Мінал

Мінал — кінцевий член ізоморфних рядів мінералів, який сам може бути мінералом, що зустрічається в природі (наприклад, Mg₂ [SiO₄] i Fe₂[SiO₄] в олівіні), але може не зустрічатися в природі в чистому вигляді (наприклад, Ni₂[SiO₄] в олівіні).

Мінерали часто можна описати як тверді розчини з різним складом певних хімічних елементів, а не як речовини з точною хімічною формулою. У групі або серії мінералів може бути два або більше кінцевих члена.

Наприклад, мінерали групи польового шпату можна описати як тверді розчини кінцевих членів — ортоклазу ${\displaystyle {\ce {KAlSi3O8}}}$, альбіту ${\displaystyle {\ce {NaAlSi3O8}}}$ та анортиту ${\displaystyle {\ce {CaAl2Si2O8}}}$^[1]. Конкретний польовий шпат може містити різну кількість калію (K), натрію (Na) та кальцію (Ca).

Гранати є типовими мінералами суцільних твердих розчинів. Їх склад зазвичай подають у вигляді суміші міналів:

• альмандинового (Fe₃Al₂(SiO₄)₃),
• спессартинового (Mn₃Al₂(SiO₄)₃),
• піропового (Mg₃Al₂(SiO₄)₃),
• гросулярного (Ca₃Al₂(SiO₄)₃).

Наприклад, запис «62 % альмандинового і 28 % спессартинового міналів» означає, що відповідні кінцеві члени складають такі молярні частки у хімічному складі гранату.

Використання міналів дає змогу: уніфіковано описувати склад мінералів зі змінною хімією; порівнювати мінерали різного генезису; інтерпретувати P–T–X умови їх утворення; застосовувати фазові діаграми та термодинамічні моделі.

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Deer, W. A., Howie, R. A., Zussman, J. Rock-Forming Minerals. Vol. 1A: Orthosilicates. 2nd ed. London : Longman, 1982.
• Klein, C., Dutrow, B. Manual of Mineral Science. 23rd ed. Hoboken : Wiley, 2007.
• Putnis, A. Introduction to Mineral Sciences. Cambridge : Cambridge University Press, 1992.
• Nesse, W. D. Introduction to Mineralogy. 2nd ed. New York : Oxford University Press, 2012.
• Рундквист Д. В. (ред.) Петрологический словарь. Москва : Недра, 1981.