YaChudo

Міноциклін

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Міноциклін
Систематична назва (IUPAC)
(2E,4S,4aR,5aS,12aR)-2-(Amino-hydroxy-methylidene)-4,7-bis(dimethylamino)-10,11,12a-trihydroxy-4a,5,5a,6- tetrahydro-4H-tetracene-1,3,12-trione[1]
Ідентифікатори
Номер CAS 10118-90-8
Код ATC J01AA08
PubChem 54675783
DrugBank DB01017
Хімічні дані
Формула C23H27N3O7 
Мол. маса 457,483 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 90–100%[2]
Метаболізм гепатичний[3]
Період напіврозпаду 15,5 год. (11–26 год.)[4][2][3]
Виділення фекалії (переважно), нирки (10–15%)[3]
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

D(AU)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) ℞-only (US)

Шляхи введення перорально, в/в, місцево

Міноциклін, який продається, зокрема під торговою маркою «Міноцин» — це антибіотик з групи тетрациклінів, який використовується для лікування низки бактеріальних інфекцій, зокрема тих, що спостерігаються при певних формах пневмонії.[4][2][5] Зазвичай (але не завжди) він менш популярний, ніж інший антибіотик тетрациклінового ряду доксициклін.[2][5] Міноциклін також використовується для лікування акне та ревматоїдного артриту.[6][5] Міноциклін приймають перорально або наносять на шкіру.[2][6]

Поширеними побічними ефектами препарату є нудота, діарея, запаморочення, алергічні реакції та проблеми з нирками. Серйозними побічними ефектами препарату можуть включати анафілаксію, вовчакоподібний синдром та легкий фотодерматоз.[2] Використання міноцикліну на пізніх термінах вагітності може завдати шкоди дитині, а безпека препарату під час грудного вигодовування не встановлена.[7] Міноциклін діє, зменшуючи здатність бактерій виробляти білок, тим самим зупиняючи їх ріст.[2]

Міноциклін був запатентований у 1961 році, та розпочав застосуватися з 1971 року.[8] Він доступний як дженеричний препарат.[5][9] У 2022 році це був 269-ий найчастіше призначений препарат у США, з більш ніж 900 тисяч рецептів на препарат.[10][11]

Медичне використання

Капсули міноцикліну по 100 мг виробництва «Ranbaxy Pharmaceuticals»

Акне

Міноциклін та доксициклін часто використовуються для лікування вульгарних вугрів.[12][13][14] Міноциклін спеціально показаний для лікування запальних уражень невузлових вугрів середнього та тяжкого ступеня в осіб віком від 9 років.[12][6] Як міноциклін, так і доксициклін мають подібний рівень ефективності та поширені побічні ефекти при акне, хоча доксициклін може мати дещо менший ризик побічних ефектів.[12][15] Для лікування акне доступні як пероральні, так і системні, а також і форми для місцевого застосування міноцикліну.[12][16]

Історично склалося так, що пероральний міноциклін був ефективним засобом лікування вульгарних вугрів.[17] Однак акне, спричинене стійкими до антибіотиків бактеріями, є зростаючою проблемою в багатьох країнах.[18] У Європі та Північній Америці багато людей з акне гірше реагують на лікування антибіотиками групи тетрациклінів, оскільки в них акне спричинені бактеріями (переважно Cutibacterium acnes), стійкими до цих антибіотиків. Щоб знизити рівень резистентності, а також підвищити ефективність лікування, пероральні антибіотики зазвичай слід поєднувати з місцевими кремами від акне, такими як бензоїлпероксид або ретиноїдами (третиноїном, адапаленом та іншими).[19] Також існують побоювання щодо системного міноцикліну, який має багато рідкісних побічних ефектів з точки зору його використання для лікування акне.[12][20] Пероральний міноциклін використовується для лікування акне протягом 3—4 місяців. Дані щодо застосування понад 3—4 місяці обмежені.[12]

Інші інфекції

Міноциклін також використовується для лікування інших шкірних інфекцій, зокрема спричинених метицилін-резистентним Staphylococcus aureus.[21]

Хоча міноциклін має ширший спектр дії, порівняно з іншими представниками групи, включаючи активність проти Neisseria meningitidis[22], його використання для профілактики більше не рекомендується через побічні ефекти (запаморочення та вертиго). Препарат можна використовувати для лікування певних штамів інфекції, спричиненої метицилін-резистентним Staphylococcus aureus, та захворювання, спричиненого лікарсько-резистентними штамами бактерій з роду Acinetobacter.[23]

Список застосувань міноцикліну включає:

Повідомлялося про ефективність міноцикліну в ерадикації інфекцій сечових шляхів та простатиту.[27][28][29] Кокранівська співпраця 2013 року визначив та включив два порівняльні клінічні дослідження міноцикліну для лікування хронічного бактеріального простатиту.[28] При цьому захворюванні міноциклін виявився еквівалентним або ефективнішим за доксициклін[30][31], еквівалентним сульфаметоксазолу/триметоприму[32][33], та перевершивши цефалоспорин першого покоління цефалексин.[34][28][35] Він також був еквівалентним фторхінолону офлоксацину в лікуванні хронічного бактеріального простатиту, спричиненого Ureaplasma urealyticum.[28][36] Тривалість лікування міноцикліном хронічного бактеріального простатиту коливалася від 2 до 4 тижнів.[28][31][33][35][36]

Доступні форми

Міноциклін доступний у формі пероральних капсул по 50 та 100 мг, та також у вигляді низки інших лікарських форм.[4][37] Пероральну форму міноцикліну зазвичай приймають двічі на день, один раз кожні 12 годин, хоча також можна приймати препарат 4 рази на день.[4] Також доступні пероральні форми препарату з пролонгованим вивільненням.[37] Доступна також місцева лікарська форма міноцикліну.[12][16][37]

Протипоказання

Міноциклін протипоказаний особам з відомою гіперчутливістю до антибіотиків тетрациклінового ряду, оскільки у цій групі існує повна перехресна чутливість. Він також протипоказаний особам з тяжкими порушеннями функції печінки та після 16-го тижня вагітності.[3]

Побічні ефекти

Міноциклін може спричинити розлад шлунка, діарею, запаморочення, порушення стійкості, сонливість, виразки в роті, мігрень та блювання. Він підвищує чутливість до сонячного світла, може впливати на якість сну, проте рідко спричинює його розлади.[38] Препарат також пов'язують з випадками вовчака.[39] Тривале застосування міноцикліну може призвести до синьо-сірого забарвлення шкіри, нігтів та рубцевої тканини. Це забарвлення не є постійним, але може знадобитися дуже багато часу, щоб колір шкіри повернувся до нормального стану; однак каламутно-коричневий колір шкіри на ділянках, що зазнавали впливу сонця, зазвичай є постійним.[40] Також може виникнути постійне синювате забарвлення ясен або зміна кольору зубів. Рідкісними, але серйозними побічними ефектами препарату є гарячка, пожовтіння очей або шкіри, біль у шлунку, біль у горлі, зміни зору та психічні зміни, включаючи деперсоналізацію.[41][42]

