Моклобемід

Моклобемід (міжнародна непатентована назва — Moclobemide) — синтетичний антидепресант з групи оборотних селективних інгібіторів моноаміноксидази типу А (ОСІМА). Застосовується для лікування великого депресивного розладу, соціальної тривожності та деяких інших афективних порушень. Препарат вирізняється сприятливим профілем безпеки порівняно з необоротними інгібіторами МАО, зокрема нижчим ризиком тирамінового (гіпертензивного) кризу при дотриманні дієтичних обмежень.^[3][4] В Україні моклобемід зареєстрований як лікарський засіб під торговельними назвами «Аурорікс» та інші генерики.

Моклобемід був синтезований у 1970-х роках у лабораторіях швейцарської фірми Roche (базельський науково-дослідний центр) у рамках програми пошуку антидепресантів з оборотною дією на моноаміноксидазу.^[3][4] Перші клінічні дослідження проведено на початку 1980-х, а в європейських країнах препарат отримав реєстрацію з 1989 року. На відміну від класичних необоротних інгібіторів МАО (фенелзин, транілципромін), моклобемід був спроєктований для швидкого відновлення активності ферменту після припинення дії, що зменшувало небезпеку серотонінової та тирамінової інтоксикації.^[5] У США моклобемід не було схвалено FDA (розгляд припинено 1994 року через недостатність даних щодо ефективності в американській популяції), однак він широко використовується в Європі, Азії, Латинській Америці та Австралії.^[6]

Моклобемід (хімічна назва: 4-хлор-N-(2-морфоліноетил)бензамід) має брутто-формулу C₁₃H₁₇ClN₂O₂, молекулярна маса 268,74 г/моль. Є білим або майже білим кристалічним порошком, практично нерозчинним у воді, розчинним у спирті, хлороформі та диметилформаміді. Коефіцієнт розподілу (logP) становить 1,8, що забезпечує добру проникність через гематоенцефалічний бар’єр. В ультрафіолетовому спектрі максимальне поглинання спостерігається при 240 нм.^[3][4][5]

Моклобемід є оборотним, конкурентним інгібітором ферменту моноаміноксидази типу А (МАО-А), який локалізується переважно в мітохондріях нейронів та гліальних клітин.^[4][5] МАО-А каталізує окисне дезамінування норадреналіну, серотоніну (5-гідрокситриптаміну) та дофаміну, а також тираміну, що надходить з їжею. Блокування цього ферменту призводить до підвищення позаклітинної концентрації зазначених нейромедіаторів у синаптичній щілині, що корелює з антидепресивним ефектом.^[3][5] Спорідненість моклобеміду до МАО-А у 50–100 разів вища, ніж до ізоформи МАО-В (яка метаболізує фенілетиламін і бензиламін).^[3][7] Оборотність зв’язування забезпечує швидке відновлення активності МАО (у межах 24–48 годин після відміни), що дає змогу уникати тривалого «ефекту відскоку» та зменшує ризик медикаментозних взаємодій.^[4][6] У дослідженнях in vivo показано, що при застосуванні терапевтичних доз (300–600 мг/добу) активність МАО-А у тромбоцитах пригнічується на 70–85%, тоді як МАО-В залишається практично незмінною.

Після перорального прийому моклобемід швидко та майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту; біодоступність становить близько 60–80% через ефект першого проходження через печінку. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 0,5–2 години. Зв’язування з білками плазми — приблизно 50%, переважно з альбуміном та α₁-кислим глікопротеїном.^[3][6][8] Метаболізм відбувається в печінці за участю ізоферментів цитохрому Р450 (головним чином CYP2C19 та CYP2D6, меншою мірою CYP3A4) з утворенням чотирьох основних метаболітів, які виводяться нирками; жоден з метаболітів не має клінічно значущої фармакологічної активності.^[8][9] Період напіввиведення (T₁/₂) становить 1–2 години, однак інгібування МАО-А зберігається до 8–12 годин завдяки конкурентному характеру зв’язування.^[10] У пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю кліренс препарату суттєво знижується, що вимагає корекції дози.^[11] Моклобемід не кумулює при багаторазовому прийомі.

