YaChudo

Надя Коменеч

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Nadia Comăneci
Nadia Elena Comăneci (-Conner)
рум. Nadia Elena Comăneci Редагувати інформацію у Вікіданих
Загальна інформація
Національністьрумунка
Громадянство Румунія
 США[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася12 листопада 1961 (64 роки)
Онешті, Бакеу
Зріст162 см
Вага45 кг
Вебсторінкаbartandnadia.com Редагувати інформацію у Вікіданих
Спорт
КраїнаРумунія
Вид спортугімнастика
Нагороди
Срібний Олімпійський орден Срібний Олімпійський орден Великий офіцер ордена Зірки Румунії

BBC World Sport Star of the Yeard (1976)

 Hero of Socialist Labour of Romania

Спортсмен року за версією «Ассошіейтед Пресс»d (1976)

Міжнародна зала гімнастичної славиd (1993)

Oklahoma Sports Hall of Famed (2013)

100 жінок (BBC) (2017)

honorary citizen of Bucharestd (1994)

Олімпійські ігри
Золото Монреаль 1976 абсолютний залік
Золото Монреаль 1976 різновисокі бруси
Золото Монреаль 1976 колода
Золото Москва 1980 колода
Золото Москва 1980 вільні вправи
Срібло Монреаль 1976 командний залік
Срібло Москва 1980 командний залік
Срібло Москва 1980 абсолютний залік
Бронза Монреаль 1976 вільні врави
CMNS: Надя Коменеч у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Надя Коменеч (рум. Nadia Comăneci, [ˈnadi.a koməˈnet͡ʃʲ]; нар. 12 листопада 1961), відома також як Надя Команечі — румунська гімнастка, п'ятиразова олімпійська чемпіонка, перша гімнастка, що отримала оцінку 10.0 на олімпійських змаганнях.

Нагороди

Коменеч отримала Олімпійський орден, найвищу нагороду МОК, у 1984 та у 2004 роках. Вона наймолодша із усіх нагороджених і єдина людина, що отримала орден двічі. Коменеч індуктована до Міжнародної гімнастичної зали слави[2].

Кар'єра

Початок

Надя почала займатися гімнастикою ще в дитячому садку, а з шести років була зарахована в експериментальну гімнастичну школу Бели Каролі. У 8 років вона вже брала участь у чемпіонаті Румунії й зайняла 13 місце. У 1970 вона виграла національну першість у складі команди свого міста[3][4]. 1971 року вона взяла участь у своїх перших міжнародних змаганнях.

Перший великий успіх прийшов до гімнастки в 1975, коли на чемпіонаті Європи вона виграла абсолютний залік та всі предмети, крім вільних вправ, у яких вона зайняла друге місце. Вона продовжувала здобувати перемоги на чемпіонаті Румунії та міжнародних змаганнях упродовж всього року. На передолімпійському турнірі в Монреалі Надя виграла абсолютний залік та колоду, поступившись на рівновисоких брусах, в опорному стрибку та вільних вправах Неллі Кім, своїй головній конкурентці в наступні кілька років. United Press International назвало її «найкращою спортсменкою року»[5].

Виступаючи на щойно відкритому турнірі кубок Америки, що проходив у березні 1976 в Медісон-сквер-гарден, Коменеч отримала рідкісну оцінку 10,0 за опорний стрибок як у попередніх змаганнях, так і у фіналі[6]. Упродовж 1976 вона ще кілька разів отримувала найвищу оцінку, зокрема за опорний стрибок та різновисокі бруси на престижному кубку Тюніті в Японії[7].

Монреальська Олімпіада

Надя Коменеч виступає у Монреалі. Марка Румунії, 1976 рік

На літні Олімпійські ігри 1976 Надя приїхала в 14 років і стала однією із зірок Ігор. Виступаючи в командних змаганнях вона отримала оцінку 10 за вправу на різновисоких брусах. Це був перший такий випадок в історії Олімпіад, табло не було розраховане на показ такої оцінки й висвітлило 1,00, що спочатку здивувало глядачів, але згодом вони зрозуміли й здійняли бурю оплесків. Усього за олімпійський турнір Коменеч здобула шість десяток. Як наслідок вона виграла абсолютний залік, колоду й різновисокі бруси, а також виборола бронзу у вільних вправах. Команда Румунії фінішувала другою в командних змаганнях, тож Надя отримала ще й срібло.