Інколи терапія міноцикліном може призвести до автоімунних захворювань, таких як лікарсько-асоційований вовчак та аутоімунний гепатит, які зазвичай виникають у чоловіків, у яких також розвинувся міноциклін-індукований вовчак; проте в жінок частіше розвивється міноциклін-індукований вовчак. Значне або повне одужання настає у більшості людей, у яких розвиваються аутоімунні проблеми, спричинені міноцикліном, протягом періоду від кількох тижнів до року після припинення терапії міноцикліном. Аутоімунні проблеми виникають під час хронічної терапії, але іноді можуть виникати лише після коротких курсів терапії тривалістю кілька тижнів.[43][44] Протягом перших кількох тижнів терапії міноцикліном може виникнути синдром реакції на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS).[43]

Міноциклін, але не інші тетрацикліни, може спричиняти вестибулярні порушення, включаючи запаморочення, атаксію, вертиго та тинітус.[45][46] Вважається, що ці ефекти пов'язані з більшим проникненням міноцикліну в центральну нервову систему. Вестибулярні побічні ефекти набагато частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків, і, як повідомляється, зустрічаються у 50-70 % жінок, які отримують міноциклін.[45] Однак інші джерела стверджують, що вестибулярні побічні ефекти виникають лише у 1-10 % пацієнтів. У будь-якому випадку, інші дослідження показали, що побічні ефекти частіше виникають у жінок, ніж у чоловіків (~58 % проти 34 % відповідно).[46] Через свої вестибулярні побічні ефекти, міноциклін рідко використовується у пацієнтів жіночої статі.[45] Вестибулярні побічні ефекти міноцикліну зазвичай зникають після припинення прийому препарату.[47][48][49][50]

Симптоми алергічної реакції на міноциклін включають шкірний висип, свербіж, набряк, сильне запаморочення та утруднене дихання.[41] Також повідомлялося, що міноциклін дуже рідко спричинює ідіопатичну внутрішньочерепну гіпертензію (псевдопухлину головного мозку)[51], побічний ефект, який також частіше зустрічається у пацієнтів жіночої статі[51], та може призвести до постійного пошкодження зору, якщо його не розпізнати на ранній стадії та не лікувати.[52]

На відміну від більшості інших антибіотиків тетрациклінового ряду (за винятком доксицикліну), міноциклін може застосовуватися у пацієнтів із захворюваннями нирок, але може загострити системний червоний вовчак.[53] Він також може спровокувати або сприяти виявленню аутоімунного гепатиту.[54]

Міноциклін може спричинити рідкісний стан вторинної внутрішньочерепної гіпертензії, початковими симптомами якого є головний біль, порушення зору, запаморочення, блювання та сплутаність свідомості.[55] Рідкісними побічними ефектами міноцикліну в частини пацієнтів є набряк мозку та ревматоїдний артрит.[56]

Міноциклін, як і більшість тетрациклінів, стає небезпечним після закінчення терміну придатності. Хоча більшість рецептурних препаратів втрачають свою ефективність після закінчення терміну придатності, відомо, що тетрацикліни з часом стають токсичними. Прострочені тетрацикліни можуть спричинити серйозне пошкодження нирок через утворення продукту розпаду ангідро-4-епітетрацикліну.[57] Всмоктування міноцикліну погіршується, якщо його приймати одночасно з добавками кальцію або заліза. На відміну від деяких інших антибіотиків групи тетрацикліну, його можна приймати з багатими на кальцій продуктами, такими як молоко, хоча це дещо знижує всмоктування.[58]

Міноциклін, як і інші тетрацикліни, пов'язаний з подразненням стравоходу та виразками, якщо перед сном вживати недостатню кількість рідини разом із препаратом.[59]

Дослідження 2007 року показало, що міноциклін шкодить пацієнтам з бічним аміотрофічним склерозом. Стан пацієнтів, які приймали міноциклін, погіршувався швидше, ніж у тих, хто отримував плацебо. Механізм цього побічного ефекту невідомий, хоча існує гіпотеза, що препарат загострює аутоімунний компонент основного захворювання. Ефект, здається, не залежить від дози, оскільки пацієнти, які отримували високі дози, не знаходились в гіршому стані, ніж ті, хто отримував низькі дози.[60]

Інші можливі рідкісні побічні ефекти міноцикліну включають гіперпігментацію та реакції гіперчутливості..[12][20] Він був пов'язаний з більш рідкісними та серйозними побічними ефектами, ніж інші тетрацикліни.[46] Деякі з рідкісних побічних ефектів міноцикліну можуть призвести до смерті.[20][46] Це спричинило інтерес до місцевого застосування міноцикліну замість системного для лікування акне.[12][46]

Міноциклін є одним із препаратів, який спричинює лейкопенію. Міноцицин продемонстрував токсичність для щитовидної залози у тварин, зокрема у гризунів, мініатюрних свиней, собак та мавп.[4]

Використання міноцикліну для лікування акне пов'язують з дисбактеріозом шкіри та кишечника.[61]

Передозування

Симптоми передозування міноцикліном можуть включати запаморочення, нудоту та блювання. Специфічного антидоту від передозування міноцикліном не існує, і лікування передозування препаратом має бути симптоматичним та підтримуючим. Препарат не виводиться за допомогою гемодіалізу або перитонеального діалізу.[4]

Взаємодії

Поєднання міноцикліну з молочними продуктами, антацидами, сполуками кальцію та магнію, продуктами заліза, проносними засобами, що містять магній, або секвестрантами жовчних кислот, може знизити ефективність міноцикліну шляхом утворення хелатів. Поєднання його з ізотретиноїном, ацитретином або іншими ретиноїдами може збільшити ризик внутрішньочерепної гіпертензії. Міноциклін значно знижує концентрацію антиретровірусного препарату атазанавіру в організмі.[3][62]

Фармакологія

Фармакодинаміка

Антибіотична активність

Міноциклін забезпечує свою антибіотичну активність, зв'язуючись з рибосомною субодиницею 30S бактерій і тим самим пригнічуючи синтез білка.[63][64] Він діє переважно бактеріостатично.[4] Препарат є антибіотиком широкого спектра дії, та проявляє активність проти широкого спектра як грам-позитивних, так і грам-негативних бактерій.[63][64][27]

Інша активність

Міноциклін має низку інших властивостей на додаток до своєї антибіотичної активності.[65][66][64] До них належать інгібування матриксних металопротеїназ, протизапальні ефекти, антиапоптотичні ефекти, антиоксидантні ефекти та нейропротекторні ефекти.[65][66][64]

Деякі інші зареєстровані ефекти міноцикліну включають:

Фармакокінетика

Поглинання

Міноциклін швидко та майже повністю всмоктується з верхньої частини тонкого кишечника. Прийом його разом з їжею, включаючи молоко, не має суттєвого впливу на резорбцію. Він досягає найвищої концентрації в плазмі крові через 1-2 години.

