YaChudo

М-1978 «Коксан»

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

М-1978 «Коксан»
М-1978 «Коксан»
M-1989 «Коксан» на параді в Північній Кореї, 2013 р.
ТипСамохідна гармата
ПоходженняПівнічна Корея Північна Корея
Історія використання
На озброєнні1978 — по т.ч.
ОператориІран Іран
Північна Корея Північна Корея
ВійниІрано-іракська війна
Історія виробництва
ВаріантиM-1978 Коксан
M-1989 Коксан
Характеристики
Довжина14,9 м
Ширина3,27 м
Обслуга8
Темп вогню1—2 постр./5 хв.
Дальність вогню
Ефективна~40 км (стандартний ОФС), 60 км (АРС)[1]
Головне
озброєння
170-мм гармата
Двигун
Підвіскаіндивідуальна, торсіонна
Паливодизельне
Швидкістьшосе: 40 км/год[2]
Прохідністьстінка: ~ 1 м
рів: ~ 2,5 м
брід: ~ 1,2 м
М-1978 «Коксан» у Вікісховищі

М-1978 «Коксан» (кор. M-1978 곡산) — північнокорейська самохідна артилерійська установка з гарматою калібром 170-мм. Про цю самохідну гармату доступної інформації небагато, оскільки Північна Корея є закритою країною. Позначення M-1978 та «Коксан» були надані цьому типу САУ американськими військовими аналітиками, оскільки вони вперше дізналися про нього в тому році в Коксані, Північна Корея.[2]

Історія

В другій половині 1970-х років, під час широкомасштабної кампанії з модернізації та механізації північнокорейської армії нещодавно створений Другий Економічний Комітет Трудової партії Кореї ініціював виробництво ряду самохідних артилерійських установок, зокрема і 170-мм самохідної гармати.[3] Ключовою вимогою до цієї артилерійської системи була можливість наносити удари по Сеулу з півночі демілітаризованої зони.[2]

У 1989 році з'явилася нова версія Коксана, яка отримала позначення M-1989. Вона використовує ту ж гармату та установку, що й M-1978, але змонтована на модифікованому шасі гусеничного артилерійського тягача АТС.[4]

На відміну від попередника, M-1989 Коксан інколи виставляється північнокорейцями на публіку під час парадів і телепередач.[5] Один екземпляр також був представлений на Міжнародній виставці оборонної промисловості та конференції у 2005 році в Об'єднаних Арабських Еміратах.[6]

Опис

«Коксан» є найбільш далекобійною ствольною артилерійською системою Корейської Народної Армії.[7] Дальність стрільби зі звичайним осколково-фугасним снарядом становила 40 км, а з активно-реактивним снарядом на відстань до 60 км. Вважається що КНА також розробила хімічний боєприпас.[3]

Шасі створене на базі китайського середнього танка Тип 59 (копія радянського T-54A). Два великі сошники з гідравлічним приводом кріпляться до корпусу ззаду. На лобовому листі корпуса знаходиться відкидний замок для кріплення ствола в похідному положені.[3]

За даними британського військового експерта К. Фосса, 170-мм гармата може бути російською корабельною гарматою або системою берегової артилерії, поставленою в Північну Корею в 1950-х роках. Після того як вони були замінені керованими ракетами для берегової оборони, списані гармати могли бути використані для створення Коксана.[8] Також існують припущення, що основою для розробки гармати стали напрацювання по 170-мм трофейній гаубиці вермахту, отриманої від Радянського Союзу.[9]

M-1989 була розроблена як наступник M-1978. Вона побудована на новому шасі й несе на борту 12 снарядів. Оригінальна система взагалі не несе боєкомплекту.[2]

Бойове застосування

Ірано-іракська війна

В ході восьмирічної Ірано-Іракської війни Північна Корея підтримувала Іран, забезпечуючи цю країну значною кількістю боєприпасів та систем озброєння включно з невідомою кількістю систем початкової моделі (класифікованої американськими військовими як M-1978) до Ірану на початку 1987 року.[10] Вважається, що вони були організовані в окремі батальйони або полки армійського рівня і доєднувалися до корпусу за потреби. Бойовий дебют САУ відбувся у січні 1987 року під час операції «Кербела-5» у районі Басри. «Коксани» застосовувалися для масованих артилерійських нальотів, зокрема із застосуванням активно-реактивних снарядів на повну дальність стрільби.[11] Система використовувалася іранцями для ведення вогню з півострова Ель-Фао по північно-східних нафтових родовищах Кувейту. За час війни Ірак захопив у Ірану більше десятка САУ.

