YaChudo

Мурат Єткін

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Мурат Єткін
тур. Murat Yetkin Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1959[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Газіантеп, Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Туреччина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materБлизькосхідний технічний університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовтурецька Редагувати інформацію у Вікіданих
Сайтyetkinreport.wordpress.com Редагувати інформацію у Вікіданих

Мурат Єткін (нар. 1959 р. в Газіантепі)[2] — турецький журналіст і головний редактор англомовної щоденної газети Hürriyet Daily News, що виходить у Стамбулі.

Життя

Єткін розпочав свою кар'єру в 1981 році в журналі «Араіш», який видавав Бюлент Еджевіт, а згодом працював журналістом друкованих засобів масової інформації і телебачення; для турецьких ЗМІ (Sabah, Show TV та NTV), а також для міжнародних (BBC, Deutsche Welle та AFP)[2]. У 2001 році він став керівником столичного офісу щоденника "Радикал" в Анкарі. Навіть після того, як він перейшов на посаду головного редактора газети Hürriyet Daily News, яка також належить до медіагрупи Doğan, у 2011 році він залишався дописувачем радикалу до його закриття в березні 2016 року[3].

Сьогодні його колонки з’являються англійською та турецькою мовою у щоденних новинах Hürriyet. [4] [5]. Він вважається одним із найглибших експертів зовнішньої політики Туреччини і його часто цитують у міжнародних ЗМІ завдяки його коментарям та аналізам політичних і економічних подій[6] [7] [8].

Примітки

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #103423680 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б http://www.biyografi.info/kisi/murat-yetkin [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.] Angaben bei biyografi.info
  3. ↑ Yetkin: Death of a newspaper [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.], Hürriyet Daily News, 28. März 2016.
  4. ↑ Autorenseite bei Hürriyet Daily News. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 19 липня 2020.
  5. ↑ Autorenseite bei Hürriyet. Архів оригіналу за 24 червня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  6. ↑ Oleg Matsnev/Sewell Chan: Syria Talks Proceed Despite Assassination of Russian Diplomat in Turkey [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.], New York Times, 20. Dezember 2016.
  7. ↑ Boris Kálnoky: Alle Erdogan-Telefonate aus zwei Jahren geleakt [Архівовано 10 серпня 2020 у Wayback Machine.], Die Welt, 4. März 2014.
  8. ↑ Sophie Shihab: La Turquie face à la question du génocide arménien [Архівовано 19 липня 2020 у Wayback Machine.], Le Monde, 13. Oktober 2006.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).