Проникнення в тканини

Препарат зв'язується з білками плазми на 70-75 %. Міноциклін проникає майже у всі тканини; дуже високі концентрації препарату виявляються в жовчному міхурі та печінці. Він проникає через гематоенцефалічний бар'єр краще, ніж доксициклін та інші тетрацикліни, досягаючи терапевтично значущих концентрацій у спинномозковій рідині, а також у запалених мозкових оболонах.[3][71] Міноциклін досягає хороших концентрацій у сечовому міхурі та багатьох інших тканинах. Препарат дуже добре проникає в передміхурову залозу.[27][72] Однак, хоча проникнення препарату в тканину передміхурової залози та сперму є добрим, рівні в рідині передміхурової залози нижчі.[27]

Метаболізм

Міноциклін інактивується під час метаболізму в печінці приблизно до 50 %. Він метаболізується переважно до 9-гідроксиміноцикліну. Також утворюються два N-деметильовані метаболіти.[73]

Виведення

Міноциклін переважно виводиться через кишечник (частково через жовчний міхур, частково безпосередньо з кровоносних судин), та виводиться з калом. Близько 10–15 % препарату виводиться через нирки. Приблизно 5–10 % міноцикліну виводиться з сечею у незміненому вигляді. Для порівняння, інші тетрацикліни, такі як доксициклін та тетрациклін, виводяться з сечею у незміненому вигляді на 30–70 %.[72] Біологічний період напіввиведення міноцикліну становить від 11 до 26 годин у здорових осіб, до 30 годин в осіб з нирковою недостатністю[2], та значно довший в осіб із захворюваннями печінки.[3][71]

Хімічні властивості

Міноциклін є похідним тетрацикліну.[27][66] Він структурно тісно пов'язаний з іншими тетрациклічними антибіотиками, такими як тетрациклін, доксициклін та тігециклін.[27][66] Препарат використовується у формі дигідрату гідрохлориду міноцикліну[71], який мало розчинний у воді та слабо розчинний в етанолі. Міноциклін реагує кисло у водному розчині.[3]

Повідомлялося, що коефіцієнт розподілу (P) міноцикліну становить 39,4 (тобто log P 1,60).[74] Однак, інші джерела вказують на експериментальний log P міноцикліну як 0,05[73]; 0,5[75]; та 1,1.[76] У будь-якому випадку, міноциклін послідовно описується як високоліпофільна сполука з дуже добрим проникненням та розподілом у тканинах.[27][77][74] Вважається, що він унікальний серед тетрациклінів тим, що є найбільш ліпофільним з усіх членів цієї групи.[27] Міноциклін має в 10-30 разів більшу ліпофільність, ніж тетрациклін, та в 5 разів більшу ліпофільність, ніж доксициклін.[77] Покращена ліпофільність міноцикліну вважається перевагою з точки зору його клінічної антибіотичної ефективності.[27]

Історія

Міноциклін був запатентований у 1961 році, вперше описаний у науковій літературі в 1967 році[27], та розпочав продаватися в 1971 році. Місцева піна міноцикліну для лікування акне була схвалена в 2019 році.[6]

Дослідження

Нейропсихіатричні розлади

Депресія

Міноциклін вивчали для лікування депресії.[78][79][80][81] Згідно з систематичним оглядом міноцикліну для лікування резистентної до лікування депресії 2023 року, заснованого на 4 клінічних дослідженнях, «Немає суттєвої різниці між міноцикліном та плацебо для лікування депресії, яка не реагує на антидепресанти першої лінії».[78] Аналогічно, систематичний огляд та метааналіз чотирьох рандомізованих контрольованих досліджень 2025 року показали, що міноциклін не був значно ефективнішим за плацебо у лікуванні депресії.[79] Однак міноциклін може мати певну користь при резистентній до лікування депресії із супутнім запаленням.[80] Ще один метааналіз, також опублікований у 2023 році, показав, що міноциклін був ефективним у лікуванні депресії, включаючи резистентну до лікування депресію, з невеликим або помірним розміром ефекту.[81]

Шизофренія

Ранні дослідження виявили попередню користь від міноцикліну при шизофренії[82], і станом на 2012 рік проводилося кілька досліджень.[83] Метааналіз 2014 року показав, що міноциклін може знижувати негативні та загальні показники симптомів і добре переноситься.[84] Метааналіз 2019 року, який включав 13 рандомізованих контрольованих досліджень, показав, що міноциклін був ефективним у лікуванні позитивних, негативних та загальних симптомів шизофренії, з невеликим або помірним розміром ефекту.[85] Аналогічно, систематичний огляд та метааналіз 2023 року 10 рандомізованих контрольованих досліджень показали, що міноциклін був ефективним у лікуванні загальних, негативних та загальних симптомів шизофренії, але не позитивних або когнітивних симптомів, знову ж таки з невеликим або помірним розміром ефекту.[86]

Інші стани

Деякі ранні дослідження показують, що міноциклін може бути корисним як додаткове лікування обсесивно-компульсивного розладу середнього та тяжкого ступеня при застосуванні із селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну.[87][86]

Інсульт та нейродегенеративні захворювання

У поточних дослідженнях та випробуваннях міноциклін продемонстрував ефективність, і здається перспективним нейропротекторним засобом у пацієнтів з гострим інсультом, особливо в підгрупі AIS. Необхідні подальші рандомізовані контрольовані дослідження для оцінки ефективності та безпеки міноцикліну серед пацієнтів з внутрішньочерепним інсультом=[88]

Дослідження вивчають можливі нейропротекторні та протизапальні ефекти міноцикліну проти прогресування групи нейродегенеративних захворювань, включаючи розсіяний склероз, ревматоїдний артрит, хворобу Гантінгтона та хворобу Паркінсона.[89][90][91][92] Як згадувалося вище, міноциклін шкодить пацієнтам з бічним аміотрофічним склерозом.

Дослідження не виявило різниці між міноцикліном та плацебо в осіб з хворобою Альцгеймера.[93] Міноциклін має певну нейропротекторну дію на мишачих моделях хвороби Гантінгтона.[94]

Розсіяний склероз

У дослідженні 2007 року повідомлялося про вплив антибіотика міноцикліну на клінічні результати та результати магнітно-резонансної томографії, а також сироваткові імунні молекули, у 40 пацієнтів з розсіяним склерозом протягом 24 місяців відкритого лікування міноцикліном. Незважаючи на помірно високий рівень рецидивів до лікування в групі пацієнтів до лікування (1,3/рік до включення до дослідження; 1,2/рік протягом тримісячного базового періоду), рецидивів між 6 та 24 місяцями лікування міноцикліном не спостерігалося. Також, незважаючи на значну попередню МРТ-картину щодо активності захворювання (19/40 сканувань мали активність, що посилює гадоліній, протягом тримісячного періоду підготовки), єдиний пацієнт з ураженнями, що посилюють гадоліній, на МРТ через 12 та 24 місяці отримував половинну дозу міноцикліну. Рівні інтерлейкіну-12, який у високих рівнях може антагонізувати прозапальний рецептор IL12, були підвищені протягом 18 місяців лікування, як і рівні розчинної молекули адгезії судинних клітин-1. Активність матриксної металопротеїнази-9 знижувалася під впливом лікування. Клінічні результати та результати МРТ у цьому дослідженні були підтверджені системними імунологічними змінами, та вимагають подальшого дослідження міноцикліну при розсіяному склерозі.[95][96][97]

