Malleus Maleficarum

«Malleus Maleficarum»

Обгортка книги 1669 року
Автор	Генріх Крамерd і Якоб Шпренгер
Мова	середньовічна латина
Жанр	богослів'я і трактат
Місце	Страсбург
Видано	1487
Malleus Maleficarum у Вікісховищі

«Malleus Maleficarum», буквально «Молот відьом» (нім. Hexenhammer) — одна з найвідоміших книг з демонології, написана в 1486 році інквізиторами Генріхом Крамером. Співавтором також іноді вказують Якоба Шпренгера, хоча його ім'я Крамер ймовірно додав до книги без його згоди. Книга обґрунтовує переслідування людей (передусім жінок) за заняття чаклунством і описує процедуру суду над ними. Книга справила вагомий вплив на зростання моральної паніки щодо відьом і посилення полювань на них у Європі XV — XVII століть.

«Молот відьом» став підсумком досвіду Генріха Крамера в судових процесах над відьмами, що відбувалися в південно-західній частині Німеччини, на заході Австрії, Швейцарії та в його рідному Ельзасі. Крамер проводив судові процеси між 1482 та 1484 роками, але не отримав підтримки ні в місцевої влади (якій не подобалося його втручання у здійснення правосуддя), ні серед простого люду (який, хоч і вітав його спочатку, невдовзі втомився від його надмірного завзяття в переслідуваннях). Тоді Крамер домігся від Папи Римського Інокентія VIII офіційного підтвердження своїх повноважень інквізитора у справах про чаклунство. Це було закріплено в папській буллі «Summis desiderantes affectibus» (З найпалкішим бажанням, 1484). Отримавши повну свободу дій, Крамер розпочав показове полювання на відьом^[1].

Свавілля Крамера зустріло опір. Єпископ Георг II Гользер призначив комісію для розслідування правомірності дій інквізитора та навіть домігся звільнення вже затриманих звинувачених жінок. Як світська, так і церковна влада Тіролю вирішили чинити опір Крамеру, завдяки чому їм вдалося запобігти переслідуванням відьом у межах своєї юрисдикції. Ця невдача спонукала Крамера до систематизації своїх нотаток і написання на їх основі книги про виявлення чаклунства. Крамер був одним із перших інквізиторів, хто усвідомив значення книгодрукування. Результатом стала праця латинською мовою «Malleus Maleficarum». Принаймні частина була написана в імперському місті Шпаєр, де Крамер перебував восени 1486 року^[1].

Книга вийшла друком восени 1486 року в Шпаєрі у друкарні Петера Драха. До грудня 1486 року «Молот відьом» надійшов у продаж. Оригінальний текст «Молота» складався зі 129 аркушів (258 сторінок). Драх міг друкувати 150 примірників на місяць. Як і багато тогочасних книг, видання не мало титульної сторінки. Його називали «трактатом проти відьом» або «проти чаклунства» — аж доки близько Великодня 1487 року Крамер не додав до тексту передмову, де й фігурує назва «Молот відьом». Крамер рекламував свою працю, зокрема додавши до неї папську буллу 1484 року та згадку про схвалення книги Кельнським університетом у квітні 1487 року. Двоє з імовірних авторів цього схвалення (Томас де Скотія та Йоганн фон Верде) згодом заперечили свою участь у ньому. Також Крамер сфальсифікував схвалення книги королем Максиміліаном I (1459—1519), майбутнім імператором Священної римської імперії. Інквізитор згадав відповідь короля, не вдаючись у деталі, що створювало враження, ніби найвищі церковні, академічні та світські інстанції підтримують «Молот». Книга писалася поспіхом, автор регулярно додавав нові фрагменти. Можливо — боячись не встигнути через загрозу розправи з боку своїх противників^[1].

Можливим співавтором книги вказують пріора Домініканського ордену Якоба Шпренгера (1437—1495). Іноді його навіть називають єдиним справжнім автором. Але ймовірно, що його ім'я було вказано в деяких виданнях без згоди самого Шпренгера задля збільшення авторитетності книги. Насправді Шпренгер усіляко намагався припинити діяльність Крамера: заборонив монастирям своєї провінції приймати його, заборонив самому Крамеру проповідувати й навіть намагався безпосередньо втручатися у справи монастиря в Селестаті, до якого належав Крамер. Про останні роки життя Крамера мало відомостей, він провів їх у Італії та Моравії, де й помер^[1].

Між 1486 та 1523 роками в Німеччині та Франції вийшло друком 12 латиномовних видань «Молота відьом». Різке зростання кількості судових процесів над відьмами в Центральній Європі на початку 1490-х років традиційно пояснюють саме публікацією цієї книги. Одразу після початку протестантської Реформації попит на перевидання зник цілком. На тлі посилення Контрреформації, двоє венеційських друкарів у 1574 та 1576 роках знову зафіксували попит на «Молот відьом»; а у 1580-х роках у протестантському Франкфурті вийшло три нові видання, за якими у 1600 році послідувало четверте. У Ліоні вийшли два видання — у 1584 та 1595 роках. Після 1600 року в Ліоні побачили світ ще сім видань, останнє з яких — у 1669 році. Всі видання були латинською мовою, за винятком неповного перекладу польською мовою 1614 року, де було пропущено юридичні розділи^[1].

