенті, так і для проросійських новинних видань в Україні^[33]. Прокурори стверджують, що з 1 січня 2018 року до 1 лютого 2020 року Гілл працював із Волошиним та іншими, отримуючи значні суми грошей готівкою^{[33][34][35][36]}.

У Гілла та його дружини Яни п'ятеро дітей. Він є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і служив єпископом приходу Англсі протягом шести років^[37].

• Партія незалежності Великої Британії