YaChudo

Клаудіо Монтеверді

Переглядів: 0. Оновлено 11.10.2026.

Клаудіо Монтеверді
італ. Claudio Monteverdi Редагувати інформацію у Вікіданих
Основна інформація
Дата народження15 травня 1567[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняКремона, Міланське герцогство, Іспанська імперія[1][4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті29 листопада 1643[1][2][…] (76 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіВенеція, Венеційська республіка[1][4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняСобор Санта-Марія-Глоріоза-дей-Фрарі Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1582 — 1643
Громадянство Венеційська республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
Віросповіданнякатолицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїтеоретик музики, гамбіст, католицький священник, композитор класичної музики, співак, композитор, оперний композитор, хореограф, музикознавець, court chapel master, church musician Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіMarc'Antonio Ingegnerid Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніGiovanni Rovettad Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментиviola da bracciod, віола да гамба і орган[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера і музика бароко Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusКоронація Поппеї, Орфей, Повернення Улісса на батьківщину і Il combattimento di Tancredi e Clorindad Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зEster Expositod Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGiulio Cesare Monteverdid Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Кла́удіо-Джова́нні-Анто́ніо Монтеве́рді (італ. Claudio (Giovanni Antonio) Monteverdi; 9 травня 1567, Кремона — 29 листопада 1643, Венеція) — італійський композитор, один із основоположників жанру опери (т. зв. drama per musica), видатний майстер мадригалу.

Біографія

Клаудіо Монтеверді, бл. 1597 року, автор невідомий (Музей Ашмола, Оксфорд). Найраніший з відомих портретів Монтеверді. Тут композитору близько 30 років; портрет написано в Мантуї.

Народився в Кремоні 9 травня 1567 року (як зазначено на надгробній плиті), хоча деякі джерела вказують на 15 травня — день хрещення Монтеверді, що відбулося в церкві святих Назарія та Цельсія. Був старшим сином із п'яти дітей Бальтазара Монтеверді — лікаря, аптекаря і хірурга — та Маддалени Зіньяні.[7][8]

З дитячих років навчався у капельмейстера кафедрального собору в Кремоні М.-А. Індженьєрі[8], брав участь у виконанні літургійних піснеспівів.[9] Пізніше навчався в Університеті Кремони.[9]

Перші збірки, що включали невеликі мотети й духовні мадригали, були опубліковані 1582 і 1583 року (Cantiunculae Sacrae, 1582; Madrigali Spirituali, 1583). За ними вийшли збірки триголосних канцонет (1584), а згодом — дві «книги» п’ятиголосних мадригалів (1587, 1590).

З 1590 (або 1591) до 1612 року працював при дворі герцога Вінченцо Ґонзаґи (1562—1612) у Мантуї — спочатку співаком і гамбістом, а з 1602 року — капельмейстером і організатором музичного життя при герцогському дворі.

У 1599 році одружився з придворною співачкою Клаудією Каттанео[10], з якою прожив вісім років (Клаудія померла 1607-го).[10] У подружжя народилися двоє синів і донька, які померли невдовзі після народження.[11] Того ж року Монтеверді написав свою найвідомішу оперу — «Орфей».

У 1613 році переїхав до Венеції, де обійняв посаду капельмейстера Базиліки Святого Марка. На цій посаді він швидко відновив професійний рівень хору та інструменталістів (капела перебувала в занепаді через хвороби та фінансову недбалість попередника — Джуліо Чезаре Мартіненґо).

Близько 1632 року був висвячений на священника. В останні роки життя створив свої найвідоміші твори: «Повернення Улісса» (італ. Il ritorno d'Ulisse in patria, 1641) та історичну оперу «Коронація Поппеї» (італ. L'incoronazione di Poppea, 1642), сюжет якої ґрунтується на подіях із життя імператора Нерона.

Творчість

Творчість Монтеверді представлена трьома групами творів: мадригали, опери і духовна музика. Головна особливість його композиційної техніки — поєднання (нерідко в одному творі) імітаційної поліфонії, характерної для композиторів пізнього Відродження, і гомофонії, досягнення нової епохи бароко. Новаторство Монтеверді викликало різку критику з боку відомого теоретика музики Джованні Артузі, в полеміці з яким Монтеверді (і його брат Джуліо-Чезаре) виявили свою прихильність так званій «другій практиці» музики. Згідно з декларацією братів композитора, в музиці другої практики неподільно панує поетичний текст, якому підкоряються всі елементи музичної мови, передусім мелодія, гармонія і ритм. Поетичний текст виправдовує будь-які нерегулярності музичних компонентів.

Мадригали

До 40 років Монтеверді працював переважно в жанрі мадригала (всього 8 збірників [«книг»]; дев'ята, неавторська, збірка видана посмертно). Робота над першою книгою, що складається з 21 п'ятиголосого мадригалу, зайняла близько 4-х років.[9] Перші вісім книг мадригалів представляють величезний стрибок від поліфонії Ренесансу до монодії, характерної для музики бароко.

«Коронація Поппеї»

Кульмінацією всієї творчості Монтеверді вважають оперу «Коронація Поппеї». Вона поєднує трагічні, романтичні й комічні сцени (новий крок у драматургії оперного жанру), реалістичніші портретні характеристики персонажів і мелодії, що відрізняються надзвичайною теплотою і чуттєвістю. Для виконання опери потрібний невеликий оркестр, також віддано невелику роль хору. Протягом довгого часу опери Монтеверді розглядалися тільки як музично-історичний факт. Але починаючи з 1960-х років, «Коронація Поппеї» була відновлена в репертуарі найбільших оперних сцен світу. 2005 року Міхаель Ґрюбер зняв фільм-оперу «Коронація Поппеї».

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118583700 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ а б Archivio Storico Ricordi — 1808.
  5. ↑ Treaty of Noyon
  6. ↑ https://www.francemusique.fr/personne/claudio-monteverdi
  7. ↑ Halsey, William D., ed. Collier's Encyclopedia. Vol. 16. New York: MacMillan Educational Company, 1991.
  8. ↑ а б Redlich, H. F. Claudio Monteverdi: Life and Work. London: Oxford University Press, 1952.
  9. ↑ а б в Schrade, Leo. Monteverdi: Creator of Modern Music. New York: W. W. Norton and Company, 1950.
  10. ↑ а б Whenham, John, and Richard Wistreich, eds. The Cambridge Companion to Monteverdi. Cambridge: Cambridge University Press, 2007.
  11. ↑ Ringer, Mark. Opera's First Master: The Musical Dramas of Claudio Monteverdi. Canada: Amadeus Press, 2006.

Література

  • Bukofzer M. Music in the Baroque era. New York, 1947.
  • Schrade L. Monteverdi, creator of modern music. London, 1950.
  • Бронфин Е. Клаудио Монтеверди. — Л., Музыка, 1970.
  • Конен В. Д. Монтеверди. Москва, 1971.
  • Arnold D. Monteverdi. London, 1975.
  • The letters of Claudio Monteverdi, ed. by D. Stevens. London, 1980.
  • Arnold D., Fortune N. The new Monteverdi companion. London, Boston, 1985.
  • Carter T. Music in late Renaissance and early Baroque Italy. London, 1992.
  • Скудина Г. Клаудио Монтеверди: Орфей из Кремоны. Москва, 1998.
  • Whenham J., Wistreich R. The Cambridge companion to Monteverdi. Cambridge, New York, 2007.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Клаудіо Монтеверді

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).