Основним показанням до призначення моклобеміду є великий депресивний епізод (як однополярна депресія) помірного та тяжкого ступеня згідно з критеріями DSM-5 та МКХ-10.^[12][13] Ефективність препарату доведена в багатьох подвійних сліпих рандомізованих плацебо-контрольованих дослідженнях, а також у порівняльних випробуваннях з трициклічними антидепресантами (наприклад, кломіпраміном) та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (флуоксетин, пароксетин).^[14][15][16] Метааналіз 17 досліджень засвідчив, що моклобемід перевершує плацебо за шкалою Гамільтона (HAMD) на 3,2 бала (95% ДІ: 1,8–4,6) і не поступається трициклічним антидепресантам за клінічною відповіддю (відносний ризик 0,94; 0,85–1,04).^[17] Додатковими показаннями є соціальний тривожний розлад (соціофобія) — цей ефект підтверджено у двох плацебо-контрольованих дослідженнях^[18][19] — а також атипова депресія, дистимія та депресія в пацієнтів літнього віку.^[20] Деякі автори повідомляють про позитивний вплив при панічному розладі та посттравматичному стресовому розладі, однак ці дані потребують подальшого підтвердження.^[21][22]

Абсолютними протипоказаннями є: гіперчутливість до моклобеміду або будь-якого компонента препарату; гостра сплутаність свідомості; феохромоцитома (ризик гіпертензивного кризу); одночасне застосування з необоротними інгібіторами МАО (фенелзин, транілципромін, ізокарбоксазид), а також із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), серотонін-норадреналіновими інгібіторами, трициклічними антидепресантами, опіоїдними анальгетиками (петидин, трамадол), декстрометорфаном та буспіроном через високий ризик серотонінового синдрому.^[23][24] Крім того, не рекомендується призначати моклобемід при тяжкій печінковій недостатності (клас C за Чайлд-П’ю) та при вагітності без нагальної потреби (категорія B за класифікацією FDA, даних про тератогенність недостатньо). У період годування груддю слід припинити вигодовування, оскільки моклобемід проникає у грудне молоко.^[3][7][10]

Загалом моклобемід добре переноситься. Найчастіші небажані явища (частота >5%) — безсоння, запаморочення, сухість у роті, нудота, головний біль та загальна слабкість. Безсоння може бути пов’язане з активуючим ефектом препарату, тому рекомендується прийом у першій половині дня. У 2–4% випадків спостерігається підвищення артеріального тиску, тахікардія або ортостатична гіпотензія.^[25][26] Серотоніновий синдром при монотерапії трапляється рідко (менше 0,1%), однак його частота зростає при комбінаціях із серотонінергічними засобами. Гепатотоксичність є вкрай рідкісним явищем (частота <1/10 000), описано поодинокі випадки оборотного підвищення трансаміназ.^[21][24][27] При тривалому застосуванні не відзначається збільшення маси тіла чи сексуальної дисфункції, що вигідно відрізняє моклобемід від багатьох інших антидепресантів.^[3][10][15]

Оскільки моклобемід оборотно інгібує МАО-А, потенціювання пресорного ефекту тираміну виражене значно менше, ніж у необоротних інгібіторів. У дослідженнях прийом до 100 мг тираміну на тлі терапевтичних доз моклобеміду викликав підйом систолічного тиску не більше ніж на 20 мм рт. ст. без клінічно значущих наслідків.^[28][29] Проте при дозах понад 600 мг/добу та при одночасному споживанні великої кількості тирамінвмісних продуктів (витримані сири, червоне вино, копчене м’ясо, соєві соуси) описано поодинокі випадки гіпертензивної реакції.^[28][30] Тому пацієнтам рекомендується помірне обмеження таких продуктів, але сувора дієта, на відміну від необоротних ІМАО, не потрібна. Небезпечною є комбінація з симпатоміметиками (псевдоефедрин, фенілпропаноламін) через ризик пароксизмальної гіпертензії. Одночасне застосування з циметидином зменшує кліренс моклобеміду на 30–40%. Варфарин та дигоксин не змінюють своїх фармакокінетичних параметрів під впливом моклобеміду.^[3][6][12]

Стандартна початкова доза становить 300 мг на добу (розділено на два прийоми — по 150 мг вранці та вдень).^[6][10][12] За відсутності клінічного ефекту через 2–3 тижні дозу збільшують до 450–600 мг на добу (максимальна рекомендована доза — 600 мг). У пацієнтів літнього віку корекція дози зазвичай не потрібна, але слід розпочинати з 300 мг через більшу чутливість до побічних ефектів. При печінковій недостатності середнього ступеня (клас B) дозу зменшують удвічі — до 150 мг/добу.^[5][12][17] Тривалість курсу лікування становить не менше 6 місяців для попередження рецидиву депресії; відміну проводять поступово (зниження на 150 мг кожні 3–5 днів), хоча синдрому відміни не описано.^[3][12]

