Муштра

Муштра (від нім. Muster «зразок»^[1], лат. monstra — «показ, демонстрація»^[2]) — система військового навчання і виховання, заснована на індивідуальній і колективній стройової підготовці, багаторазовому повторенні шаблонних прийомів і дотриманні суворої військової дисципліни.

Муштрування (рос. муштро́вка)^[3] як система військового навчання, була заснована на педантичному розучуванню кожного прийому, кожного елемента військової справи, доки досконале виконання не ввійде у звичку учня, не обернеться в автоматичну, рефлективну, майже несвідому дію військовослужбовця і формування в цілому. Спеціальна система військової муштри (дресирування) була вироблена поступово, замість військового виховання для найманих військ (кондотьєри, ландскнехти, швейцарці) і її сутність полягала в прагненні, за допомогою відповідних механічних стройових вправ і жорстоких покарань (розги, палки, шпіцрутени), перетворити солдата на машину, на автомат, що кориться лише голосу начальника^[4]. Муштра виробляла маршування — стрункий рух, рівним розміреним кроком, з дотриманням встановлених дистанцій, інтервалів, прийомів тримання рук, рушниці^[5]. З епохи Фрідріха Великого і до другої половини XIX століття маршуванню надавалося панівне значення при навчанні військ у мирний час у європейських збройних силах.

Цілі та переваги муштри

У настановах XVIII століття найчастіше перераховуються такі цілі та переваги муштри:

навчання військовослужбовця, що мало на меті надати йому військову виправку — особливу, дуже натягнуту, військову манеру триматися в строю і поза строєм^[6];
елемент фізичної підготовки;
вироблення досконалого виконання збройових та стройових прийомів для дії у бою^[1];
привчання солдатів до покори офіцерам;
створення звички миттєво виконувати накази;
закріплення прийомів перебудови, залпової стрільби тощо, необхідні в лінійній тактиці.

Недоліки муштри

Відвчання солдатів від самостійності та ініціативи;
протистояння та ворожість між солдатами та офіцерами;
схильність до паніки при втраті твердого командування.

Історія

Історично окремі елементи муштри вперше з'явилися після винаходу й застосування фаланги. У деяких античних державах, зокрема, у давньогрецьких полісах, стало практикуватися тривале навчання злагодженого руху у строю та прийомів перебудови. Завдяки такому навчанню фаланга з суто оборонної побудови перетворилася на грізну наступальну силу. Найбільш сильні елементи муштри виявилися в Спарті — спартанці з юних років зазнавали військового виховання із застосуванням фізичних покарань. У V столітті Брасід склав з ілотів боєздатне військо за допомогою найсуворішої дисципліни та серйозного навчання строю.

У стародавньому Римі військо було побудовано на суворій дисципліні, проводилося тривале навчання, проводилися стройові огляди (зберігся наскальний напис про такий огляд, зроблений імператором Адріаном). Вправа піхоти в маршуванні під такт, з дотриманням ладу, рівним (лат. plenus gradus) і прискореним кроком, у військовій справі, називалася амбулація (лат. Ambulatio)^[7]. Однак із варваризацією римського війська муштра зникла. У феодальній Європі військове навчання феодалів набуло інших форм, несумісних з муштрою.

Західна Європа

Поява ручної вогнепальної зброї, що мала низьку скорострільність, призвела до відродження бойових побудов та стройової підготовки. Завдяки появі абсолютизму з'явилися великі постійні піхотні армії. Винахід муштри сучасного типу пов'язаний з ім'ям Моріца Оранського — головнокомандувача армії Голландської республіки з 1590 року. Він заснував лінійну тактику, розпочав однакове навчання військ, запровадив військову дисципліну.

Наступний крок у розвитку муштри було зроблено Швецією. Король Густав II Адольф, який правив у 1611—1632 роках, провів низку військових реформ. Поєднуючи рекрутську повинність населення з вербуванням найманців, він створив потужну армію. Ввівши муштру та тілесні покарання, король домігся маневреності та злагодженості руху військ. Це призвело до багатьох славних перемог Швеції при Густаві II та його наступниках:

у російсько-шведських війнах 1610—1615 і 1656—1658 років,
у війнах з Річчю Посполитою 1600—1611 і 1617—1629 років,
у датсько-шведських війнах 1643–1645 і 1657–1660 років,
у Північній війні 1655–1660 років,

які зробили Швецію однією з найсильніших держав Європи.

Розквіт класичної муштри відбувся завдяки Бранденбурзько-Прусській державі. Саме в ній з'явився термін «нім. Muster» у значенні «муштри». У прусській армії стройова підготовка відбувалася безперервно з квітня до червня протягом усього світлого часу доби. Панувала «палична дисципліна» під гаслом^[4] (афоризм Фрідріха Великого, творця муштри)^[4]:

Солдат має боятися палиці свого капрала більше, ніж ворожої кулі.

Часто проводилися стройові огляди, де перевірялося ретельне виконання стройових перебудов. Завдяки муштрі бранденбурзька армія добре показала себе у Тридцятирічній війні. У Пруссії набули поширення суворі форми кріпосного права (т.з. «Друге закріпачення»). З 1701 р. було запроваджено обов'язковий військовий обов'язок. Крім того, королівські вербувальники вишукували молодих людей по всій країні. (М. В. Ломоносов, спійманий прусськими вербувальниками, піддавався муштрі протягом кількох тижнів доти, доки не зумів дезертирувати^[8]). Без муштри неможливо було створити боєздатну армію з людей, зігнаних примусово. Найвищого розквіту досягла муштра при Фрідріхові Великому. Його армія виграла дві Сілезькі війни, завдала ряд поразок австрійцям та французам у Семирічній війні, захопила частину Польщі.

