YaChudo

Міхал Фехтер

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Міхал Фехтер
Народження1843
Смерть21 травня 1908
НавчанняНаціональний університет «Львівська політехніка» Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьархітектор Редагувати інформацію у Вікіданих
Праця в містахЛьвів
Архітектурний стильісторизм, орнаментальна сецесія
ЧленствоПольське політехнічне товариство у Львові Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Міхал Фехтер у Вікісховищі

Міхал Фехтер (пол. Michał Fechter; 1843, Львів — 21 травня 1908[1][2]) — львівський інженер, архітектор. Брав участь у польському повстанні 1863 року[3]. Протягом 1864—1869 років навчався у Цісарсько-королівській технічній академії у Львові[4]. Член Політехнічного товариства у 1877–1896 роках[5]. Як уповноважений будівничий працював у Львові від 1872 року у стилях історизму, а пізніше — орнаментальної сецесії. 1880-х роках мав власне будівельне бюро на вулиці Сакраменток (нинішня вулиця Туган-Барановського), 1б, 1897 року — на вулиці Зеленій, 3, 1902 року — на вулиці Охоронок (нинішня вулиця Кониського), 5 (у власній кам'яниці). Помер 21 травня 1908 року у притулку Роберта Домса на вулиці Святої Терези (нинішня вулиця Митрополита Андрея), 4. Останні підписані Міхалом Фехтером у травні 1908 року — плани будинку Беттерів на вулиці Замкненій, 9, 11, були виконані його співробітником Юзефом Ліндером[1], але не були реалізовані[6].

Будівлі у Львові
Нереалізовані проєкти

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж и Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 561.
  2. ↑ а б Brzeźina K. Klasztor i zakład naukowo-wychowawczy SS. Najświiętszego Serca Jesusa z kaplicą p. w. Najświętszych Serc Jesusa i Marii // Kościoły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków: Antykwa, 2004. — Т. 12. — S. 46. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-89273-17-9. (пол.)
  3. ↑ Białynia Chołodecki J. Księga pamiątkowa opracowana staraniem Komitetu Obywatelskiego w czterdziestą rocznicę powstania r. 1863/1864. — Lwów: Drukarnia i litografia Pillera i Spółki, 1904. — S. 209. (пол.)
  4. ↑ Łoza S. Fechter Michał // Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 73. (пол.)
  5. ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 85.(пол.)
  6. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 550.
  7. ↑ Ґранкін П., Богданова Ю. Снопківські кахлі // Галицька брама. — 2001. — № 11—12 (83—84). — С. 28.
  8. ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 76. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
  9. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 254.
  10. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 255.
  11. ↑ Вуйцик В. До історії будинків наукового товариства імені Шевченка // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 170.
  12. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 346.
  13. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 51.
  14. ↑ Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, 1991, с. 170.
  15. ↑ Бірюльов Ю. Мешканці Снопкова і Софіївки — уславлені та призабуті // Галицька брама. — 2001. — № 11—12 (83—84). — С. 7.
  16. ↑ а б в г д е ж и к Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 562.
  17. ↑ Вуйцик В. З історії львівських кам'яниць. Площа Ринок, 25 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2004. — № 14. — С. 129.
  18. ↑ Бойко О. Синагоги Львова. — Львів : ВНТЛ-Класика, 2008. — С. 47. — ISBN 966-8849-30-2.
  19. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 62.
  20. ↑ Вуйцик В. Вулиця Галицька у Львові // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1999. — № 10. — С. 42.
  21. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 288.
  22. ↑ а б Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 311.
  23. ↑ Ігор Сьомочкін. Проєкт «Інтерактивний Львів»: вул. Друкарська, 6а — житловий будинок. lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Архів оригіналу за 17 липня 2021. Процитовано 17 липня 2021.
  24. ↑ Державний історико-архітектурний заповідник у Львові, 1991, с. 174.
  25. ↑ Архітектура Львова, 2008, с. 443.
  26. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 99.
  27. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 446.
  28. ↑ Lwów. Ilustrowany… — S. 61.
  29. ↑ Єврейська архітектурна спадщина Львова, 2024, с. 22.
  30. ↑ Głuźińska A. Zakład wychowawczy OO. Jezuitów i kaplica p. w. Św. Józefa w Chyrowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Antykwa, 1997. — T. 5. — S. 42. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-47-5. (пол.)

Джерела

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — 1500 прим. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Юрій Бірюльов. Єврейська архітектурна спадщина Львова: монографія = The Jewish Architectural Legacy of Lviv: A monograph. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 632 с. — (Єврейський Музей ім. Максиміліана Гольдштейна у Львові) — 1000 прим. — ISBN 978-966-448-014-4.
  • Вуйцик В. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові. — 2-ге вид. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 170. — ISBN 5-7745-0358-5.


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).