Моргантина

Моргантина
Morgantina
Інша назва	Morgantia, Morgantium, Morgentia, Murgantia, Murgentia
Розташування	Територія сучасної Сицилії
Регіон	Італія
Координати	37° 25′ 51″ N, 14° 28′ 46″ E
Історія
Періоди	Пізній бронзовий вік до Римської республіки
Дослідження
Археологи	Луїджі Паппалардо, Паоло Орсі , Ерік Сьоквіст , Річард Стілвелл
Вебсторінка	parchiarcheologici.regione.sicilia.it/parco-archeologico-di-morgantina/​(італ.)
Моргантина Моргантина (Італія)
Моргантина у Вікісховищі

Морганти́на (давн.- гр. Μοργάντιον/Μοργαντίνη) — античне місто центральної частини Сицилії. Це археологічний комплекс у східній частині Сицилії, на півдні Італії. Він знаходиться в шістдесяти кілометрах від узбережжя Іонічного моря, в провінції Енна. Найближчим сучасним містом є Айдоне, два кілометри на південний захід від міста. Територія складається з двокілометрового хребта, що проходить на південний захід-північний схід, відомий як Серра Орландо, і сусідній пагорб на північному сході під назвою Читтаделла. Моргантина була заселена протягом декількох періодів.

Найбільш раннє велике поселення було знайдене в місті Читтаделла. Інше велике поселення було розташоване на Серра Орландо, і існувало приблизно від 450 ст. до н.е. Моргантина була предметом археологічних досліджень з початку 20 століття.

Околиці міста Моргантини були заселені ще за часів палеоліту, проте сліди життєдіяльності людей, були знайдені на території міста і датуються періодом пізнього бронзового століття

По припущенню Антіоха Сиракузького, місто отримало свою назву від стародавнього племені моргетів, які раніше жили разом з племенем сикулів на материковій частині Італії в районі Регіуму, але під тиском племені енотрів переселились до Сицилії.^[1]

Перша згадка про місто відноситься до 459 року до н.е. і зустрічається у Діодора Сицилійського, який розповідає про захоплення міста Дукетіем , вождем сікулів. Дукетій об'єднав сікульські міста і вів боротьбу з грецькими поселеннями на острові.

Ймовірно, вже в 450 році до н.е. після поразки Дукетія поблизу міста Номи, Моргантина перейшла під владу сусідніх Сиракуз.

У 424 році до н.е. після виступу сиракузького промовця Гермократа у місті Гела сицилійскі міста укладають мир. По результатам цієї угоди, Сиракузи передают Моргантину за грошовий викуп сосідній Камарині^[3].

У 396 році до н.е. Моргантина була захоплена сиракузьким тираном Діонісіем Старшим.

Приблизно 320 року до н. е. через давню ворожнечу з Сиракузами, жителі Моргантини надали притулок вигнаному звідти Агафоклу. Через деякий час вони обрали його полководцем.^[4] Зібравши армію з противників чинної в Сиракузах влади, в тому числі і з жителів Моргантини, Агафокл осадив Сиракузи. Уклавши угоду з карфагенським полководцем Гамилькаром, йому вдалося оволодіти містом. Після перемоги Агафокл став єдиновладним правителем Сиракуз і утворив згодом впливову Сицилійську державу.

Під час Другої Пунічної війни Моргантина підтримала сторону Карфагена. У підсумку, місто було зруйноване римськими військами, і у 211 році до н.е. передане іспанським найманцям, які билися на боці Римської республіки, як плату за послуги.^[5]

Після поразки першого сицилійського повстання рабів (135 — 132 р. до. н.е.), згідно Діодору Сицилійскому, у Моргантині був у полоні, і помер від хвороб ватажок повстання, виходець із Сирії, котрий проголосив себе «царем Антиохом».

Останнє згадування про Моргантину знаходять у I столітті під час життя Страбона, на місці Моргантини місто вже не існує.^[6]

Моргантина мала свої власні монети.^[7]

• Театр
• Будівля міської ради (булевтеріон)
• Театр античного міста Моргантина
• Агора
• Критий ринок (макеллум)
• Терми
• Житлові квартали

«Скарби Моргантини» - поширена назва колекції з 16 античних посріблених предметів начиння, що датуються III століттям до н. е. На думку деяких вчених, скарби належали Ієрофанові, первосвященикові Деметри і Персефони.