Делірій

Рандомізоване контрольоване дослідження 2024 року показало, що профілактичне застосування міноцикліну забезпечило невелике, але значне зниження частоти делірію у критично хворих пацієнтів.[98][99] Несподівано також спостерігалося значне зниження госпітальної смертності при профілактичному застосуванні міноцикліну.[98][99] Переваги міноцикліну щодо зниження смертності, можливо, були просто зумовлені його бактерицидною дією.[100]

Захист слуху

Кілька доклінічних досліджень (культури клітин in vitro та моделі на тваринах) свідчать про те, що міноциклін може мати отопротекторні переваги. Моделі на тваринах вказують на те, що він потенційно може зменшити втрату слуху, викликану шумом та вибухами, можливо, шляхом захисту волоскових клітин, та пом'якшення запалення.[101][102] Дослідження in vitro та на тваринах також показують, що міноциклін може допомогти зменшити ототоксичність деяких препаратів, таких як гентаміцин[103], неоміцин[104], та цисплатин.[105][106]

Інше застосування

Як міноциклін, так і доксициклін продемонстрували ефективність при бронхіальній астмі завдяки імуносупресивній дії.[107] Міноциклін та доксициклін мають помірну ефективність у лікуванні ревматоїдного артриту.[108] Однак, рекомендації Американського коледжу ревматології 2015 року щодо лікування ревматоїдного артриту не включають міноциклін.[109]

Міноциклін також використовувався як «останній» засіб лікування токсоплазмозу у хворих на СНІД.[110]

Міноциклін було запропоновано як можливий засіб лікування [Постковідний синдром[|постковідного синдрому]] («тривалий COVID»), але якісних клінічних досліджень цього немає.[111][112][113] Те саме стосується міноцикліну як потенційного засобу лікування міалгічного енцефаломієліту/синдрому хронічної втоми.[112][113][114]

