YaChudo

Міно Карта

Переглядів: 0. Оновлено 23.10.2026.

Міно Карта
Народився6 вересня 1933[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Генуя, Італія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 вересня 2025 (91 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Сан-Паулу, Бразилія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Бразилія
 Італія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, прозаїк-романіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Сан-Паулу і Colégio Dante Alighierid[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовпортугальська і італійська Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 0141407 Редагувати інформацію у Вікіданих

Деметріо Джуліано Джанні Карта (знаний як Міно Карта; 6 вересня 1933[a], Генуя, Італія — 2 вересня 2025, Сан-Паулу, Бразилія[5]) — бразильський журналіст, видавець і письменник італійського походження[6][7]. Сприяв створенню трьох впливових і знакових новинних журналів Бразилії «Veja», «IstoÉ» та «CartaCapital»[8].

Біографія

1946 року прибув до Сан-Паулу, штат Сан-Паулу, разом зі своєю сім'єю після Другої світової війни, коли він «ще носив короткі штани»[9]. Тоді йому було приблизно 12 чи 13 років[5]. Він згадує Сан-Паулу як «тихе та впорядковане» місто з «людськими мірками»[10].

1951 року склав вступний іспит і вступив до традиційної юридичної школи Ларго Сан-Франциско Університету Сан-Паулу. Згідно з його записом про зарахування, він народився 6 вересня 1933 року. Він відвідував заняття на перших курсах, але кинув навчання і зрештою так і не здобув вищу освіту[5].

1960 року розпочав кар'єру в журналістиці, допомігши заснувати автомобільний журнал «Quatro Rodas» видавничої компанії Editora Abril. 1966 року запровадив нову журналістику в Бразилії, заснувавши газету «Jornal da Tarde» у Сан-Паулу. Два роки по тому допоміг Віктору Чівіті з Abril заснувати «Veja», який став провідним новинним журналом у країні з тиражем понад мільйон примірників за випуск за даними 2017 року[11]. Незадоволений результатом, 1976 року допоміг заснувати «IstoÉ». Однак, і це його не задовольнило, тож 1994 року заснував «CartaCapital». У новому журналі він разом з іншими колумністами рішуче критикував неоліберальну та неоконсервативну політику, яку захищали інші видання[12].

З усіх видань, які Карта допоміг створити, лише одне не мало успіху і не видається «Jornal da República». Газета 1970-х років мала великий дефіцит бюджету[13].

Розчарований позицією Луїза Інасіо Лули да Сілви щодо справи Чезаре Баттісті, Карта припинив ведення свого блогу та колонки у «CartaCapital»[14].

Помер 2 вересня 2025 року. У нього залишилася дочка Мануела Карта, а також мав сина, Джанні Карту (1963—2019), обоє від шлюбу з Дейзі Мескітою[15]. Пізніше одружився з Марією Анжелікою Прессото, яка 1997 року померла[6][16].

Опубліковані книги

2000 року випустив свій перший роман «Замок Амбер» (O Castelo de Âmbar), у якому розповідає напівбіографічну історію. Головний герой, Меркусіо Парла, можливо, альтер его автора; Парла розповідає те, що вважає безладними стосунками між політиками, журналістами та медіа протягом майже півстоліття новітньої історії Бразилії. Написана як вигадана історія, проте деякі елементи взяті з життя, наприклад, батьківщина персонажа «Аусонія» — це Італія, а його будинок на вулиці Руа-Ауреа — Руа-Аугуста[17].

2003 року вийшов друком його другий роман «Тінь тиші» (A Sombra do Silêncio), що є продовженням роману «Замок Амбар». У цій книзі головний герой опиняється на вулиці Руа-Ауреа з Коре Міо, «найсмішнішою дівчиною в окрузі», розпочавши, що автор описів як «єдине та справжнє кохання всього життя»[18].