У книзі описано багато випадків з практики інквізиції, методи розпізнавання сатанинських витівок, правила проведення допитів, методи, які призводять до ефективних зізнань.

«Молот відьом» налічує 86 розділів, нерівномірно розподілених між трьома частинами, дві з яких, своєю чергою, поділені на підрозділи. У першій розглянуто богословські питання, у другій — практичні проблеми, а в третій містяться поради щодо судових процедур, які ґрунтуються на особистому досвіді Крамера. Назва кожного розділу — це питання, далі чергуються роздуми й відповіді на питання. У першій частині, за задумом, мало бути 16 розділів, але фактично їх виявилося 18, оскільки автор вносив зміни до перевидань.

Автор демонструє явну мізогінію, описуючи жінок як особливо схильних піддаватися дияволу. Крамер стверджує, що жінки вдаються до магії через свою фізичну слабкість і властиву від природи «мінливість». Він пропонує власну етимологію слова «femina» (жінка): «fe» розглядається як скорочення від *fides* («віра»), а в поєднанні із суфіксом «minus» це буквально означає «та, що вірить менше».

Опис злочину чаклунства, що ґрунтується на працях Августина Блаженного та Томи Аквінського, супроводжується поясненням, що чаклунство є наслідком дій демонів, які, своєю чергою, діють із дозволу Бога, що реалізує для людини свободу вибору. Демони існують повсюдно і навіть якщо людина впевнена, ніби сама володіє магічною силою, насправді результат забезпечують саме демони. На думку Крамера, злочин відьомства є частково фізичним, частково духовним, але в усякому разі винятково важким. Він поєднує єресь (зокрема відступництво від віри та поклоніння дияволу) зі світськими злочинами, спрямованими на шкоду окремими людям або суспільству. Тому відьом слід притягати до відповідальності та карати смертною карою.

Серед близько 250 прикладів, наведених у «Молоті відьом» (переважно взятих із Біблії або творів античних авторів), щонайменше 75 стосуються подій недавнього для автора минулого. Більшість інших прикладів походять зі Швабії, Ельзасу чи Тіролю; ще кілька — з віддаленіших місць, як правило, з міст, де були домініканські монастирі й де свого часу перебував Крамер (Рим, Кельн, Аугсбург, Зальцбург, Ландсгут у Баварії). Крамер описує як наслідки магії імпотенцію, безпліддя, погану погоду та інше. Детально описано, як відьми насилають чари, і які засоби допомагають запобігти чаклунству або ж підтримати тих, хто вже став його жертвою. У тексті зазначається, що відьми вербують послідовниць задля їх знайомства з демонами та збільшення лав відьом. Таким чином автор заявляє про організоване відьомство та повсюдно поширену відьомську змову.

Говорячи про судові процеси над відьмами, Крамер запозичив великі фрагменти тексту з таких посібників для інквізиторів, як «Directorium Inquisitorum» (Довідник інквізиторів, 1376) Ніколаса Еймеріха. Крамер наводить покрокову інструкцію щодо проведення судового процесу над відьмою: від порядку порушення справи, формування звинувачень і офіційного висунення обвинувачення до допиту (зокрема із застосуванням тортур). «Молот відьом» рекомендує застосовувати для отримання зізнань не лише тортури, а й залякування новими стражданнями та обман: періодично послаблювати умови утримання, переконувати, що зізнання врятує від страти. Тривале заподіяння болю описується як «продовження» того самого допиту впродовж кількох днів, тоді як офіційний повторний допит Крамер не схвалює. Книга наголошує на необхідності повторного «добровільного» підвердження зізнання засудженою особою після тортур. Автор перераховує ознаки щирого каяття, але додає, що фізичні наслідки чаклунства все одно тягнуть за собою світське покарання.

• Валерій Шевчук. Сота відьма // Дерево пам'яті: Книга українського історичного оповідання: Для ст. шк. віку: Вип. 3: Світова історія / Упоряд. текстів та іл., автор передм. і прим. Ю. М. Хорунжий; Худож. оформл. І. М. Гаврилюка. — К.: Веселка, 1991. — 511.: іл. — (Б-ка «Золоті ворота»). — ISBN 5-301-01086-7 (вип. 3). — ISBN 5-301-01085-9

• Malleus Maleficarum (альбом)
• Полювання на відьом

• Молот відьм // Українська Релігієзнавча Енциклопедія

• Heinrich Kramer and James Sprenger The Malleus Maleficarum [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Полювання на відьом у Європі [Архівовано 14 вересня 2017 у Wayback Machine.]