Примітки

  1. ↑ Minocycline. go.drugbank.com. (англ.)
  2. ↑ а б в г д е ж и Minocycline Hydrochloride Monograph for Professionals. Drugs.com. American Society of Health-System Pharmacists. Процитовано 23 березня 2019. (англ.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Dinnendahl V, Fricke U, ред. (2010). Minocyclin. Arzneistoff-Profile (нім.). Т. 7 (вид. 24). Eschborn, Germany: Govi Pharmazeutischer Verlag. ISBN 978-3-7741-9846-3.
  4. ↑ а б в г д е ж Minocin- minocycline hydrochloride injection. DailyMed. 28 липня 2021. Процитовано 19 лютого 2023. (англ.)
  5. ↑ а б в г British national formulary: BNF 76 (вид. 76). Pharmaceutical Press. 2018. с. 556. ISBN 978-0-85711-338-2. (англ.)
  6. ↑ а б в г Amzeeq- minocycline aerosol, foam. DailyMed. 25 січня 2023. Процитовано 18 лютого 2023. (англ.)
  7. ↑ Minocycline Use During Pregnancy. Drugs.com (англ.). Процитовано 3 березня 2019.
  8. ↑ Fischer J, Ganellin CR (2006). Analogue-based Drug Discovery (англ.). John Wiley & Sons. с. 489. ISBN 978-3-527-60749-5.
  9. ↑ First Generic Drug Approvals. U.S. Food and Drug Administration. 17 жовтня 2022. Архів оригіналу за 12 червня 2019. Процитовано 28 листопада 2022. (англ.)
  10. ↑ The Top 300 of 2022. ClinCalc. Архів оригіналу за 30 серпня 2024. Процитовано 30 серпня 2024. (англ.)
  11. ↑ Minocycline Drug Usage Statistics, United States, 2013 - 2022. ClinCalc. Процитовано 30 серпня 2024. (англ.)
  12. ↑ а б в г д е ж и к Reynolds RV, Yeung H, Cheng CE, Cook-Bolden F, Desai SR, Druby KM, Freeman EE, Keri JE, Stein Gold LF, Tan JK, Tollefson MM, Weiss JS, Wu PA, Zaenglein AL, Han JM, Barbieri JS (травень 2024). Guidelines of care for the management of acne vulgaris. J Am Acad Dermatol. 90 (5): 1006.e1–1006.e30. doi:10.1016/j.jaad.2023.12.017. PMID 38300170. (англ.)
  13. ↑ Strauss JS, Krowchuk DP, Leyden JJ, Lucky AW, Shalita AR, Siegfried EC, Thiboutot DM, Van Voorhees AS, Beutner KA, Sieck CK, Bhushan R (Квітень 2007). Guidelines of care for acne vulgaris management. Journal of the American Academy of Dermatology. 56 (4): 651—663. doi:10.1016/j.jaad.2006.08.048. PMID 17276540. (англ.)
  14. ↑ Minocycline, Doxycycline and Acne Vulgaris. ScienceOfAcne.com. Архів оригіналу за 7 серпня 2012. Процитовано 7 серпня 2012. (англ.)
  15. ↑ Kircik LH (листопад 2010). Doxycycline and minocycline for the management of acne: a review of efficacy and safety with emphasis on clinical implications. Journal of Drugs in Dermatology. 9 (11): 1407—1411. PMID 21061764. (англ.)
  16. ↑ а б Onge ES, Mobley WC (січень 2021). Minocycline Topical Foam: A New Drug for the Treatment of Acne. Ann Pharmacother. 55 (1): 105—110. doi:10.1177/1060028020939926. PMID 32618475. (англ.)
  17. ↑ Hubbell CG, Hobbs ER, Rist T, White JW (грудень 1982). Efficacy of minocycline compared with tetracycline in treatment of acne vulgaris. Archives of Dermatology. 118 (12): 989—992. doi:10.1001/archderm.1982.01650240033017. PMID 6216858. (англ.)
  18. ↑ Eady EA, Gloor M, Leyden JJ (2003). Propionibacterium acnes resistance: a worldwide problem. Dermatology. 206 (1): 54—56. doi:10.1159/000067822. PMID 12566805. (англ.)
  19. ↑ Ross JI, Snelling AM, Carnegie E, Coates P, Cunliffe WJ, Bettoli V, Tosti G, Katsambas A, Galvan Peréz Del Pulgar JI, Rollman O, Török L, Eady EA, Cove JH (березень 2003). Antibiotic-resistant acne: lessons from Europe. The British Journal of Dermatology. 148 (3): 467—478. arXiv:0706.4406. doi:10.1046/j.1365-2133.2003.05067.x. PMID 12653738. (англ.)
  20. ↑ а б в Dominic MR (2021). Adverse Reactions Induced by Minocycline: A Review of Literature. Curr Drug Saf. 16 (3): 309—321. doi:10.2174/1574886316666210120090446. PMID 33494681. (англ.)
  21. ↑ Rogers RL, Perkins J (вересень 2006). Skin and soft tissue infections. Primary Care. 33 (3): 697—710. doi:10.1016/j.pop.2006.06.005. PMID 17088156. (англ.)
  22. ↑ Fraser A, Gafter-Gvili A, Paul M, Leibovici L (березень 2005). Prophylactic use of antibiotics for prevention of meningococcal infections: systematic review and meta-analysis of randomised trials. European Journal of Clinical Microbiology & Infectious Diseases. 24 (3): 172—181. doi:10.1007/s10096-005-1297-7. PMID 15782277. (англ.)
  23. ↑ Bishburg E, Bishburg K (листопад 2009). Minocycline--an old drug for a new century: emphasis on methicillin-resistant Staphylococcus aureus (MRSA) and Acinetobacter baumannii. International Journal of Antimicrobial Agents. 34 (5): 395—401. doi:10.1016/j.ijantimicag.2009.06.021. PMID 19665876. (англ.)
  24. ↑ Copeland KF, Brooks JI (Квітень 2010). A novel use for an old drug: the potential for minocycline as anti-HIV adjuvant therapy. The Journal of Infectious Diseases. 201 (8): 1115—1117. doi:10.1086/651278. PMID 20205572. (англ.)
  25. ↑ Mungroo MR, Khan NA, Siddiqui R (Грудень 2020). Mycobacterium leprae: Pathogenesis, diagnosis, and treatment options. Microbial Pathogenesis. 149 104475. doi:10.1016/j.micpath.2020.104475. PMID 32931893. (англ.)
  26. ↑ 'Perioral dermatitis' (англ.)
  27. ↑ а б в г д е ж и к л Jonas M, Cunha BA (1982). Minocycline. Ther Drug Monit. 4 (2): 137—145. doi:10.1097/00007691-198206000-00002. PMID 7048646. (англ.)
  28. ↑ а б в г д Perletti G, Marras E, Wagenlehner FM, Magri V (Серпень 2013). Antimicrobial therapy for chronic bacterial prostatitis. Cochrane Database Syst Rev. 2013 (8) CD009071. doi:10.1002/14651858.CD009071.pub2. PMC 11361477. PMID 23934982. (англ.)
  29. ↑ Hanus PM, Danziger LH (1984). Treatment of chronic bacterial prostatitis. Clin Pharm. 3 (1): 49—55. PMID 6365416. (англ.)
  30. ↑ Freeman CD, Nightingale CH, Quintiliani R (1994). Minocycline: old and new therapeutic uses. Int J Antimicrob Agents. 4 (4): 325—335. doi:10.1016/0924-8579(94)90034-5. PMID 18611625. (англ.)
  31. ↑ а б Brannan W (травень 1975). Treatment of chronic prostatitis. Comparison of Minocycline and Doxycycline. Urology. 5 (5): 626—631. doi:10.1016/0090-4295(75)90114-4. PMID 1093309. (англ.)
  32. ↑ Madsen PO, Jensen KM, Iversen P (1983). Chronic bacterial prostatitis: theoretical and experimental considerations. Urol Res. 11 (1): 1—5. doi:10.1007/BF00272700. PMID 6344395. (англ.)
  33. ↑ а б Paulson DF, White RD (серпень 1978). Trimethoprium-sulfamethoxazole and minocycline- hydrochloride in the treatment of culture-proved bacterial prostatitis. J Urol. 120 (2): 184—185. doi:10.1016/s0022-5347(17)57096-2. PMID 671629. (англ.)
