Нагородовичі
| Нагородовичі | |
|---|---|
|
| |
 Церква св. Миколая в Нагородовичах | |
| Основні дані | |
| Транслітерація назви | Naharodavičy  |
| 53°34′53.7″ пн. ш. 25°22′23.4″ сх. д. / 53.581583° пн. ш. 25.373167° сх. д. | |
| Країна |  Білорусь |
| Область | Гродненська область |
| Район | Дятловський район |
| Рада | Жуківщинська |
| Населення | 59 осіб |
| Часовий пояс | час у Білорусі |
| Телефонний код | +375-+375 1563 |
| Транспорт, відстані | |
До Мінська | |
| - фізична | 148 км |
  Нагородовичі | |
 Нагородовичі Нагородовичі (Гродненська область) | |
 | |
 Нагородовичі у Вікісховищі | |
Нагородовичі, Ногородовичі (у деяких джерелах — Новгородовичі, біл. Нагародавічы, пол. Nahorodowicze, Nohorodowicze) — село в Білорусі, у Дятловському районі Гродненської області.
Історія
У XVI—XVII століттях село було власністю родини Веляминів Рутських[1]. З 20 по 26 липня 1617 року в маєтку відбувся з'їзд настоятелів та деяких видатніших ченців п'яти унійних монастирів (Віленського, Битенського, Жировицького, Новогрудського і Мінського) під керівництвом Київського Митрополита Руської Унійної Церкви Йосифа Велямина Рутського[2]. В історію з'їзд увійшов під назвою Новгородовицька капітула або капітула в Новгородовичах 1617 року, на якій відбулося об'єднання (централізація) цих монастирів у Віленську Конґреґацію Святої Тройці — пізніша назва цього монашого згромадження — Чин святого Василія Великого.
В селі була дерев'яна церква, збудована ще митрополитом Рутським, яку перебудували в 1894 році. Інша пам'ятка — мурована кальвіністська церква в стилі італійського бароко, яка походила з XVI ст. Батько митрополита Рутського Фелікс (†1599) був кальвіністом, а сам Йосиф Велямин Рутський прийняв католицтво в східному обряді вже в дорослому віці. Частина церкви була перетворена на склад, а інша — на помешкання[1].
У 1635 році митрополит Йосиф Велямин Рутський продав Нагородовичі Булгакові, потім село було у власності Суринів, Тизенгауза і Ґлуховського, у XVIII ст. — генерала Моравського, одруженого з княжною Радзивіллівною, сестрою Кароля Станіслава Радзивілла. Коли через борги генерала маєток потрапив під ексдивізію, Нагородовичі купила старостова Ленська, а в 1820 році перепродала Дмоховським. У 1895 році власником села був художник Владислав Дмоховський[1].
Пам'ятки
Церква святого Миколая — пам'ятка народного дерев'яного зодчества. Розташована в центрі с. Нагородовичі. Побудована в другій половині XIX ст. Тризрубний храм складається з прямокутних в плані притвору, молитовної зали і п'ятигранної апсиди з бічною ризницею. Архітектурна виразність храму досягається засобами об'ємної композиції, її просторовим і ярусним наростанням до вертикальної домінанти — від низького притвору до високого центрального зрубу, і врешті, до паліганальної апсиди і низької ризниці[3][4].
Відомі люди
У Нагородовичах народився художник Вікентій Дмоховський (1807—1862) батько Владислава Дмоховського.
Примітки
- ↑ а б в Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich… — S. 558.
- ↑ О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року… — С. 117.
- ↑ Shastouski, K. Нагародавічы | Царква Святога Мікалая — Каментарыі. Radzima.org. Процитовано 11 вересня 2016.
- ↑ Ногородовичи. globustut.by (рос.). Архів оригіналу за 5 вересня 2016. Процитовано 11 вересня 2016.
Джерела
- О. Порфирій Підручний, ЧСВВ. Василіянський Чин від Берестейського З'єднання (1596) до 1743 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Записки ЧСВВ, Секція І. — Том 48. — Рим: Видавництво ОО. Василіян, 1992. — С. 96—182.
- Zdzięcioł (Дятлово) [Архівовано 30 травня 2015 у Wayback Machine.] Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1895. — T. XIV: Worowo — Żyżyn.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).