Коменеч першою серед румунок виборола звання олімпійської чемпіонки в абсолютному заліку. Вона була також наймолодшою олімпійською чемпіонкою в цій дисципліні. Цей рекорд залишиться, мабуть, навічно, оскільки за сучасними правилами на Олімпіадах можуть виступати тільки спортсменки, яким виповнилося 16 років, а Наді тоді було тільки 14.

Успіхи Наді на Олімпіаді привернули до неї увагу преси. Її визнали найкращою спортсменкою року BBC, Associated Press і повторно United Press International. Вдома, у Румунії вона отримала звання Героя соціалістичної праці.

1977—1981

Коменеч успішно захистила титул чемпіонки Європи в абсолютному заліку 1977 року, але на чемпіонаті виникли питання з суддівством, і, за велінням Чаушеску, румунська команда демонстративно покинула турнір під час змагань на окремих предметах[8].

Після чемпіонату Європи 1977 року Федерація гімнастики Румунії забрала Надю від її тренерів, подружжя Каролі, й відіслала в Бухарест тренуватися в спортивному комплексі імені 23 серпня. Така зміна не пішла Наді на користь, крім того, в той час її батьки розлучалися, й усі ці обставини негативно вплинули на її фізичну форму[9]. Коли Коменеч виступала на чемпіонаті світу 1978 року, виглядало, що рухи давалися їй досить важко. Падіння з брусів призвело до четвертого місця в абсолютному заліку, Надю випередили Олена Мухіна, Неллі Кім та Наталія Шапошникова. Втім, Коменеч виграла змагання на колоді.

Після чемпіонату світу 1978 Коменеч дозволили повернутися до Каролі[10]. 1979 знову струнка й мотивована спортсменка виграла третій чемпіонат Європи поспіль. У грудні, на чемпіонаті світу 1979, Надя вела після обов'язкових вправ, але була госпіталізована перед довільними вправами командних змагань у зв'язку з зараженням, зумовленим порізом руки. Незважаючи на заборону лікарів, вона повернулася на змагання і виступила на колоді, отримавши оцінку 9,95, чим допомогла Румунії здобути командне золото. Після цього вона повернулася в лікарню заліковувати нарив на руці[11][12][13].

На Московській олімпіаді Надя посіла друге місце в абсолютному заліку, поступившись зовсім небагато Олені Давидовій. Вона захистила свій титул на колоді й розділила перше місце у вільних вправах із Неллі Кім. Суддівство викликало суперечки[14]. Румунська команда задовольнилася другим місцем у командних змаганнях.

Коменеч завершила виступати в змаганнях 1981 року. Офіційно завершення кар'єри відбулося 1984 року й на церемонію прибув голова МОК[15].

Втеча до США

У 1989 році Надя Коменеч разом зі своїм тренером втекла через «залізну завісу» до США. Це збурило галас у ЗМІ й стало політичним скандалом у країнах «соціалістичної співдружності» (сателітах СРСР) через те, що вільний виїзд спортсменів або звичайних громадян для життя за кордоном був заборонений. Тим більш, що Надя вважалася «зіркою» та «обличчям у спорті» диктаторського режиму Ніколає Чаушеску.

У 1996 році одружилася в Бухаресті з колишнім гімнастом США Бартом Коннером. У подружжя є син Ділан Пол Коннер (3 червня 2006). Надя Коменеч з чоловіком і сином живе в місті Норман, штат Оклахома.

Керівні ролі

Команечі на турнірі BRD Năstase Țiriac Trophy, квітень 2012 р.