  34. ↑ Magri V, Boltri M, Cai T, Colombo R, Cuzzocrea S, De Visschere P, Giuberti R, Granatieri CM, Latino MA, Larganà G, Leli C, Maierna G, Marchese V, Massa E, Matteelli A, Montanari E, Morgia G, Naber KG, Papadouli V, Perletti G, Rekleiti N, Russo GI, Sensini A, Stamatiou K, Trinchieri A, Wagenlehner FM (січень 2019). Multidisciplinary approach to prostatitis. Arch Ital Urol Androl. 90 (4): 227—248. doi:10.4081/aiua.2018.4.227. PMID 30655633. (англ.)
  35. ↑ а б Paulson DF, Zinner NR, Resnick MI, Childs SJ, Love T, Madsen PO (квітень 1986). Treatment of bacterial prostatitis. Comparison of cephalexin and minocycline. Urology. 27 (4): 379—387. doi:10.1016/0090-4295(86)90321-3. PMID 3515737. (англ.)
  36. ↑ а б Ohkawa M, Yamaguchi K, Tokunaga S, Nakashima T, Shoda R (1993). Antimicrobial treatment for chronic prostatitis as a means of defining the role of Ureaplasma urealyticum. Urol Int. 51 (3): 129—132. doi:10.1159/000282530. PMID 8249222. (англ.)
  37. ↑ а б в Drugs@FDA: FDA-Approved Drugs. accessdata.fda.gov. Процитовано 2 грудня 2024. (англ.)
  38. ↑ Nonaka K, Nakazawa Y, Kotorii T (грудень 1983). Effects of antibiotics, minocycline and ampicillin, on human sleep. Brain Research. 288 (1—2): 253—259. doi:10.1016/0006-8993(83)90101-4. PMID 6661620. (англ.)
  39. ↑ MedlinePlus Drug Information: Minocycline Oral. (англ.)
  40. ↑ Geria AN, Tajirian AL, Kihiczak G, Schwartz RA (2009). Minocycline-induced skin pigmentation: an update. Acta Dermatovenerologica Croatica. 17 (2): 123—126. PMID 19595269. (англ.)
  41. ↑ а б minocycline (Dynacin): Antibiotic Side Effects & Dosage. MedicineNet. (англ.)
  42. ↑ Cohen PR (січень 2004). Medication-associated depersonalization symptoms: report of transient depersonalization symptoms induced by minocycline. Southern Medical Journal. 97 (1): 70—73. doi:10.1097/01.SMJ.0000083857.98870.98. PMID 14746427. (англ.)
  43. ↑ а б Ochsendorf F (2010). Minocycline in acne vulgaris: benefits and risks. American Journal of Clinical Dermatology. 11 (5): 327—341. doi:10.2165/11319280-000000000-00000. PMID 20642295. (англ.)
  44. ↑ Mongey AB, Hess EV (березень 2008). Drug insight: autoimmune effects of medications-what's new?. Nature Clinical Practice. Rheumatology. 4 (3): 136—144. doi:10.1038/ncprheum0708. PMID 18200008. (англ.)
  45. ↑ а б в Sweet RL, Gibbs RS (2001). Infectious Diseases of the Female Genital Tract (вид. 4th). Lippincott Williams & Wilkins. с. 635. (англ.)
  46. ↑ а б в г д Martins AM, Marto JM, Johnson JL, Graber EM (червень 2021). A Review of Systemic Minocycline Side Effects and Topical Minocycline as a Safer Alternative for Treating Acne and Rosacea. Antibiotics. 10 (7): 757. doi:10.3390/antibiotics10070757. PMC 8300648. PMID 34206485.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  47. ↑ Bauman N (2010). Ototoxic Drugs Exposed (вид. 3). Integrity First Publications. с. 435—436. ISBN 978-1-935939-00-9. (англ.)
  48. ↑ Minocycline Side Effects: Common, Severe, Long Term. Drugs.com. 27 грудня 2023. Архів оригіналу за 16 січня 2024. Процитовано 16 січня 2024. (англ.)
  49. ↑ Williams DN, Laughlin LW, Lee YH (вересень 1974). Minocycline: Possible vestibular side-effects. Lancet. 2 (7883): 744—6. doi:10.1016/s0140-6736(74)90941-6. PMID 4143012. (англ.)
  50. ↑ Jacobson JA, Daniel B (жовтень 1975). Vestibular reactions associated with minocycline. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 8 (4): 453—6. doi:10.1128/AAC.8.4.453. PMC 429369. PMID 1081373. (англ.)
  51. ↑ а б Friedman DI (2005). Medication-induced intracranial hypertension in dermatology. American Journal of Clinical Dermatology. 6 (1): 29—37. doi:10.2165/00128071-200506010-00004. PMID 15675888. (англ.)
  52. ↑ Mechrgui M, Kanani S (серпень 2022). The Ophthalmic Side Effects of Topiramate: A Review. Cureus. 14 (8) e28513. doi:10.7759/cureus.28513. PMC 9420653. PMID 36059357.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  53. ↑ Gough A, Chapman S, Wagstaff K, Emery P, Elias E (січень 1996). Minocycline induced autoimmune hepatitis and systemic lupus erythematosus-like syndrome. BMJ. 312 (7024): 169—172. doi:10.1136/bmj.312.7024.169. PMC 2349841. PMID 8563540. (англ.)
  54. ↑ Krawitt EL (січень 2006). Autoimmune hepatitis. The New England Journal of Medicine. 354 (1): 54—66. doi:10.1056/NEJMra050408. PMID 16394302. (англ.)
  55. ↑ Friedman DI (2005). Medication-induced intracranial hypertension in dermatology. American Journal of Clinical Dermatology. Springer Science and Business Media LLC. 6 (1): 29—37. doi:10.2165/00128071-200506010-00004. PMID 15675888. (англ.)
  56. ↑ Lefebvre N, Forestier E, Farhi D, Mahsa MZ, Remy V, Lesens O, Christmann D, Hansmann Y (траень 2007). Minocycline-induced hypersensitivity syndrome presenting with meningitis and brain edema: a case report. Journal of Medical Case Reports. 1 22. doi:10.1186/1752-1947-1-22. PMC 1884162. PMID 17511865.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  57. ↑ «Principles and methods for the assessment of nephrotoxicity associated with exposure to chemicals». Environmental health criteria: 119. World Health Organization (WHO). ISBN 92-4-157119-5. ISSN 0250-863X. 1991 (англ.)
  58. ↑ Piscitelli SC, Rodvold K (2005). Drug Interactions in Infectious Diseases. Humana Press. ISBN 978-1-58829-455-5. (англ.)
  59. ↑ 'Minocycline Disease Interactions' (англ.)
  60. ↑ Couzin J (листопад 2007). Clinical research. ALS trial raises questions about promising drug. Science. 318 (5854): 1227. doi:10.1126/science.318.5854.1227a. PMID 18033854. (англ.)
  61. ↑ Thompson KG, Rainer BM, Antonescu C, Florea L, Mongodin EF, Kang S, Chien AL (лютий 2020). Minocycline and Its Impact on Microbial Dysbiosis in the Skin and Gastrointestinal Tract of Acne Patients. Annals of Dermatology. 32 (1): 21—30. doi:10.5021/ad.2020.32.1.21. PMC 7992645. PMID 33911705. (англ.)
  62. ↑ Minocycline. mediQ. Процитовано 6 серпня 2020. (англ.)
  63. ↑ а б Asadi A, Abdi M, Kouhsari E, Panahi P, Sholeh M, Sadeghifard N, Amiriani T, Ahmadi A, Maleki A, Gholami M (вересень 2020). Minocycline, focus on mechanisms of resistance, antibacterial activity, and clinical effectiveness: Back to the future. J Glob Antimicrob Resist. 22: 161—174. doi:10.1016/j.jgar.2020.01.022. PMID 32061815. (англ.)
  64. ↑ а б в г Garrido-Mesa N, Zarzuelo A, Gálvez J (Січень 2013). What is behind the non-antibiotic properties of minocycline?. Pharmacol Res. 67 (1): 18—30. doi:10.1016/j.phrs.2012.10.006. PMID 23085382. (англ.)
  65. ↑ а б Singh S, Khanna D, Kalra S (2021). Minocycline and Doxycycline: More Than Antibiotics. Curr Mol Pharmacol. 14 (6): 1046—1065. doi:10.2174/1874467214666210210122628. PMID 33568043. (англ.)
