YaChudo

Мірчук Петро Юрійович

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Петро Юрійович Мірчук
Петро Мірчук, 1941 рік
ПсевдоЗалізняк
Народився26 червня 1913
Добрівляни
Помер16 травня 1999 (85 років)
Філадельфія
КраїнаАвстро-Угорщина
 ЗУНР
 УНР
 Польська Республіка
 Українське Державне Правління
 США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітичний діяч, історик, журналіст
Галузьполітика[1], історія[1] і журналістика[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУкраїнський вільний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяОУН Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Мірчук.
У Вікіпедії є статті про псевдонім: Залізняк.
Петро Мірчук у нацистському концентраційному таборі Освенцим, 1942 рік

Петро́ Ю́рійович Мірчу́к (псевдонім: Залізняк; 26 червня 1913, с. Добрівляни, Стрийський повіт, нині Стрийського району Львівської області — 16 травня 1999, м. Філадельфія, Пенсільванія, США) — український політичний діяч, історик, журналіст.

Життєпис

Петро Мірчук народився 26 червня 1913 року в селі Добрівляни Стрийського повіту на Львівщині. У 1932—1933 та у 1937—1939 роках навчався на юридичному факультеті Львівського університету[2].

Член Організації українських націоналістів. Брав участь у виданні «Бюлетеню крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ», редагував періодичні націоналістичні видання «Молоде село», «Наш світогляд»[2]. Був референтом Крайової екзекутиви ОУН.

У 1933—1939 роках декілька разів заарештовувався польською поліцією за участь у національному русі[2].

У 1939—1940 роках він виступає як організатор українських націоналістичних відділів молоді на Холмщині. Згодом переїжджає до Праги, щоб закінчити перервані студії у Українському вільному університеті. Тут 24 червня 1941 року одержує диплом доктора права та політичних наук. У цьому ж році ОУН відряджає його до Відня зв'язковим легіонів ДУН, командантом яких був Роман Шухевич, потім — на Львівський терен, але не минуло й півмісяця, як гестапо схопило його і відправило спочатку до в'язниці, а потім до концтабору Аушвіц.

У тюрмах та концтаборах гітлерівської Німеччини перебував до закінчення війни. Після звільнення з ув'язнення за вказівкою Романа Шухевича їде до США, щоб написати історію ОУН-УПА.

На еміграції очолював Центральний еміграційний союз українського студентства (1945—1946), Союз українських політв'язнів у США, був довголітнім членом Крайової управи ООЧСУ та УККА.

У 1948—1952 роках — член Проводу закордонних частин ОУН, співредактор часописів «Визвольний шлях», «Український самостійник», «Українська трибуна», «Гомін України»[2].

Від 1950 року мешкав у США. Викладав у кількох американських коледжах. 1969 року здобув наукове звання доктора філософії Українського вільного університету в Мюнхені.

Почесний член Jewish Identity Center, Chapel of Four Chaplains та член Єврейсько-українського товариства співпраці в Ізраїлю[3].

Помер 16 травня 1999 року у м. Філадельфія (Пенсільванія, США)[2].

Сім'я

У Петра Мірчука троє синів — Юрій, Роман та Ігор.

Праці

Примітки

  1. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г д Т. Г. Андрусяк. Мірчук Петро Юрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. — Т. 21 : Мікро — Моя. — 712 с. — ISBN 978-966-02-9001-3.
  3. ↑ Про Петра Мірчука. exlibris.org.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 1 серпня 2025.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).