YaChudo

Міллі Брайт

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Футболіст
Міллі Брайт
Особисті дані
Народження 21 серпня 1993[1][2] (33 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
  Честерфілд, Честерфілд, Дербішир, Дербішир, Англія, Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство  Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Позиція захисник Редагувати інформацію у Вікіданих
Юнацькі клуби

 ?–2009		 Англія «Кілламарш Дайнамос»
Англія «Шеффілд Юнайтед»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2009–2014 Англія «Донкастер Беллз» 42 (3)
2011–2012 →  Англія «Лідс Юнайтед» 13 (6)
2014–2026 Англія «Челсі» 184 (9)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2011–2012 Англія Англія U-19 5 (0)
2013–2016 Англія Англія U-23 13 (0)
2016–2025 Англія Англія 88 (6)
2021 Велика Британія Велика Британія 3 (0)
* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
CMNS: Міллі Брайт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Міллі Брайт (англ. Millie Bright; нар. 21 серпня 1993, Честерфілд, Дербішир) — англійська футболістка, яка виступала на позиції центральної захисниці.

Більшу частину професійної кар'єри провела у складі «Челсі», де виступала з 2014 до завершення кар'єри у 2026 році та протягом останніх трьох сезонів була капітанкою команди[4][5]. У складі «Челсі» здобула двадцять трофеїв, серед яких вісім чемпіонських титулів Жіночої суперліги Англії, а також двічі оформила внутрішній требл (2020/21 та 2024/25)[6][7]. Була включена до символічної збірної світу FIFPRO у 2020, 2021 та 2025 роках. Також захищала кольори молодіжних і національної збірної Англії.

Клубна кар'єра

«Донкастер Роверс Беллз»

Народилася у місті Честерфілд (графство Дербішир)[8]. У дитинстві захоплювалася кінним спортом[9], а також перенесла пневмонію та страждала на астму[9]. Навчалася у школах Sheffield Road School, Killamarsh Junior School[10] та Eckington School[11]. Футболом почала займатися у дев'ятирічному віці, виступаючи за місцевий клуб «Кілламарш Дайнамос». Пізніше навчалася в академії «Шеффілд Юнайтед»[12], а у 2009 році приєдналася до «Донкастер Роверс Беллз». Професійну кар'єру розпочала у 2009 році у цьому клубі[9][13]. Спочатку виступала на позиції нападниці, дебютувавши у матчі проти «Вотфорда» у серпні 2009 року[14]. Перший гол забила у своєму першому матчі в основному складі у наступному місяці в переможному матчі Кубка Прем'єр-ліги Англії з «Лідс Сіті» (5:0)[14].

У сезоні 2011 року дебютувала в Жіночій суперлізі Англії, після чого на правах оренди перейшла до «Лідс Юнайтед», де продовжила ігрову практику[15]. Повернувшись до «Донкастера», остаточно перекваліфікувалася на центральну захисницю та стала основною гравчинею команди[16].

«Челсі»

Міллі Брайт у складі «Челсі». 2021 рік.

У грудні 2014 року підписала контракт із «Челсі»[4]. Уже в дебютному сезоні допомогла команді виграти чемпіонат Англії та була визнана найкращою футболісткою сезону за версією партнерок по команді. Протягом наступного десятиліття стала однією з ключових футболісток клубу. Разом із «Челсі» вісім разів вигравала Суперлігу, шість разів — Кубок Англії, чотири рази — Кубок ліги, а також стала володаркою Суперкубка Англії 2020 року, у фіналі якого відзначилася переможним голом у грі з «Манчестер Сіті» (2:0)[17].

У серпні 2018 року продовжила контракт із клубом[18], а у вересні 2023 року після відходу Магдалени Ерікссон була призначена капітанкою команди[5].

У березні 2025 року підписала нову угоду до літа 2026 року[19]. 29 квітня 2026 року оголосила про завершення професійної кар'єри через наслідки травми гомілкостопа[20][21]. На момент завершення виступів провела за «Челсі» 314 матчів, що стало клубним рекордом серед футболісток, і забила 19 голів[21]. Після завершення кар'єри залишилася працювати амбасадоркою клубу[21].

Кар'єра у збірній

Міллі Брайт у збірній Англії. 2022 рік.

Брайт виступала за юнацькі та молодіжні збірні Англії (до 19 і до 23 років), а у вересні 2016 року дебютувала у складі національної збірної Англії, вийшовши на заміну на останні хвилини в переможному матчі проти Бельгії (2:0)[22].

У 2019 році була учасницею чемпіонату світу[23], де англійки дійшли до півфіналу.

У квітні 2021 року вперше вивела збірну Англії на поле з капітанською пов'язкою в товариському матчі проти Канади[24], а згодом неодноразово виконувала обов'язки капітанки.

У 2022 році стала чемпіонкою Європи[25][26], а на чемпіонаті світу 2023 року була тимчасовою капітанкою команди та допомогла збірній уперше в історії вийти до фіналу світової першості.

У червні 2025 року відмовилася від участі у Євро-2025[27], пояснивши рішення необхідністю повного фізичного та психологічного відновлення[28].

13 жовтня 2025 року оголосила про завершення міжнародної кар'єри[29]. За дев'ять років провела 88 матчів у складі національної збірної Англії[30][31].

Відзнаки

У 2024 році була нагороджена орденом Офіцера Ордена Британської імперії (OBE) за заслуги перед футболом[32]. Того ж року стала першою людиною, яка отримала звання «Почесний громадянин Дербіширу»[33][34]. Також була удостоєна почесних докторських ступенів Університету Дербі та Університету Шеффілда[35][36], а міська рада району Рейгейт і Бенстед надала їй звання почесної громадянки[37].

Досягнення

Командні

«Челсі»
  • Чемпіонка Жіночої суперліги Англії (8): 2015, Весняна серія, 2017/18, 2019/20, 2020/21, 2021/22, 2022/23, 2023/24, 2024/25
  • Володарка Кубка Англії (6): 2014/15, 2017/18, 2020/21, 2021/22, 2022/23, 2024/25
  • Володарка Кубка ліги (4): 2019/20, 2020/21, 2024/25, 2025/26
  • Володарка Суперкубка Англії: 2020
  • Фіналістка Ліги чемпіонів УЄФА: 2020/21
Збірна Англії

Особисті

  • Найкраща молода футболістка Англії: 2016[38]
  • У символічній збірній Суперліги за версією ПФА: 2017/18[39], 2019/20][40], 2021/22[41], 2024/25[42]
  • У символічній збірній світу FIFPRO: 2020[43], 2021[44]
  • Найкраща футболістка місяця Жіночої суперліги Англії: грудень 2019
  • Найкраща бомбардирка Кубка Арнольда Кларка: 2022
  • Почесна громадянка Лондона: 2022[45]