  66. ↑ а б в г Bahrami F, Morris DL, Pourgholami MH (січень 2012). Tetracyclines: drugs with huge therapeutic potential. Mini Rev Med Chem. 12 (1): 44—52. doi:10.2174/138955712798868977. PMID 22070692. (англ.)
  67. ↑ Alano CC, Kauppinen TM, Valls AV, Swanson RA (червень 2006). Minocycline inhibits poly(ADP-ribose) polymerase-1 at nanomolar concentrations. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 103 (25): 9685—9690. Bibcode:2006PNAS..103.9685A. doi:10.1073/pnas.0600554103. PMC 1480467. PMID 16769901. (англ.)
  68. ↑ Tikka T, Fiebich BL, Goldsteins G, Keinanen R, Koistinaho J (квітень 2001). Minocycline, a tetracycline derivative, is neuroprotective against excitotoxicity by inhibiting activation and proliferation of microglia. The Journal of Neuroscience. 21 (8): 2580—2588. doi:10.1523/JNEUROSCI.21-08-02580.2001. PMC 6762519. PMID 11306611. (англ.)
  69. ↑ minomycin-if (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017. (англ.)
  70. ↑ Amin AR, Attur MG, Thakker GD, Patel PD, Vyas PR, Patel RN, Patel IR, Abramson SB (листопад 1996). A novel mechanism of action of tetracyclines: effects on nitric oxide synthases. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 93 (24): 14014—14019. Bibcode:1996PNAS...9314014A. doi:10.1073/pnas.93.24.14014. PMC 19486. PMID 8943052. (англ.)
  71. ↑ а б в Haberfeld H, ред. (2020). Austria-Codex (нім.). Vienna: Österreichischer Apothekerverlag. Minostad 50 mg-Kapseln.
  72. ↑ а б Cunha BA, Garabedian-Ruffalo SM (грудень 1990). Tetracyclines in urology: current concepts. Urology. 36 (6): 548—556. doi:10.1016/0090-4295(90)80201-w. PMID 2247929. (англ.)
  73. ↑ а б Minocycline: Uses, Interactions, Mechanism of Action. DrugBank Online. 30 червня 1971. Процитовано 2 грудня 2024. (англ.)
  74. ↑ а б Saivin S, Houin G (грудень 1988). Clinical pharmacokinetics of doxycycline and minocycline. Clin Pharmacokinet. 15 (6): 355—366. doi:10.2165/00003088-198815060-00001. PMID 3072140. (англ.)
  75. ↑ Fuoco D (червень 2012). Classification Framework and Chemical Biology of Tetracycline-Structure-Based Drugs. Antibiotics. 1 (1): 1—13. doi:10.3390/antibiotics1010001. PMC 4790241. PMID 27029415.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  76. ↑ Florence AT, Attwood D (1988). Solubility and Partitioning of Drugs. Physicochemical Principles of Pharmacy. London: Macmillan Education UK. с. 131–171. doi:10.1007/978-1-349-16558-2_5. ISBN 978-0-333-23405-1. (англ.)
  77. ↑ а б Leyden JJ, Del Rosso JQ (лютий 2011). Oral antibiotic therapy for acne vulgaris: pharmacokinetic and pharmacodynamic perspectives. J Clin Aesthet Dermatol. 4 (2): 40—47. PMC 3050614. PMID 21386956. (англ.)
  78. ↑ а б Shamim MA, Manna S, Dwivedi P, Swami MK, Sahoo S, Shukla R, Srivastav S, Thaper K, Saravanan A, Anil A, Varthya SB, Singh S, Shamim MA, Satapathy P, Chattu SK, Chattu VK, Padhi BK, Sah R (листопад 2023). Minocycline in depression not responding to first-line therapy: A systematic review and meta-analysis. Medicine (Baltimore). 102 (45) e35937. doi:10.1097/MD.0000000000035937. PMC 10637431. PMID 37960804. (англ.)
  79. ↑ а б Huang H, Zou Z, Chen B (2025). Efficacy of Minocycline in Depression: A Systematic Review and Meta-analysis. Clin Neuropharmacol. 48 (1): 1—6. doi:10.1097/WNF.0000000000000618. PMID 39591510. (англ.)
  80. ↑ а б Al Jumaili W, Vora D, Trivedi C, Jain S (вересень 2023). Role of Minocycline as an Adjunct Neuroinflammatory Modulator in Treatment-Resistant Depression: A Systematic Review of Randomized Controlled Trials. Prim Care Companion CNS Disord. 25 (5). doi:10.4088/PCC.22r03467. PMID 37713730. (англ.)
  81. ↑ а б Qiu Y, Duan A, Yin Z, Xie M, Chen Z, Sun X, Wang Z, Zhang X (2023). Efficacy and tolerability of minocycline in depressive patients with or without treatment-resistant: a meta-analysis of randomized controlled trials. Front Psychiatry. 14 1139273. doi:10.3389/fpsyt.2023.1139273. PMC 10277685. PMID 37342175.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  82. ↑ Dean OM, Data-Franco J, Giorlando F, Berk M (травень 2012). Minocycline: therapeutic potential in psychiatry. CNS Drugs. 26 (5): 391—401. doi:10.2165/11632000-000000000-00000. PMID 22486246. (англ.)
  83. ↑ Arehart-Treichel J (17 серпня 2012). Will Antibiotic Fulfill Its Psychosis-Fighting Promise?. Psychiatric News. 47 (16): 10. doi:10.1176/pn.47.16.psychnews_47_16_10-a. (англ.)
  84. ↑ Oya K, Kishi T, Iwata N (вересень 2014). Efficacy and tolerability of minocycline augmentation therapy in schizophrenia: a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Human Psychopharmacology. 29 (5): 483—491. doi:10.1002/hup.2426. PMID 25087702. (англ.)
  85. ↑ Zheng W, Zhu XM, Zhang QE, Cheng G, Cai DB, He J, Ng CH, Ungvari GS, Peng XJ, Ning YP, Xiang YT (жовтень 2019). Adjunctive minocycline for major mental disorders: A systematic review. J Psychopharmacol. 33 (10): 1215—1226. doi:10.1177/0269881119858286. PMID 31294649. (англ.)
  86. ↑ а б Panizzutti B, Skvarc D, Lin S, Croce S, Meehan A, Bortolasci CC, Marx W, Walker AJ, Hasebe K, Kavanagh BE, Morris MJ, Mohebbi M, Turner A, Gray L, Berk L, Walder K, Berk M, Dean OM (березень 2023). Minocycline as Treatment for Psychiatric and Neurological Conditions: A Systematic Review and Meta-Analysis. International Journal of Molecular Sciences. 24 (6): 5250. doi:10.3390/ijms24065250. PMC 10049047. PMID 36982324.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  87. ↑ van Roessel PJ, Grassi G, Aboujaoude EN, Menchón JM, Van Ameringen M, Rodríguez CI (січень 2023). Treatment-resistant OCD: Pharmacotherapies in adults. Comprehensive Psychiatry. 120 152352. doi:10.1016/j.comppsych.2022.152352. PMID 36368186. (англ.)
  88. ↑ Malhotra K, Chang JJ, Khunger A, Blacker D, Switzer JA, Goyal N, Hernandez AV, Pasupuleti V, Alexandrov AV, Tsivgoulis G (серпень 2018). Minocycline for acute stroke treatment: a systematic review and meta-analysis of randomized clinical trials. Journal of Neurology. 265 (8): 1871—1879. doi:10.1007/s00415-018-8935-3. PMID 29948247. (англ.)
  89. ↑ Preliminary Study Shows Creatine and Minocycline May Warrant Further Study In Parkinson's Disease (Пресреліз). National Institute of Health. 23 лютого 2006. Архів оригіналу за 24 березня 2007. Процитовано 22 березня 2007. (англ.)
  90. ↑ Chen M, Ona VO, Li M, Ferrante RJ, Fink KB, Zhu S, Bian J, Guo L, Farrell LA, Hersch SM, Hobbs W, Vonsattel JP, Cha JH, Friedlander RM (липень 2000). Minocycline inhibits caspase-1 and caspase-3 expression and delays mortality in a transgenic mouse model of Huntington disease. Nature Medicine. 6 (7): 797—801. doi:10.1038/77528. PMID 10888929. (англ.)