Команечі — відома постать у світі гімнастики; вона є почесним президентом Румунської федерації гімнастики, почесним президентом Румунського олімпійського комітету, спортивним послом Румунії та членом Фонду Міжнародної федерації гімнастики. Разом із Коннером вона є власницею Академії гімнастики Барта Коннера, продюсерської компанії Perfect 10 Production Company та кількох магазинів спортивного обладнання, а також є редакторами журналу International Gymnast.[16][17]

Вона також продовжує брати участь в Олімпійських іграх. Під час літніх Олімпійських ігор 2004 року в Афінах одна з її вправ на брусах з ідеальним результатом 10 балів була показана в рекламному ролику Adidas.[18] Крім того, Команечі та її чоловік Барт Коннер були телекоментаторами літніх Олімпійськіх ігри 2008 року в Пекіні.[19] Кілька років по тому, 21 липня 2012 року, Команечі разом з колишньою зіркою баскетболу Джоном Амаечі пронесли олімпійський вогонь на дах арени O2. Арена в рамках естафети Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні.[20] Перед літніми Олімпійськими іграми 2016 року в Ріо-де-Жанейро Команечі знялася в рекламі TIDE під назвою «Еволюція сили» разом із Сімоною Байлз та триразовою олімпійською гімнасткою Домінік Доуз.[21][22] Вона також щодня аналізувала ігри 2016 року (разом з іншими олімпійськими чемпіонами, такими як Марк Шпіц, Карл Льюїс та Коннер) для нічного шоу É Campeão, яке транслювалося на бразильському SporTV.[23] 26 липня 2024 року вона взяла участь у церемонії відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі разом з колишніми олімпійцями Карлом Льюїсом, Сереною Вільямс та Рафаелем Надалем, несучи олімпійський вогонь на заключному етапі естафети вогню вгору по річці Сена до музею Лувр на шляху до запалювання олімпійського вогню в саду Тюїльрі.[24]

Крім того, Команечі активно займається збором коштів для низки благодійних організацій. Вона особисто профінансувала будівництво та функціонування дитячої клініки Надії Команечі в Бухаресті, яка надає недорогу та безкоштовну медичну та соціальну підтримку румунським дітям.[25] У 2003 році румунський уряд призначив її почесним генеральним консулом Румунії в США для вирішення питань двосторонніх відносин між двома країнами.[26] Крім того, і Команечі, і Коннер беруть участь у Спеціальних Олімпійських іграх.[27][28]

Щоб зібрати гроші на благодійність, Команечі взяла участь у зірковій версії реаліті-шоу Дональда Трампа «Учень». Команечі була членом команди «The Empresario» (усі жінки), яка у другому епізоді програла команді «The Hydra» (усі чоловіки). Трамп відреагував на цю поразку звільненням Команечі.[29] Пізніше Команечі прокоментувала свою участь у шоу, сказавши, що «дуже добре провела час. Я зробила це тільки тому, що все було для благодійності».[30]

У кіно

Знялася у камео у 3-му сезоні телесеріалу «Гімнастки» (2012).

Визнання

Малий лист Румунії 2021 року до дня народження Наді Коменеч з її портретами та автографом на купоні

31 жовтня 1976 року пошта Монголії випустила серію поштових марок (№ 1018-1024 + поштовий блок № С1025). На марці № 1019 номіналом 20 мунгу зображено Надю Коменеч.

23 листопада 1994 року удостоєна звання почесного громадянина Бухареста.[31]

У 2000 році нагороджена командорським хрестом ордену Зірки Румунії. У 2004 році удостоєна ордену «За спортивні заслуги» І ступеня. У 2021 році стала великим офіцером ордену Зірки Румунії.[32]

У 2000 році нагороджена командорським хрестом ордену Зірки Румунії. У 2004 році удостоєна ордену «За спортивні заслуги» І ступеня. У 2021 році стала великим офіцером ордену Зірки Румунії.[32]

Виступи на Олімпіадах

Олімпіада Дисципліна Місце
Монреаль 1976 абсолютний залік 1
Монреаль 1976 командний залік 2
Монреаль 1976 вільні врави 3
Монреаль 1976 опорний стрибок 4
Монреаль 1976 різновисокі бруси 1
Монреаль 1976 колода 1
Москва 1980 абсолютний залік 2T
Москва 1980 командний залік 2
Москва 1980 вільні врави 1T
Москва 1980 опорний стрибок 5
Москва 1980 різновисокі бруси 20T (кваліфікація)
Москва 1980 колода 1

