YaChudo

Моносилан

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Моносилан
Систематична назва Силан
Інші назви силан
Ідентифікатори
Номер CAS 7803-62-5
Номер EINECS 232-263-4 Редагувати інформацію у Вікіданих
ChEBI 29389 Редагувати інформацію у Вікіданих
RTECS VV1400000 Редагувати інформацію у Вікіданих
SMILES [SiH4][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
InChI InChI=1S/H4Si/h1H4 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Бельштейна 4173736 Редагувати інформацію у Вікіданих
Номер Ґмеліна 273 Редагувати інформацію у Вікіданих
Властивості
Молекулярна формула SiH4
Молярна маса 32,118 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвний газ
Густина 1,313 г/л[2]
Тпл -185 °C[2]
Ткип -111,9 °C[2]
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Моносила́н, сила́н — неорганічна бінарна сполука кремнію з воднем складу SiH4, перший представник ряду силанів. Моносилан являє собою безбарвний, легкозаймистий газ. Він був вперше виділений Фрідріхом Велером з суміші силанів, що утворилися в результаті обробки кислотою зразка алюмінію з домішками кремнію.

Фізичні властивості

Моносилан — безбарвний газ, надзвичайно легкозаймистий. Він зріджується за температури -111,9 °C і твердне при -185 °C. Як і всі силани він нерозчинний у холодній воді, проте активно реагує з гарячою водою.

Отримання

Моносилан синтезують відновленням діоксиду кремнію алюмогідридом літію:

2 S i O 2 + 2 L i A l H 4 →   2 S i H 4 + L i 2 O + A l 2 O 3 {\displaystyle \mathrm {2SiO_{2}+2LiAlH_{4}\rightarrow \ 2SiH_{4}+Li_{2}O+Al_{2}O_{3}\!} }

В лабораторних цілях використовують реакцію силіцидів металів з кислотами:

S i O 2 + 4 M g →   M g 2 S i + 2 M g O {\displaystyle \mathrm {SiO_{2}+4Mg\rightarrow \ Mg_{2}Si+2MgO\!} }
M g 2 S i + 4 H C l →   S i H 4 + 2 M g C l 2 {\displaystyle \mathrm {Mg_{2}Si+4HCl\rightarrow \ SiH_{4}+2MgCl_{2}\!} }

Хімічні властивості

Моносилан вибухонебезпечний при змішуванні з повітрям, при температурах вище 400 °C він розкладається на прості речовини:

S i H 4 + 2 O 2 → S i O 2 + 2 H 2 O {\displaystyle \mathrm {SiH_{4}+2O_{2}\rightarrow SiO_{2}+2H_{2}O\!} }
S i H 4 → 400 o C S i + 2 H 2 {\displaystyle \mathrm {SiH_{4}{\xrightarrow {400^{o}C}}Si+2H_{2}\!} }

Активно взаємодіє з гарячою водою та лугами:

S i H 4 + 2 H 2 O → h o t   w a t e r   S i O 2 + 4 H 2 {\displaystyle \mathrm {SiH_{4}+2H_{2}O{\xrightarrow {hot\ water}}\ SiO_{2}+4H_{2}\!} }
S i H 4 + 4 N a O H ( c o n c . ) → N a 4 S i O 4 + 4 H 2 {\displaystyle \mathrm {SiH_{4}+4NaOH(conc.)\rightarrow Na_{4}SiO_{4}+4H_{2}\!} }

SiH4 проявляє відновні властивості:

3 S i H 4 + 8 K M n O 4 → 3 S i O 2 + 8 M n O 2 + 8 K O H + 2 H 2 O {\displaystyle \mathrm {3SiH_{4}+8KMnO_{4}\rightarrow 3SiO_{2}+8MnO_{2}+8KOH+2H_{2}O\!} }

Застосування

Моносилан використовується для добування надчистого кремнію, а також як проміжна сполука у синтезах кремнійорганічних сполук.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Silicon hydride
  2. ↑ а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)


Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).