  91. ↑ Tikka TM, Koistinaho JE (червень 2001). Minocycline provides neuroprotection against N-methyl-D-aspartate neurotoxicity by inhibiting microglia. Journal of Immunology. 166 (12): 7527—7533. doi:10.4049/jimmunol.166.12.7527. PMID 11390507. (англ.)
  92. ↑ Nirmalananthan N, Greensmith L (грудень 2005). Amyotrophic lateral sclerosis: recent advances and future therapies. Current Opinion in Neurology. 18 (6): 712—719. doi:10.1097/01.wco.0000187248.21103.c5. PMID 16280684. (англ.)
  93. ↑ Howard R, Zubko O, Bradley R, Harper E, Pank L, O'Brien J, Fox C, Tabet N, Livingston G, Bentham P, McShane R, Burns A, Ritchie C, Reeves S, Lovestone S, Ballard C, Noble W, Nilforooshan R, Wilcock G, Gray R (лютий 2020). Minocycline at 2 Different Dosages vs Placebo for Patients With Mild Alzheimer Disease: A Randomized Clinical Trial. JAMA Neurology. 77 (2): 164—174. doi:10.1001/jamaneurol.2019.3762. PMC 6865324. PMID 31738372. (англ.)
  94. ↑ Beal MF, Ferrante RJ (травень 2004). Experimental therapeutics in transgenic mouse models of Huntington's disease. Nature Reviews. Neuroscience. 5 (5): 373—384. doi:10.1038/nrn1386. PMID 15100720. (англ.)
  95. ↑ Zemke D, Majid A (2004). The potential of minocycline for neuroprotection in human neurologic disease. Clinical Neuropharmacology. 27 (6): 293—298. doi:10.1097/01.wnf.0000150867.98887.3e. PMID 15613934. (англ.)
  96. ↑ Maier K, Merkler D, Gerber J, Taheri N, Kuhnert AV, Williams SK, Neusch C, Bähr M, Diem R (березень 2007). Multiple neuroprotective mechanisms of minocycline in autoimmune CNS inflammation. Neurobiology of Disease. 25 (3): 514—525. doi:10.1016/j.nbd.2006.10.022. PMID 17239606. (англ.)
  97. ↑ Popovic N, Schubart A, Goetz BD, Zhang SC, Linington C, Duncan ID (лютий 2002). Inhibition of autoimmune encephalomyelitis by a tetracycline. Annals of Neurology. 51 (2): 215—223. doi:10.1002/ana.10092. PMID 11835378. (англ.)
  98. ↑ а б Xu J, Ren X, Huang X, Jin Y, Wang M, Zhong L, He G, Wang S, Wang Q, Dai M, Xiong Y, Xu Y, He X, Pan Y, Wang H, Xia Q, Shao H, Huang L, Cai H (грудень 2024). Epidemiological and clinical characteristics of ammonia-producing microorganisms in the lungs of patients with severe pneumonia: a multicentre cohort study. J Transl Med. 22 (1) 1148. doi:10.1186/s12967-024-05974-2. PMC 11673322. PMID 39725980.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  99. ↑ а б Dal-Pizzol F, Coelho A, Simon CS, Michels M, Corneo E, Jeremias A, Damásio D, Ritter C (травень 2024). Prophylactic Minocycline for Delirium in Critically Ill Patients: A Randomized Controlled Trial. Chest. 165 (5): 1129—1138. doi:10.1016/j.chest.2023.11.041. PMID 38043911. (англ.)
  100. ↑ Wang SY, Wei JC (листопад 2024). Prophylactic Minocycline for Delirium With Unexpected Death Benefits: What Was Treated Unexpectedly?. Chest. 166 (5): e172—e173. doi:10.1016/j.chest.2024.05.044. PMID 39521560. (англ.)
  101. ↑ Zhang J, Song YL, Tian KY, Qiu JH (лютий 2017). Minocycline attenuates noise-induced hearing loss in rats. Neuroscience Letters. 639: 31—35. doi:10.1016/j.neulet.2016.12.039. PMID 28007648. (англ.)
  102. ↑ Perumal V, Ravula AR, Shao N, Chandra N (січень 2023). Effect of minocycline and its nano-formulation on central auditory system in blast-induced hearing loss rat model. Journal of Otology. 18 (1): 38—48. doi:10.1016/j.joto.2022.09.002. PMC 9937842. PMID 36820161. (англ.)
  103. ↑ Wei X, Zhao L, Liu J, Dodel RC, Farlow MR, Du Y (2005). Minocycline prevents gentamicin-induced ototoxicity by inhibiting p38 MAP kinase phosphorylation and caspase 3 activation. Neuroscience. 131 (2): 513—21. doi:10.1016/j.neuroscience.2004.11.014. PMID 15708492. (англ.)
  104. ↑ Robinson AM, Vujanovic I, Richter CP (2015). Minocycline protection of neomycin induced hearing loss in gerbils. BioMed Research International. 2015 934158. doi:10.1155/2015/934158. PMC 4407513. PMID 25950003.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  105. ↑ Lee CK, Shin JI, Cho YS (червень 2011). Protective Effect of Minocycline Against Cisplatin-induced Ototoxicity. Clinical and Experimental Otorhinolaryngology. 4 (2): 77—82. doi:10.3342/ceo.2011.4.2.77. PMC 3109331. PMID 21716954. (англ.)
  106. ↑ Du B, Zhang Y, Tang Y, Wang P (травень 2011). Minocycline attenuates ototoxicity and enhances antitumor activity of cisplatin treatment in vitro. Otolaryngology–Head and Neck Surgery. 144 (5): 719—25. doi:10.1177/0194599810395090. PMID 21493367. (англ.)
  107. ↑ Joks R, Durkin HG (грудень 2011). Non-antibiotic properties of tetracyclines as anti-allergy and asthma drugs. Pharmacological Research. 64 (6): 602—609. doi:10.1016/j.phrs.2011.04.001. PMID 21501686. (англ.)
  108. ↑ Greenwald RA (грудень 2011). The road forward: the scientific basis for tetracycline treatment of arthritic disorders. Pharmacological Research. 64 (6): 610—613. doi:10.1016/j.phrs.2011.06.010. PMID 21723947. (англ.)
  109. ↑ Clinical Practice Guidelines: Rheumatoid Arthritis. American College of Rheumatology. Процитовано 13 травня 2017. (англ.)
  110. ↑ Lacassin F, Schaffo D, Perronne C, Longuet P, Leport C, Vilde JL (січень 1995). Clarithromycin-minocycline combination as salvage therapy for toxoplasmosis in patients infected with human immunodeficiency virus. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 39 (1): 276—277. doi:10.1128/AAC.39.1.276. PMC 162527. PMID 7695324. (англ.)
  111. ↑ Benzakour L, Bondolfi G (24 березня 2022). Update of the Potential Treatments for Psychiatric and Neuropsychiatric Symptoms in the Context of the Post-COVID-19 Condition: Still a Lot of Suffering and Many More Things to Learn. Trauma Care. 2 (2): 131—150. doi:10.3390/traumacare2020011. ISSN 2673-866X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) (англ.)
  112. ↑ а б Numata T (серпень 2021). Could Minocycline Be a "Magic Bullet" for the Treatment of Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome?. Intern Med. 60 (16) 7182-21: 2527—2528. doi:10.2169/internalmedicine.7182-21. PMC 8429309. PMID 33814504. (англ.)
  113. ↑ а б Miwa K (березень 2025). Oral minocycline therapy as first-line treatment in patients with Myalgic encephalomyelitis and long COVID: A pilot study. eNeurologicalSci. 38 100537. doi:10.1016/j.ensci.2024.100537. PMC 11665601. PMID 39720104. (англ.)
  114. ↑ Miwa K (серпень 2021). Oral Minocycline Therapy Improves Symptoms of Myalgic Encephalomyelitis, Especially in the Initial Disease Stage. Intern Med. 60 (16) 6082-20: 2577—2584. doi:10.2169/internalmedicine.6082-20. PMC 8429282. PMID 33896862. (англ.)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).