Примітки

  1. ↑ WHERE ARE THEY NOW – NADIA COMĂNECI
  2. ↑ Nadia Comaneci. International Gymnastics Hall of Fame. Архів оригіналу за 4 червня 2008. Процитовано 12 травня 2007.
  3. ↑ "Olympic Champion Nadia Comăneci[недоступне посилання з квітня 2019] Young Athlete, August 1978
  4. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 4
  5. ↑ UPI Athletes of the Year. Архів оригіналу за 23 лютого 2002. Процитовано 8 липня 2012.
  6. ↑ «Gymnast Posts Perfect Mark» [Архівовано 22 листопада 2008 у Wayback Machine.] Robin Herman, New York Times, March 28, 1976
  7. ↑ Scores for 1976 Chunichi Cup [Архівовано 8 січня 2009 у Wayback Machine.] Gymn-Forum
  8. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 61-62
  9. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 64-68
  10. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 68-72
  11. ↑ «Nadia.» [Архівовано 11 жовтня 2011 у Wayback Machine.] The Epistle, (All Saints Episcopal Hospital), January 1980
  12. ↑ Letters to a Young Gymnast. Comăneci, Nadia. 2004, Basic Books. ISBN 0-465-01276-0 pg. 87-91
  13. ↑ Little Girls in Pretty Boxes. Ryan, Joan. 1995, Doubleday. ISBN 0-385-47790-2
  14. ↑ Simon Burnton (14 грудня 2011). 50 stunning Olympic moments No5: Nadia Comaneci scores a perfect 10. The Guardian.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  15. ↑ «Still A Perfect 10» [Архівовано 27 червня 2008 у Wayback Machine.] Olympic Review, Paul Ziert, 2005
  16. ↑ Nadia Comaneci: A pioneer in perfection. Olympics.com. 15 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2024.
  17. ↑ Rendell, Matt (4 липня 2004). The perfect ten. the Guardian. Процитовано 14 серпня 2024.
  18. ↑ 2004 Athens Games: Advertising. SFGate. 12 серпня 2004. Процитовано 21 квітня 2013.
  19. ↑ Roenigk, Alyssa (17 серпня 2008). The First Family of Gymnastics. ESPN The Magazine. Процитовано 21 серпня 2008.
  20. ↑ London 2012 Olympics: The torch begins its journey across London. The Daily Telegraph. 21 липня 2012. Архів оригіналу за 12 січня 2022. Процитовано 15 березня 2013.
  21. ↑ Dominique Dawes Predicts How Many Golds for Simone Biles?. 30 червня 2016.
  22. ↑ Olympic Gymnasts Simone Biles, Dominique Dawes, And Nadia Comaneci Partner In 'The Evolution of Power' Video. HuffPost. 14 липня 2016.
  23. ↑ Rio 2016: Globosat's SporTV Captivates Olympic Fans in Brazil. Sports Video Group. 2 вересня 2016.
  24. ↑ Rafael Nadal, Serena Williams Help Light Cauldron to Open Paris Olympics. SI (амер.). 26 липня 2024. Процитовано 27 липня 2024.
  25. ↑ Ziert, Paul (2005). Still A Perfect 10 (PDF). Olympic Review. Архів оригіналу (PDF) за 27 червня 2008. Процитовано 13 червня 2013.
  26. ↑ Honorary Consulates of Romania in the US Retrieved July 31, 2012.
  27. ↑ Nadia Comaneci, Global Ambassador. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 16 жовтня 2016.
  28. ↑ On Mats, Bars and Boards, Bart Conner and Nadia Comaneci Lead by Example. Архів оригіналу за 11 вересня 2017. Процитовано 16 жовтня 2016.
  29. ↑ Celebrity Apprentice: Ivanka Trump vs. Gene Simmons. People.
  30. ↑ Nadia travels from "10" to Trump. 10 січня 2008.
  31. ↑ Distincții acordate în perioada 1991-2022. Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 30 січня 2024.
  32. ↑ а б Comăneci Nadia. Persoane Decorate. Архів оригіналу за 22 лютого 2023. Процитовано 30 січня 2024.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).