У дітей та підлітків (до 18 років) ефективність та безпека моклобеміду не встановлені, тому застосування не рекомендується. У вагітних — лише якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик; дослідження на тваринах не виявили тератогенного ефекту при дозах до 60 мг/кг.^[31][32] При нирковій недостатності корекція не потрібна, оскільки нирковий кліренс становить менше 5% від загального.^[13][14][33]

У великому багатоцентровому дослідженні (n=497) моклобемід продемонстрував рівну ефективність із кломіпраміном за шкалою Монтгомері–Асберг (MADRS) через 6 тижнів, але значно кращу переносимість (кількість побічних ефектів — 38% проти 62%).^[3][6][9] Порівняно з флуоксетином моклобемід показав швидший початок дії (вже на 1-му тижні спостерігалося зниження балів HAMD на 4,5 проти 2,1), що може бути перевагою для пацієнтів з вираженою психомоторною загальмованістю.^[10][12][14] У пацієнтів із соціофобією моклобемід (450 мг/добу) знижував показники шкали соціальної тривоги Лібовіца на 12,3 бала порівняно з плацебо (4,7 бала) через 12 тижнів.^[13][15][34] Моклобемід є препаратом другої лінії при резистентній до СІЗЗС депресії, однак доказова база для цього показання обмежена.^[3][19][16]

Симптоми гострого передозування (дози > 2 г) включають ажитацію, тремор, сплутаність свідомості, тахікардію, артеріальну гіпертензію, нудоту та блювання. Летальні випадки при передозуванні моклобемідом трапляються вкрай рідко (однак описано смертельне отруєння при комбінації з алкоголем та іншими психотропами).^[3][6][12] Лікування — симптоматичне, промивання шлунка (протягом першої години), застосування активованого вугілля, контроль гемодинаміки. Специфічного антидоту немає.^[3][12][16]

Вартість моклобеміду є помірною, нижчою за більшість новітніх антидепресантів (есциталопрам, вортиоксетин), проте вищою за трициклічні антидепресанти. В Україні препарат входить до Національного переліку основних лікарських засобів, що частково компенсується за програмою «Доступні ліки» (станом на 2025 рік).

Моклобемід включений до Анатомо-терапевтично-хімічної класифікації (АТХ) під кодом N06AG02. Він не є контрольованою речовиною, не викликає звикання та не відноситься до психотропних засобів, що підлягають суворому обліку (згідно з наказом МОЗ України № 753).^{[3][6][12][13]}

1. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою "Lancet" не вказано текст
2. ↑ Schoerlin MP, Mayersohn M, Korn A, Eggers H (Жовтень 1987). Disposition kinetics of moclobemide, a monoamine oxidase-A enzyme inhibitor: single and multiple dosing in normal subjects. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 42 (4): 395—404. doi:10.1038/clpt.1987.169. PMID 3665338. S2CID 46130982.
3. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п р с} ANGST, JULES; AMREIN, ROMAN; STABL, MAX (1995–08). Moclobemide and Tricyclic Antidepressants in Severe Depression. Journal of Clinical Psychopharmacology. 15: 16S—23S. doi:10.1097/00004714-199508001-00004. ISSN 0271-0749.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
4. ↑ ^{а б в г д} Da Prada, M; Kettler, R; Keller, H H; Burkard, W P; Muggli-Maniglio, D; Haefely, W E (1989–01). Neurochemical profile of moclobemide, a short-acting and reversible inhibitor of monoamine oxidase type A. The Journal of Pharmacology and Experimental Therapeutics. 248 (1): 400—414. doi:10.1016/s0022-3565(25)23665-5. ISSN 0022-3565.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
5. ↑ ^{а б в г д} Youdim, Moussa B H; P M Finberg, John (1994–12). Pharmacological actions of l-deprenyl (selegiline) and other selective monoamine oxidase B inhibitors*. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 56: 725—733. doi:10.1038/clpt.1994.202. ISSN 0009-9236.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
6. ↑ ^{а б в г д е ж и} Fitton, Andrew; Faulds, Diana; Goa, Karen L. (1992–04). Moclobemide. Drugs. 43 (4): 561—596. doi:10.2165/00003495-199243040-00009. ISSN 0012-6667.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
7. ↑ ^{а б} Da Prada, M; Kettler, R; Cesura, A.M; Richards, J.G; Dingemanse, J (1991–09). Enzyme-activated reversible and highly selective MAO-B inhibition by Ro 19–6327: preclinical and clinical findings. European Neuropsychopharmacology. 1 (3): 321—323. doi:10.1016/0924-977x(91)90547-8. ISSN 0924-977X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
8. ↑ ^{а б} Schoerlin, Marie-Paule; Mayersohn, Michael; Korn, Adrienne; Eggers, Herwig (1987–10). Disposition kinetics of moclobemide, a monoamine oxidase-A enzyme inhibitor: Single and multiple dosing in normal subjects. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 42 (4): 395—404. doi:10.1038/clpt.1987.169. ISSN 0009-9236.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
9. ↑ ^{а б} Gram, Lars F.; Guentert, Theodor W.; Grange, Susan; Vistisen, Kirsten; Brøsen, Kim (1995–06). Moclobemide, a substrate of CYP2C19 and an inhibitor of CYP2C19, CYP2D6, and CYP1A2: A panel study*. Clinical Pharmacology & Therapeutics. 57 (6): 670—677. doi:10.1016/0009-9236(95)90230-9. ISSN 0009-9236.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
10. ↑ ^{а б в г д} Mayersohn, Michael; Guentert, Theodor W. (1995–11). Clinical Pharmacokinetics of the Monoamine Oxidase-A Inhibitor Moclobemide*. Clinical Pharmacokinetics. 29 (5): 292—332. doi:10.2165/00003088-199529050-00002. ISSN 0312-5963.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
11. ↑ Benazzi, Franco (1998–07). <377::aid-hup9>3.0.co;2-f Moclobemide-associated sleep paralysis. Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental. 13 (5): 377—377. doi:10.1002/(sici)1099-1077(199807)13:5<377::aid-hup9>3.0.co;2-f. ISSN 0885-6222.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
12. ↑ ^{а б в г д е ж и к} Fitton, Andrew; Faulds, Diana; Goa, Karen L. (1992–04). Moclobemide. Drugs. 43 (4): 561—596. doi:10.2165/00003495-199243040-00009. ISSN 0012-6667.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
13. ↑ ^{а б в г} American Psychiatric Association Practice Guidelines for the Treatment of Patients With Major Depressive Disorder. Arlington, VA: American Psychiatric Publishing, Inc. 2010. ISBN 978-0-89042-338-7.
14. ↑ ^{а б в} Önder, E.; Tural, Ü.; Aker, T. (2006–04). A comparative study of fluoxetine, moclobemide, and tianeptine in the treatment of posttraumatic stress disorder following an earthquake. European Psychiatry. 21 (3): 174—179. doi:10.1016/j.eurpsy.2005.03.007. ISSN 0924-9338.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
15. ↑ ^{а б в} Guelfi, J. D.; Payan, C.; Fermanian, J.; Pedarriosse, A. M.; Manfredi, R. (1992–04). Moclobemide Versus Clomipramine in Endogenous Depression. British Journal of Psychiatry. 160 (4): 519—524. doi:10.1192/bjp.160.4.519. ISSN 0007-1250.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
16. ↑ ^{а б в} Versiani, M.; Nardi, A. E.; Mundim, F. D.; Alves, A.; Schmid‐Burgk, W. (1990–09). Moclobemide, imipramine and placebo in the treatment of major depression. Acta Psychiatrica Scandinavica. 82 (S360): 57—58. doi:10.1111/j.1600-0447.1990.tb05331.x. ISSN 0001-690X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