Під час війни в Перській затоці деякі з цих установок були захоплені армією США.[12]

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року

14 листопада 2024 року у Росії помітили корейські далекобійні САУ M1989 Koksan. Ймовірно, вони будуть використовуватися військовими КНДР. Також рух опору «АТЕШ» заявляв про навчання російських артилеристів на північнокорейських самохідних артилерійських установках.[11]

18 лютого 2025 року на Луганщині бійці 412 полку безпілотних систем Nemesis розбили північнокорейську самохідну артилерійську установку з гарматою калібром 170-мм САУ М-1978 «Коксан». Це перше з початку повномасштабного вторгнення ураження цієї техніки.[13]

14 квітня 2025 року підрозділ ударних безпілотників «Чорний Стриж» вполював північнокорейську САУ «Коксан». Було використано два FPV-дрони, які знищили ворожу САУ.[14]

Наприкінці вересня 2025 року, бійці 412 полку безпілотних систем знищили чотири САУ Koksan в Луганській та Запорізькій областях. Про це вони повідомили в своєму Telegram-каналі.[15]

16 лютого 2026 року оператори 429-ї бригади «Ахіллес» Сил безпілотних систем вразили таку установку у Луганській області, що била в напрямку Куп'янська.[16]

Станом на 23 березня 2026 року редактори Oryx Blog знайшли фото чи відео підтвердження безповоротної втрати Росією двох САУ M-1989 Koksan.[17]

Оператори

Поточні

Росія

11 лютого 2025 року Міністерство оборони Південної Кореї офіційно заявило, що КНДР передала Росії близько 200 одиниць далекобійної артилерії (в основному 170-мм самохідні установки M-1989 «Коксан»), а також близько 11 000 військових, ракети та велику кількість боєприпасів.[22][23]

Галерея

  • M-1989 «Коксан» на параді в Північній Кореї, 2013 рік
    M-1989 «Коксан» на параді в Північній Кореї, 2013 рік
  • Американський M88 буксирує М-1978 «Коксан»
    Американський M88 буксирує М-1978 «Коксан»
  • Іранський «Коксан» на параді
    Іранський «Коксан» на параді
  • Ствол гармати зблизька
    Ствол гармати зблизька
  • Вигляд спереду
    Вигляд спереду
  • M-1978 захоплена військовими США в Іраку
    M-1978 захоплена військовими США в Іраку

Див. також

Примітки

  1. ↑ Koksan M1978.
  2. ↑ а б в г M1978 Koksan 170 mm Self-Propelled Gun | Military-Today.com. www.military-today.com. Процитовано 3 листопада 2022.
  3. ↑ а б в Joseph Bermudez, “M 1978 and M 1989 170mm Self Propelled Guns, Part I,” KPA Journal 2, no. 6 (2011): 2,.
  4. ↑ Foss, 2011, p. 830.
  5. ↑ Bermudez, Joseph S. (Липень 2011). M-1978 and M-1989 170 mm Self- Propelled Guns, Part II. KPA Journal. 2 (7): 1.
  6. ↑ Oryx. Inconvenient arms: North Korean weapons in the Middle East. Oryx Blog. Процитовано 10 листопада 2020.
  7. ↑ Koksan M1978. Missile Threat (амер.). Процитовано 4 листопада 2022.
  8. ↑ Foss, 2011, p. 829.
  9. ↑ Чим особлива 170-мм САУ "Коксан" з КНДР, та чому пропагандисти РФ заявляли до неї інтерес. Defense Express. Процитовано 14 листопада 2024.
  10. ↑ DPRK history: the 170mm self-propelled gun in the Iran-Iraq War | NK News. NK News - North Korea News (амер.). 19 червня 2016. Процитовано 4 листопада 2022.
  11. ↑ а б У Росії помітили корейські далекобійні САУ M1989 Koksan. Мілітарний. Процитовано 14 листопада 2024.
  12. ↑ M-1978 / M1989 (KOKSAN) 170mm self propelled (SP) gun. www.globalsecurity.org. Процитовано 3 листопада 2022.
  13. ↑ K, Anna (18 лютого 2025). Сили оборони вперше знищили північнокорейську САУ Коксан. Інформаційний спротив (амер.). Процитовано 18 лютого 2025.
  14. ↑ FPV-дрон 103-ї бригади ТрО знищив північнокорейську САУ «Коксан». Мілітарний (укр.). Процитовано 14 квітня 2025.
  15. ↑ ЗСУ знищили чотири північнокорейські САУ "Коксан" на Луганщині та Запоріжжі. РБК-Україна. 30 вересня 2025. Процитовано 30 вересня 2025.
  16. ↑ Вела вогонь по ЗСУ: дрони СБС уразили рідкісну північнокорейську САУ на Луганщині. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 березня 2026.
  17. ↑ Attack On Europe: Documenting Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. Oryx Blog. 24 лютого 2022. Процитовано 23 березня 2026.
  18. ↑ IISS, 2024, p. 353.
  19. ↑ IISS, 2024, p. 282.
  20. ↑ IISS, 2026, p. 190.
  21. ↑ Altman, Howard (22 січня 2025). More North Korean Artillery Troops Heading To Russia: Ukraine Intel Chief. The War Zone (амер.). Процитовано 19 березня 2025.
  22. ↑ КНДР передала близько 200 далекобійних артилерійських систем Росії. Мілітарний. Процитовано 24 березня 2026.
  23. ↑ N. Korea sent 200 long-range artillery pieces to Russia; additional supply likely: Seoul. Yonhap News Agency (англ.). Процитовано 24 березня 2026.

Література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).