Мікроавтомобіль
Мікроавтомобіль (англ. microcar, яп. 軽自動車, латиніз. kei-car, досл. «мале авто») — це дуже малий за розмірами автомобіль. Зазвичай, окрім водія, він може перевозити тільки одного пасажира (в окремих моделях до трьох пасажирів).
Перший автомобіль, Benz Patent-Motorwagen (1885), був триколісним двомісним мікроавтомобілем.
До Другої світової війни, більшість мікроавтомобілів мали вигляд циклокар, войтурет і триколісних автомобілів (безпечнішими є триколісні автомобілі з переднім розташуванням пари коліс).
Велику кількість мікроавтомобілів виробляли опісля Другої світової війни через нестачу і весоку вартість матеріалів та палива. Через округлість засклених кабін деяких мікроавтомобілів, схожих на мильну бульбашку, виник термін англ. bubble car.
Концепт двоколісного мікроавтомобіля — гірокар, не набув значного поширення, й альтернативою йому стали мопеди та мотоцикли дооснащені кабіною[1]. Дво-, три- і чотириколісні велосипеди із кабіною виокремилися у категорію веломобілі.
До середини 1950-х років, в Америці було винайдено і набув розповсюдження англ. golf cart — електрична машина для гольфу, яка також використовувалася людьми з інвалідністю.
Термін рос. мотоколяска, досл. «моторна коляска», який походить від рос. мотор, досл. «двигун» та рос. инвалидная коляска, досл. «інвалідний візок» (сучасна інклюзивна назва: «крісло колісне»), використовувався для мікроавтомобілів призначених для людей з інвалідністю, а зневажливий термін рос. "инвалидка" використовувався для мікроавтомобілів випущених заводом СеАЗ (раніше: СМЗ) з мотоциклетним двигуном. Окрім СеАЗ, мотоколяски різних комплектацій випускали ЗАЗ та ЛуАЗ. Для більшості мотоколясок властиве повністю ручне керування без застосування педалей.
У 1992 році, у ЄС в окрему категорію було виділено моторизовані квадроцикли (для бездоріжжя і для міських доріг).
Сучасні двомісні мікроавтомобілі та електрокари зазвичай чотириколісні та позиціонуються як економний інклюзивний міський транспорт[2][3][4][5][6].
Для мікровантажівок і мініпікапів в Японії використовують термін яп. 軽トラ, трансліт. kei truck, досл. «мала вантажівка». Подібною до мікровантажівок є авторикша (моторикша) — триколісний мотоцикл для перевезення пасажирів або вантажів.
Моделі
-
![Heinkel Kabine[en]](https://thumb.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/22/Heinkel_Kabine%2C_Bj._1957%2C_offen_%282016-07-02_Sp%29.JPG/330px-Heinkel_Kabine%2C_Bj._1957%2C_offen_%282016-07-02_Sp%29.JPG?utm_source=uk.wikipedia.org&utm_campaign=parser&utm_content=thumbnail)
Heinkel Kabine -
Messerschmitt KR200 -
Attica 200 -
BMW Isetta -
Peel P50 і Peel Trident -
Ardex -
-
-
-
Daihatsu Cuore/Daihatsu Mira (L201) -
CitiCar -
Microdot і Minissima -
Buddy/Model 6 -
Canta Premium -
-
Think City -
-
-
-
GEM e2 LSV -
Toyota i-ROAD -
-
-
Opel Rocks-e -
Fiat Topolino (2023) -
Див. також
- Класифікація легкових автомобілів
- Європейська класифікація легкових автомобілів
- Класифікація автомобільного транспорту
Джерела
- Мотоколяска. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. («Двомісний автомобіль з мотоциклетним двигуном для інвалідів.»)
Примітки
- ↑ 1990 Honda CAREN. www.orlandocarmuseum.com (амер.).
- ↑ Українець за рік побудував електромобіль із дерева своїми руками (відео). ФОКУС (укр.). 13 вересня 2021.
- ↑ Саморобний електромобіль «Джміль», керувати яким можна без прав. Зоря Приірпіння (укр.). 20 червня 2016.
- ↑ Український музикант налагодив випуск незвичних електромобілів власної конструкції (фото). ФОКУС (укр.). 22 квітня 2023.
- ↑ Як я зробив свій “електромобіль” | Громада Приірпіння (укр.). 23 листопада 2015.
- ↑ Українець своїми руками створив бюджетний електромобіль. www.dexpens.com (укр.). Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 21 серпня 2025.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).