Нагороди

  • 2003: Нагорода Comunique-se для найкращого підприємця у галузі джерел новин — CartaCapital
  • 2005: Нагорода Comunique-se для найкращого підприємця у галузі джерел новин — CartaCapital
  • 2006: Нагорода Асоціації кореспондентів іноземної преси Бразилії для найпрестижнішого журналіста року[19]
  • 2007: Нагорода Comunique-se для найкращого підприємця у галузі джерел новин — CartaCapital[20]

Виноски

  1. ↑ Його дата народження може бути між 6 вересня 1933 року та 6 лютого 1934 року.[4]

Примітки

  1. ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ https://www.colegiodante.com.br/celebracoes-relacionadas-aos-100-anos-do-colegio-marcam-mes-de-junho/
  4. ↑ Mino Carta lança em Fortaleza o livro ‘O Brasil’. CartaCapital (pt-BR) . 16 квітня 2013. Процитовано 22 січня 2025.
  5. ↑ а б в Santos, Alexandre Aparecido dos (2015). A produção de informação como uma questão de poder na disputa eleitoral de 2010 (PDF). Faculdade de Ciências e Letras de Araraquara, São Paulo. Unesp. Процитовано 3 вересня 2025.
  6. ↑ а б Mino Carta (1933 - 2025) - Morre o jornalista Mino Carta, fundador da Carta Capital, aos 91 anos. Folha de S.Paulo (pt-BR) . 2 вересня 2025. Процитовано 2 вересня 2025.
  7. ↑ Controverso e respeitado, Mino Carta continua se reinventando no mercado jornalístico. Portal IMPRENSA - Notícias, Jornalismo, Comunicação (англ.). Архів оригіналу за 22 травня 2024. Процитовано 7 вересня 2025.
  8. ↑ Morre Mino Carta, o jornalista que desafiou o poder e transformou a imprensa brasileira. CartaCapital (pt-BR) . 2 вересня 2025. Процитовано 4 вересня 2025.
  9. ↑ Page not found. CartaCapital (pt-BR) . Архів оригіналу за 6 вересня 2025. Процитовано 7 вересня 2025. {{cite web}}: Cite використовує загальну назву (довідка)
  10. ↑ Muzell, Paulo (5 лютого 2021). Mino Carta, não se preocupe, vai passar. Terapia Politica (pt-BR) . Процитовано 22 січня 2025.
  11. ↑ Revista VEJA ultrapassa marca de 1,2 milhão de exemplares. Exame (pt-br) . Процитовано 4 вересня 2025.
  12. ↑ León, Lucas Pordeus (2 вересня 2025). Morre Mino Carta, fundador das revistas Veja e Carta Capital. Jornal do Brasil (pt-br) . Процитовано 4 вересня 2025.
  13. ↑ Mino Carta morre aos 91 anos em SP. G1 (pt-br) . 2 вересня 2025. Процитовано 4 вересня 2025.
  14. ↑ Notícias de Santa Catarina - Diário Catarinense - Diário Catarinense. Clicrbs.com.br. Процитовано 14 січня 2018.
  15. ↑ Morre Mino Carta, referência no jornalismo e fundador da Carta Capital… - Veja mais em. uol. 02/09/2025.
  16. ↑ Lessa, Geraldo Samor e Ricardo (2 вересня 2025). MEMÓRIA: Mino Carta, um leão da imprensa que fundou quatro revistas. Brazil Journal (pt-br) . Процитовано 4 вересня 2025.
  17. ↑ Geneton.com.br: MINO CARTA. www.geneton.com.br. Процитовано 22 січня 2025.
  18. ↑ Metáforas da paixão. revista.istoe.com.br (pt-br) . Процитовано 4 вересня 2025.
  19. ↑ Quem era Mino Carta, jornalista que fundou a CartaCapital. CNN Brasil (pt-BR) . 2 вересня 2025. Процитовано 4 вересня 2025.
  20. ↑ ConJur, Redação (19 вересня 2007). Conheça os ganhadores do prêmio Comunique-se. Consultor Jurídico. Процитовано 4 вересня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).