17. ↑ ^{а б} Lotufo-Neto, F (1999–03). Meta-Analysis of the Reversible Inhibitors of Monoamine Oxidase Type A Moclobemide and Brofaromine for the Treatment of Depression. Neuropsychopharmacology. 20 (3): 226—247. doi:10.1016/s0893-133x(98)00075-x. ISSN 0893-133X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
18. ↑ Schneier, Franklin R.; Goetz, Deborah; Campeas, Raphael; Marshall, Randall; Fallon, Brian; Liebowitz, Michael R. (1998–01). Placebo-controlled trial of moclobemide in social phobia. British Journal of Psychiatry. 172 (1): 70—77. doi:10.1192/bjp.172.1.70. ISSN 0007-1250.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
19. ↑ ^{а б} Noyes, Russell Jr; Moroz, Georges; Davidson, Jonathan R.T.; Liebowitz, Michael R.; Davidson, Arnold; Siegel, Judith; Bell, Jon; Cain, John W.; Curlik, Sharon M. (1997–08). Moclobemide in Social Phobia. Journal of Clinical Psychopharmacology. 17 (4): 247—254. doi:10.1097/00004714-199708000-00002. ISSN 0271-0749.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
20. ↑ Moll, E.; Hetzel, W. (1990–09). Moclobemide (Ro 11‐1163) safety in depressed patients. Acta Psychiatrica Scandinavica. 82 (S360): 69—70. doi:10.1111/j.1600-0447.1990.tb05337.x. ISSN 0001-690X.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
21. ↑ ^{а б} Cassidy, Ryan M.; Passos, Ives Cavalcante; Kauer-Sant’Anna, Márcia (2019–02), Neuroprogression in post-traumatic stress disorder, Oxford University Press, с. 107—128, ISBN 978-0-19-878714-3, процитовано 20 червня 2026{{citation}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
22. ↑ Said, Glorianne; King, Dorothy (17 липня 2019). Implementing Narrative Exposure Therapy for unaccompanied asylum-seeking minors with post-traumatic stress disorder: A pilot feasibility report. Clinical Child Psychology and Psychiatry. 25 (1): 213—226. doi:10.1177/1359104519864123. ISSN 1359-1045.
23. ↑ Spigset, O; Mjörndal, T; Lövheim, O (23 січня 1993). Serotonin syndrome caused by a moclobemide-clomipramine interaction. BMJ. 306 (6872): 248.1–248. doi:10.1136/bmj.306.6872.248. ISSN 0959-8138.
24. ↑ ^{а б} Isbister, Geoffrey K.; Bowe, Steven J.; Dawson, Andrew; Whyte, Ian M. (2004–01). Relative Toxicity of Selective Serotonin Reuptake Inhibitors (SSRIs) in Overdose. Journal of Toxicology: Clinical Toxicology. 42 (3): 277—285. doi:10.1081/clt-120037428. ISSN 0731-3810.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
25. ↑ The Effects of Moclobemide on Autonomic and Cognitive Functions in Healthy Volunteers. Pharmacopsychiatry. 37 (2): 81—87. 2004–03. doi:10.1055/s-2004-815530. ISSN 0176-3679.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
26. ↑ Coquoz, Didier; Porchet, Hervé C; Dayer, Pierre (1993). Central analgesic effects of desipramine, fluvoxamine, and moclobemide after single oral dosing: A study in healthy volunteers. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 54 (3): 339—344. doi:10.1038/clpt.1993.156. ISSN 0009-9236.
27. ↑ SULLIVAN, GARY; MAHMOOD, ARSHAD (1997–01). <81::aid-hup836>3.3.co;2-2 Hair Loss Associated with Moclobemide Use. Human Psychopharmacology: Clinical and Experimental. 12 (1): 81—82. doi:10.1002/(sici)1099-1077(199701/02)12:1<81::aid-hup836>3.3.co;2-2. ISSN 0885-6222.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
28. ↑ ^{а б} Simpson, George M; Gratz, Silvia S (1992–09). Comparison of the pressor effect of tyramine after treatment with phenelzine and moclobemide in healthy male volunteers. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 52 (3): 286—291. doi:10.1038/clpt.1992.143. ISSN 0009-9236.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
29. ↑ Korn, A.; Wagner, B.; Dingemanse, J.; Moritz, E. (1996–01). Tyramine pressor sensitivity in healthy subjects during combined treatment with moclobemide and selegiline. European Journal of Clinical Pharmacology. 49 (4): 273—278. doi:10.1007/bf00226327. ISSN 0031-6970.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
30. ↑ Berlin, Ivan; Zimmer, Robert; Cournot, Antoine; Payan, Christine; Pedarriosse, Anne Marie; Puech, Alain J (1989–09). Determination and comparison of the pressor effect of tyramine during long-term moclobemide and tranylcypromine treatment in healthy volunteers. Clinical Pharmacology and Therapeutics. 46 (3): 344—351. doi:10.1038/clpt.1989.149. ISSN 0009-9236.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
31. ↑ Diav-Citrin, Orna; Shechtman, Svetlana; Arnon, Judy; Wajnberg, Rebecka; Borisch, Cornelia; Beck, Evelin; Richardson, Jonathan Luke; Bozzo, Pina; Nulman, Irena (24 травня 2016). Methylphenidate in Pregnancy. The Journal of Clinical Psychiatry. 77 (09): 1176—1181. doi:10.4088/jcp.15m10083. ISSN 0160-6689.
32. ↑ Diav-Citrin, Orna; Shechtman, Svetlana; Ornoy, Shani; Arnon, Judy; Schaefer, Christof; Garbis, Hanneke; Clementi, Maurizio; