Джеймс Мід

Джеймс Мід
англ. James Meade
Джеймс Мід
Народився	23 червня 1907 Суонідж, графство Дорсет
Помер	22 грудня 1995 (88 років) Кембридж, Англія
Країна	Велика Британія
Діяльність	економіст, викладач університету
Alma mater	Оксфордський університет
Галузь	економіка
Заклад	Кембриджський університет, Оксфордський університет, Лондонська школа економіки.
Аспіранти, докторанти	Pranab Bardhand[1]
Членство	Британська академія Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США
Партія	Соціал-демократична партія
Відомий завдяки:	першопрохідник в теорії міжнародної торгівлі і міжнародного руху капіталу
Діти	Thomas Meaded
Нагороди	Нобелівська премія з економіки (1977)
Джеймс Мід у Вікісховищі

Джеймс Мід (англ. James Meade; 23 червня 1907, Суонідж, графство Дорсет — 22 грудня 1995, Кембридж, Англія) — англійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1977 року (спільно з Бертіл Оліном «За внесок першопрохідника в теорію міжнародної торгівлі і міжнародного руху капіталу».

Закінчив Оксфорд, де здобув ступінь магістра мистецтва і де після закінчення освіти зостався читати лекції. Згодом почав читати лекції в Лондонській школі економіки (1948—1958) та у Кембриджі (1957—1969). Працював в економічному відділі Кабінету міністрів. Президент Міжнародного атлантичного економічного товариства.

Народившись у Свонажі, Мід виріс у Баті та здобув освіту в підготовчій школі Ламбрук, коледжі Малверн та коледжі Оріел в Оксфорді, де спочатку вивчав класичну філологію, а потім (у 1928 році) перейшов на новостворений курс філософії, політики та економіки. [5] У 1930 році його обрали членом коледжу Гертфорд в Оксфорді, а з 1931 по 1937 рік він викладав економіку в Оксфорді. [6] Під час Другої світової війни його знову викликали до економічного відділу секретаріату військового кабінету, який він очолював з 1946 по 1947 рік. [6]

У 1946 році він був призначений кавалером ордена Британської імперії, а з 1964 по 1966 рік обіймав посаду президента Королівського економічного товариства.[6] Хоча його робота не обмежувалася політичними кордонами, у 1930-х роках він був радником Лейбористської партії, а в 1980-х роках був членом Соціал-демократичної партії. [6] Одного разу він сказав, що «його серце належить лівим, а розум — правим».[7]

У 1976 році він отримав почесний докторський ступінь від Університету Бата.[8]

Разом зі шведським економістом Бертільом Уліном він отримав Нобелівську премію з економіки в 1977 році «за їхній новаторський внесок у теорію міжнародної торгівлі та міжнародних рухів капіталу». [2]

У 1981 році він привернув увагу як один із 364 економістів, які підписали лист до газети The Times, в якому ставили під сумнів економічну політику Маргарет Тетчер, попереджаючи, що вона лише поглибить існуючу депресію.[9][10][11]

• «Принципи політичної економіки» в 4 тт. (Principles of Political Economy, 1965—1976);
• «Стагфляція» в 2 тт. (Stagflation, 1982—1983).

• Біографія на офіційному сайті Нобелівської премії [Архівовано 30 серпня 2008 у Wayback Machine.]

• Ліберальний соціалізм

• Довбенко М. Мід (Meade) Джеймс Едуард // Економічна енциклопедія: в трьох томах. Т. 2. / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. с. 388-389. ISBN 966-580-101-5 (Т. 2)