З кінця XVII століття навчання у формі муштри поширилося і в інших країнах Європи.

На рубежі XVIII—XIX століть перемоги військ американських сепаратистів, революційної Франції та Наполеона призвели до серйозних сумнівів щодо необхідності муштри. Охоплені ентузіазмом французи не потребували паличної дисципліни, а артилерія Карно і Наполеона легко розстрілювала зімкнуті ряди супротивника. Починаючи з цього часу, муштра в більшості країн пішла на спад, але в Пруссії та на Росії цей процес відбувався досить повільно.

Російська імперія

На Росії термін «муштра»^[6] виник за часів Петра I^[2]. При ньому почалися примусові набори рекрутів, в основному з селян-кріпаків, які під суворим керівництвом іноземних офіцерів навчалися стройової підготовки та рушничних прийомів. Петро I ввів у армії покарання шпіцрутенами за дисциплінарні провини. Було створено Військовий статут Петра I, який вирізнявся крайньою суворістю. Новобранців таврували порохом для полегшення упіймання у разі втечі. Завдяки муштрі було здобуто перемоги над повсталими стрільцями, а потім і над більш грізними супротивниками, у тому числі і знаменита перемога над шведами у Полтавській битві.

Введена Петром I нова система навчання зі змінами проіснувала до 1917 року. З її допомогою російське імператорське військо здобуло чимало перемог, зокрема під командуванням таких полководців, як Суворов, Кутузов, Багратіон, таких флотоводців, як Ушаков і Нахімов. З іменами цих воєначальників пов'язане значне пом'якшення муштри та ухил у бік бойової підготовки.

1796 року після приходу до влади Павла I вводиться «гатчинська муштра». Введення кроку: з положення ноги та носка під гострим кутом з силою бити підошвою чобота по бруківці плацу. Така була муштра в російській імператорській армії, потім так крокувала радянська армія (з 1946 року), почесна варта армії НДР — прямий спадкоємець Прусської армії.

У XIX — на початку XX століття деякі російські письменники, зокрема, Герцен, Толстой, Чернишевський, Купрін, виступали проти муштри, але безуспішно.

З початку Лютневої революції 1917 року з гвардії, армії та флоту зникла не лише муштра, а й дисципліна. Під час Громадянської війни та інтервенції на Росію Червона армія, як і більшість її противників, не використовувала муштру. У 1920-х-1930-х роках деякі елементи муштри (зокрема, стройова підготовка, паради) були відроджені і зберігаються донині, але загалом муштра стала надбанням історії.

Примітки

↑ ^а ^б Муштра // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
↑ ^а ^б (рос.) Фасмер М., «Этимологический словарь русского языка». В 4 томах. М.: изд. «Прогресс», 1986—1987 г.
↑ Муштровать // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
↑ ^а ^б ^в Военное воспитание // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
↑ Маршировка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
↑ ^а ^б Выправка военная // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947. (рос.)
↑ Ambulatio // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
↑ (рос.) Веревкин М. И., Жизнь покойного Михайла Васильевича Ломоносова [Архівовано 2010-02-11 у Wayback Machine.] / Публ. и примеч. Г. Е. Павловой // М. В. Ломоносов в воспоминаниях и характеристиках современников. — М.-Л.: Издат. Акад. наук СССР, 1962 г. — С.42—51.

Джерела

Муштровать // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
Ambulatio // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
Военное воспитание // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
Одиночное обучение // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
Военная наука // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
Выправка военная // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947. (рос.)
(рос.) Меринг Ф., «История войн и военного искусства». — Санкт-Петербург, ООО «Издательство Полигон», ООО Фирма «Издательство ACT», 2000 г. — 528 с. Тираж 5000 экз. ISBN 5-89173-056-1 (Полигон), ISBN 5-237-04396-8 (ACT) / Перевод Н. Н. Попова / Примечания Н. Н. Попова.

[автопосилання4-1] а ^б Муштра // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)

[Фасмер-2] а ^б (рос.) Фасмер М., «Этимологический словарь русского языка». В 4 томах. М.: изд. «Прогресс», 1986—1987 г.

[автопосилання3-3] Муштровать // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)

[автопосилання1-4] а ^б ^в Военное воспитание // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)

[5] Маршировка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[автопосилання5-6] а ^б Выправка военная // Большая советская энциклопедия : в 66 т. (65 т. и 1 доп.) / гл. ред. О. Ю. Шмидт. — М. : Советская энциклопедия, 1926—1947. (рос.)

[7] Ambulatio // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)

[LomonosovDesert-8] (рос.) Веревкин М. И., Жизнь покойного Михайла Васильевича Ломоносова [Архівовано 2010-02-11 у Wayback Machine.] / Публ. и примеч. Г. Е. Павловой // М. В. Ломоносов в воспоминаниях и характеристиках современников. — М.-Л.: Издат. Акад. наук СССР, 1962 г. — С.42—51.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]