Мінські мови
| мінські мови 閩語 / 闽语 | |
|---|---|
 Райони поширення мов мінь | |
| Регіон | Китай, Південно-Східна Азія |
| Носії | > 70 млн |
| Писемність | китайська писемність  |
| Класифікація | |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | zh |
| ISO 639-3 | nan (всі мінські мови) |
| Glottolog | minn1248 |
Мінські мови (мінь; кит. 閩方言: Mǐn fāngyán; POJ: Bân hong-giân; BUC: Mìng huŏng-ngiòng) — група наріч у складі сино-тибетської мовної родини або діалект китайської мови, яким розмовляє приблизно 60 млн людей, здебільшого в провінції Фуцзянь Китайської Народної Республіки, на Тайвані та в інших краях, куди порозкидало китайців життя. Одним із популярних діалектів мови мінь є гоккієн. Мінь має багато архаїчних рис, що збереглися від стародавньої та середньої китайської мови.
Термінологія
- Мінь — стародавня самоназва провінції Фуцзянь, яку використовують іноді й сьогодні.
- Гок-К'єн (Hokkien, Hokkienese, Fukien, Fuchien) — назва провінції Фуцзянь південномінською. В принципі синонімічно поняттю мінь, але частіше використовуються лише по відношенню південномінських діалектів, особливо за межами Китаю, наприклад в Південно-Східній Азії.
- Гокло (Hō-ló-oē, Hoklo) — назва південномінської мови і особливо етнічної групи, яка на ній говорить, особливо на Тайвані. У широкому сенсі використовується як еквівалент назви мови тайванців.
Склад
У більш широкому (швидше географічному) сенсі всі мінські мови діляться на дві групи: південну (власне гоккієн, хайнань, пусянь) та північну (решта).
Південномінська мова включає тайванське наріччя, яке займає одне з перших місць за кількістю носіїв серед мінських ідіом.
| Мінь |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Література
- Margaret Mian Yan (2006), Introduction to Chinese Dialectology, LINCOM Europa, ISBN 978-3-89586-629-6
- Anne O. Yue (2003), Chinese dialects: grammar, The Sino-Tibetan languages, Routledge, с. 84—125, ISBN 978-0-7007-1129-1
- Zhenxing Zhang (1987), Min Supergroup, у Stephen Wurm; Li Rong (linguist) (ред.), Language Atlas of China, Longman, B-12, ISBN 978-962-359-085-3
- David Prager Branner (2011). Problems in Comparative Chinese Dialectology — the Classification of Miin and Hakka (PDF). Trends in Linguistics series. Т. 123. Berlin, New York: Mouton de Gruyter. ISBN 3-11-015831-0.
- Jean DeBernardi (1991). Linguistic Nationalism: The Case of Southern Min (PDF). Philadelphia: University of Pennsylvania.
- William H. Baxter; Laurent Sagart (2014), Old Chinese: A New Reconstruction, Oxford University Press, ISBN 978-0-19-994537-5
- Nicholas Bodman (1985), The Reflexes of Initial Nasals in Proto-Southern Min-Hingua, For Gordon H. Fairbanks, Oceanic Linguistics Special Publications, т. 20, University of Hawaii Press, с. 2—20, ISBN 978-0-8248-0992-8, JSTOR 20006706
- Jerry Norman (sinologist) (1973), Tonal development in Min, Journal of Chinese Linguistics, 1 (2): 222—238, JSTOR 23749795
- Jerry Norman (1988), Chinese, Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-29653-3
- Jerry Norman (1991), The Mǐn dialects in historical perspective, Languages and Dialects of China, Journal of Chinese Linguistics Monograph Series, т. 3, Chinese University Press, с. 325—360, JSTOR 23827042, OCLC 600555701
- Kuang-yu Chang (1986), Comparative Min phonology (Ph.D.), University of California, Berkeley
- Maria Kurpaska (2010), Chinese Language(s): A Look Through the Prism of «The Great Dictionary of Modern Chinese Dialects», Walter de Gruyter, ISBN 978-3-11-021914-2
- Chinfa Lien (2015), Min languages, The Oxford Handbook of Chinese Linguistics, Oxford University Press, с. 160—172, ISBN 978-0-19-985633-6
- Jerry Norman (2003), The Chinese dialects: phonology, The Sino-Tibetan languages, Routledge, с. 72—83, ISBN 978-0-7007-1129-1
- Tsu-lin Mei (1976), The Austroasiatics in Ancient South China: Some Lexical Evidence (PDF), Monumenta Serica, 32: 274—301, doi:10.1080/02549948.1976.11731121, JSTOR 40726203
- Gary F. Simons (2017), Ethnologue: Languages of the World (вид. 20th), Dallas, Texas: SIL International
- Pang-Hsin Ting (1983), Derivation time of colloquial Min from Archaic Chinese, Bulletin of the Institute of History and Philology, 54 (4): 1—14
Посилання
- Класифікація діалектів Мінь [Архівовано 27 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Chinese, Min Bei [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Chinese, Min Dong [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Chinese, Min Nan [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Chinese, Min Zhong [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Chinese, Pu-Xian [Архівовано 7 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Мінь на сайті india-goa.info[недоступне посилання з липня 2019]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).