Основну частина колекції складають дев'ять предметів начиння різних розмірів, можливо призначених для сімпосій - так стародавні греки називали свої застілля. Решта чотири предмети, включаючи циліндричний вівтар, швидше за все використовувалися під час релігійних церемоній. Завершують колекцію медальйон із зображенням Сцилли і пара бичачих рогів.

Вважається, що ці предмети були знайдені в ході таємних розкопок ймовірно в період між 1978 і 1981 роком. На початку 80-x років XX століття скарби опинилися виставлені в Нью-Йоркському музеї Метрополітен. Після багаторічних вимог італійського уряду про повернення цінностей, в 2010 році, через майже 30 років, колекція була повернута до археологічного музею міста Айдоне ^[8].

Статуя кінця V ст. до н. е., відома як Венера з Моргантини. Висота скульптури близько 2,20 м.
Скульптура богині з Моргантини датується 425 - 400 рр. до н. е. Передбачається, що її створив один із учнів Фідія, який працював у Великій Греції. Найбільш ймовірно, що статуя є зображенням богині Деметри, культ якої був широко розповсюджений у Моргантині.

Вважається, що в 1977 році скульптура була знайдена в зоні розкопок, зокрема в районі Сан-Франческо Бісконтіта і нелегально вивезена з країни.

Статуя стала всесвітньо відомим символом грабіжницьких махінацій в сфері мистецтва.

У підсумку, в 80-і роки, статую придбав Музей Гетті, який розташований в Каліфорнії в США.

17 травня 2011 року, після судових розглядів, статую повернули до Італії. На даний час вона виставлена в археологічному музеї міста Айдоне.

Археологічний музей АйдонаМузей - це колишній монастир отців капуцинів, побудований між 1611 і 1613 роками під регентством батька Грегоріо да Кастрогіовані.

Музей ілюструє історію Моргантини від епохи бронзи до римського республіканського віку.

Колекція виставлених матеріалів походить з розкопок, проведених з 1950-х років американською Місією університетів Прінстона і Вірджинії, а також керівництвом Сіракуз, Агрідженто і Енни.

• Lucore, Sandra K. (2009). Archimedes, the North Baths at Morgantina, and Early Developments in Vaulted Construction. У Kosso, Cynthia; Scott, Anne (ред.). The Nature and Function of Water, Baths, Bathing, and Hygiene from Antiquity Through the Renaissance. Technology and Change in History. Т. 11. Leiden: Brill. с. 43—59. ISBN 9789004173576.
• Orsi, Paolo (1912). Aidone, scoperte diverse a Serra Orlando. Notizie Degli Scavi (Italian) : 449—454.
• Orsi, Paolo (1915). Aidone, scavi nella anonima città a Serra Orlando. Notizie Degli Scavi (Italian) : 233—234.
• Singleton, Maura (2006). Plunder: The theft of the Morgantina silver. The University of Virginia Magazine. 95 (1). Архів оригіналу за 14 лютого 2010. Процитовано 6 січня 2013.
• Walsh, Justin (Грудень 2011). Urbanism and Identity at Classical Morgantina. Memoirs of the American Academy in Rome. 56/57: 115—136.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела, що мають зайву точність в параметрі year (посилання)
• Zisa, Flavia (2017). Art without Context: The "Morgantina Goddess", a Classical Cult Statue from Sicily between Old and New Mythology. Actual Problems of Theory and History of Art: Collection of Articles. Vol. 7. Ed. S. V. Mal'tseva, E. Iu. Staniukovich-Denisova, A. V. Zakharova. 7: 169—178. Архів оригіналу за 7 червня 2019. Процитовано 6 червня 2019. ISSN 2312-2129. https://dx.doi.org/10.18688/aa177-1-18

• Музей Айдоне і археологічний парк [Архівовано 8 квітня 2019 у Wayback Machine.]
• Сайт, присвячений розкопкам американських експедицій [Архівовано 5 березня 2019 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт археологічного парку та музею [Архівовано 16 червня 2019 у Wayback Machine.]
• Видання Археологічного інституту Америки [Архівовано 4 червня 2019 у Wayback Machine.]