Мурзинці
| село Мурзинці | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Черкаська область |
| Район | Звенигородський район |
| Тер. громада | Звенигородська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71020130120096712 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1726 рік |
| Населення | 227 чоловік (2009) |
| Площа | 1,512 км² |
| Поштовий індекс | 20223 |
| Телефонний код | +380 4740 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°10′6″ пн. ш. 30°55′5″ сх. д. / 49.16833° пн. ш. 30.91806° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м[1] |
| Відстань до обласного центру |
87,5 (фізична) км[2] |
| Відстань до районного центру |
9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с.Неморож, |
| Сільський голова | Стрілець Олена Євгенівна |
| Карта | |
Мурзинці | |
Мурзинці | |
| Мапа | |
| |
Мурзи́нці — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, підпорядковане Неморозькій сільській раді. Розташоване за 3 км від Неморожа, за 9 км від райцентру — міста Звенигородка, на трасі Київ — Звенигородка. Площа населеного пункту — 151,2 га. Кількість населення — 227 осіб (2009)[3].
Історія
До наших днів зберігся переказ про Мурзу (татарського князя), що нібито збирав данину з населення. Чи правдива ця історія, але назва села, безсумнівно, татарського походження. Розпочалася історія села у першій половині XVIII століття, найдавніша згадка про село датується 1726 роком. Тоді збудована церква, що описана у візиті Корсунського деканату за 1741 рік. Першим священиком був отець Леонтій, посвячений у Києві в 1730 році. Про церкву говорить у своїх «Спогадах про Звенигородщину» О. Кошиць: «Над ставком невеличка церква-капличка». Точна дата її руйнування не встановлена. Ще в першій половині XVIII століття до церкви в села Мурзинці входила парафія села Хлипнівка, згодом там збудовано Свято-Михайлівську церкву.
В 1900 році в Мурзинцях було дворів — 125, жителів двох статей − 786, із них чоловіків — 410, жінок — 376. В селі була одна православна церква, одна церковнопарафіяльна школа, два водяні млини, одна кузня селянська, друга — панська[4].
16 травня 1914 року у селі відкрилася церковно-приходська школа, в якій було 4 групи.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932-1933 та 1946-1947 роках.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 279 | 91.78% |
| російська | 25 | 8.22% |
| Усього | 304 | 100% |
Сучасність
Сьогодні в селі господарює Приватне Підприємство «УРОС», очолюване Романом Савелійовичем Ульяніцьким, сином Савелія Івановича, який вніс в розвиток села та підтримку багато праці. Спеціалізується господарство на вирощуванні зернових та технічних культур. Функціонують у селі медичний пункт, сільський клуб, бібліотека, відділення поштового зв'язку, магазин райспоживспілки. Організована заготівля молока у населення.
Див. також
Відомі люди
В селі в 1917 році народився Матвій Михайлович Шестопал — доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат філологічних наук, декан, публіцист.
У 1897 році в Мурзинцях оселився Володимир Опанасович Караваєв — зоолог і мандрівник, автор багатьох наукових праць, засновник музею зоології в Києві.
Посилання
- ↑ Погода в Україні. Архів оригіналу за 26 березня 2008. Процитовано 19 грудня 2007.
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ who-is-who.com.ua[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ «Список населених міст Київської губернії» К., 1900 р., с. 659—660
| Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).