Налужжя
| село Налужжя | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Микулинецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040290140093075 
|
| Основні дані | |
| Засноване | 1783 |
| Населення | 505 |
| Площа | 1,308 км² |
| Густота населення | 386.09 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48127 |
| Телефонний код | +380 3551 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′22″ пн. ш. 25°37′9″ сх. д. / 49.35611° пн. ш. 25.61917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
350 м |
| Водойми | Серет |
| Відстань до районного центру |
11 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48120, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, селище Микулинці, вул. Степана Бандери, буд. 11 |
| Карта | |
  Налужжя | |
 Налужжя | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Налу́жжя — село в Україні, у Микулинецькій селищній громаді Тернопільського району Тернопільської області. Підпорядковане Струсівській сільській раді до 2020 року. Розташоване на берегах річки Серет.
Населення — 505 осіб (2001).
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту та неоліту.
23 квітня 1646 р. гетьман Мартин Калиновський подарував село, разом з усіма своїми дідичними та заставними маєтками, своєму сину Самуелю Єжи[1].
Перша писемна згадка — 1783[джерело?]. В цей час воно належало до Струсівської управи. 50 % населення села були поляками.
У 1854—1918 рр. у складі Теребовлянського повіту (Австро-Угорщина)[2] .
1900 року було засновано читальню «Просвіта». 1915 року під час Першої Світової Війни село було повністю зруйноване російськими військами і лише згодом відновлене.
1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Струсів[3].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Микулинецької селищної громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Теребовлянського району, село увійшло до складу Тернопільського району[5].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610875, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстрований 331 виборець, явка 48,34%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 31,85%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 16,56%, за «Європейську Солідарність» — 10,19%.[6] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 61,29%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 12,90%, за Романа Василіцького (Об'єднання «Самопоміч») — 9,03%[7].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 505 | 100% |
Мікротопоніми
Назви піль: від Руліс, за Могилою, Рементарська стінка, Шляхеччина[9].
Поширені прізвища
Бенцаль, Бутрин, Винник, Єнґрис, Калинський, Коберницький, Кожушко, Стефанишин, Клименко[9].
Пам'ятки
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці, ПЦУ (1872), 2 «фіґури».
Встановлено пам'ятний знак на честь скасування панщини (відновлено 1998).
Соціальна сфера
На момент 2022 року не функціонує ЗОШ 1 ступ., бібліотека.
Відомі люди
Народилися
- Капуста Микола (1883—1960) — український військовик, кооперативний та громадський діяч.
- Клименко Іван Вікторович (1990—2023) — український військовик учасник російсько-української війни[10].
- Михайло Курилович (1858—1919) — австрійський правник і військовик українського походження, генерал-аудитор австро-угорської армії. Син місцевого пароха о. Михайла Куриловича.
- Мазур Андрій Євгенович (28 листопада 1975 — 3 серпня 2015) — сержант 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве).[11], учасник російсько-української війни[12].
- Мандичевський Володимир — український правник, громадський діяч.
- Стефаницький Іван — український громадський діяч діаспори у Канаді.
Пов'язані з селом
- Качурівський Роман — український поет-гуморист, проживав у селі.
- о. Михайло Курилович (1821—1884) — греко-католицький священник, громадський діяч, був парохом у 1847—1863 роках.
Галерея
-
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, (1872) -
Статуя Божої Матері -
Клуб -
Пам'ятний хрест -
Автобусна зупинка біля села
Примітки
- ↑ Opracował Janusz S. Dąbrowski. Sumariusz Metryki Koronnej Księga MK 190 z Archiwum Głównego Akt Dawnych 190/4972 k. 160 – 162 (PDF).
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. S.130.
- ↑ Dz.U. 1934 nr 68 poz. 635. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 21 lipca 1934 r. o podziale powiatu trembowelskiego w województwie tarnopolskiem na gminy wiejskie. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 14 лютого 2012.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
- ↑ а б Горбач О. Говірки й словник діялектної лексики Теребовельщини // Відбиток з «Наукових Записок» Українського Технічно-Господарського Інституту. — Мюнхен, 1971. — C. 174.
- ↑ Загинув майже рік тому – Ангелом додому повертається Іван Клименко з Тернопільщини. ПОГЛЯД (укр.). 21 липня 2024. Процитовано 21 липня 2024.
- ↑ Мазур Андрій Євгенович // Книга пам'яті. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 27 березня 2016.
- ↑ Загинув боєць АТО з Тернопільщини Андрій Мазур - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2024.
Джерела
- Івахів Г., Мельничук Б., Скасків І. Налужжя // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 301—302. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Бігус М., Яблонська Л. Налужжя // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 599. — ISBN 966-528-199-2.
- Енциклопедія Української діаспори. — К. — Нью-Йорк — Чикаго — Мельбурн. 1995. — Т. 4. - С. 116
- Nałuże // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 893. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).