Примітки

  1. ↑ Soccerdonna — 2010.
  2. ↑ FBref
  3. ↑ Olympedia — 2006.
  4. ↑ а б Chelsea Ladies: Millie Bright joins Blues from Doncaster Belles. BBC. 10 грудня 2014. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 6 травня 2016.
  5. ↑ а б Millie Bright named Chelsea Women captain. Chelsea FC. 29 вересня 2023. Архів оригіналу за 5 серпня 2024. Процитовано 5 серпня 2024.
  6. ↑ Wrack, Suzanne (5 грудня 2021). Kerr double finishes off Arsenal to land Chelsea FA Cup and domestic treble. the Guardian. Процитовано 5 серпня 2024.
  7. ↑ Sanders, Emma (18 травня 2025). Chelsea seal treble with FA Cup win over Man Utd. BBC Sport. Архів оригіналу за 18 травня 2025. Процитовано 18 травня 2025.
  8. ↑ Women's World Cup 2019: Mapping England's Lionesses squad. BBC Sport. 2 липня 2019. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 15 вересня 2020.
  9. ↑ а б в From Doncaster Belles to the World Cup for England's Millie Bright. Yorkshire Post. 25 травня 2019. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  10. ↑ Millie Bright returns to Killamarsh roots ahead of Lionesses' Rotherham date. Rotherham United. 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  11. ↑ England Lionesses star Millie Bright on the pitfalls of social media as international looms at Rotherham United. www.yorkshirepost.co.uk (англ.). Листопад 2018. Архів оригіналу за 3 жовтня 2021. Процитовано 3 жовтня 2021.
  12. ↑ How I Started. Футбольна асоціація. Архів оригіналу за 15 липня 2018. Процитовано 15 липня 2018.
  13. ↑ Chelsea Ladies Sign Millie Bright from Doncaster Belles. England Football Association. Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  14. ↑ а б Strikers / Millie Bright. Архів оригіналу за 26 лютого 2011. Процитовано 15 грудня 2022.
  15. ↑ Millie's Bright future with England. Шеффілд Юнайтед. 17 серпня 2017. Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 15 грудня 2022.
  16. ↑ Millie Bright column: 'New money is welcome but needs to be shared around'. BBC Sport. 8 квітня 2019. Архів оригіналу за 15 грудня 2022. Процитовано 15 грудня 2022.
  17. ↑ MILLIE BRIGHT FIRES CHELSEA TO WOMEN'S COMMUNITY SHIELD GLORY. Eurosport. 29 серпня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  18. ↑ BRIGHT FUTURE ASSURED WITH NEW DEAL SIGNED. Chelsea FC. 22 серпня 2018. Архів оригіналу за 18 жовтня 2020. Процитовано 12 жовтня 2020.
  19. ↑ Millie Bright: Chelsea Women extend contract of England international defender and Blues captain. Sky Sports (англ.). 6 березня 2025. Процитовано 6 березня 2025.
  20. ↑ Sanders, Emma (29 квітня 2026). Chelsea's ex-England defender Bright retires. BBC Sport (брит.). Архів оригіналу за 29 квітня 2026. Процитовано 29 квітня 2026.
  21. ↑ а б в Millie Bright announces retirement from football. Chelsea FC. 29 квітня 2026. Архів оригіналу за 29 квітня 2026. Процитовано 29 квітня 2026.
  22. ↑ U-23 WNT Wins Nordic Tournament in England after 1–1 Draw with Hosts. U.S. Soccer Federation. 8 червня 2016. Процитовано 14 липня 2016.
  23. ↑ Association, The Football. England squad named for 2019 FIFA Women's World Cup. www.thefa.com (англ.). Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 31 травня 2019.
  24. ↑ England v Canada. BBC Sport. 13 квітня 2021. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2021.
  25. ↑ Davies, Callum (15 червня 2022). England Women's final squad named for EURO 2022. England Football.com. The FA. Архів оригіналу за 22 червня 2022. Процитовано 12 липня 2022.
  26. ↑ England Squad [Архівовано 12 July 2022 у Wayback Machine.]. UEFA. Retrieved 12 July 2022.
  27. ↑ England squad named for 2023 Women's World Cup. www.englandfootball.com. 31 травня 2023. Архів оригіналу за 7 червня 2023. Процитовано 1 червня 2023.
  28. ↑ England reach first Women's World Cup final. BBC Sport (брит.). Архів оригіналу за 17 серпня 2023. Процитовано 17 серпня 2023.
  29. ↑ Braidwood, Jamie (13 жовтня 2025). Lionesses ‘legend’ Millie Bright announces international retirement. The Independent (англ.). Процитовано 13 жовтня 2025.
  30. ↑ Millie Bright announces her international retirement. www.englandfootball.com. 13 жовтня 2025. Архів оригіналу за 13 жовтня 2025. Процитовано 13 жовтня 2025.
  31. ↑ Millie Bright: England defender retires from international football. BBC Sport (брит.). 13 жовтня 2025. Процитовано 13 жовтня 2025.
  32. ↑ New Year's Honours 2024 (PDF). www.gov.uk (англ.). Архів (PDF) оригіналу за 30 грудня 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  33. ↑ Lioness footballer Millie Bright set to be given first-ever Freedom of Derbyshire. Derbyshire Live. Derby Telegraph. 12 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  34. ↑ Lioness to become first Freewoman of Derbyshire. BBC News. 12 липня 2024. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  35. ↑ Lionesses' Millie Bright awarded honorary doctorate. BBC News. 18 липня 2024. Архів оригіналу за 18 липня 2024. Процитовано 18 липня 2024.
  36. ↑ Harrison, Harry (20 липня 2024). England star 'delighted' to at Sheffield graduation with honorary degree. The Star (англ.). Процитовано 24 червня 2025.
  37. ↑ Askew, Joshua (26 вересня 2024). Lioness Millie Bright becomes first woman to hold honorary Surrey title. BBC. Архів оригіналу за 27 вересня 2024. Процитовано 27 вересня 2024.
  38. ↑ FA, The. JORDAN NOBBS AMONG THE WINNERS AT ANNUAL FA WOMEN'S FOOTBALL AWARDS. The Football Association. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 24 липня 2019.
  39. ↑ Manchester City players dominate PFA team of the year. BBC. 18 квітня 2018. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 23 січня 2021.
  40. ↑ Jordan Henderson among five Liverpool players in PFA team of the year. Irish Examiner. 8 січня 2020. Процитовано 23 січня 2021.
  41. ↑ 2021–22 PFA WSL Team Of The Year. The Professional Footballers' Association. 9 червня 2022. Архів оригіналу за 27 листопада 2023. Процитовано 12 листопада 2022.
  42. ↑ PFA WSL Team of the Year 2025. The Professional Fooballers' Association. 19 серпня 2025. Архів оригіналу за 20 серпня 2025. Процитовано 20 серпня 2025.
  43. ↑ The FIFA FIFPRO Women's World 11 of 2019–2020 – FIFPRO World Players' Union. FIFPRO (англ.). 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  44. ↑ 2020–2021 Women's FIFA FIFPRO World 11 Revealded. FIFPRO (англ.). 17 січня 2022. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022.
  45. ↑ Lionesses and Sarina Wiegman given Freedom of the City of London after Euros win. ITV News. 1 серпня 2022. Архів оригіналу за 8 червня 2023. Процитовано 1 серпня 2022.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).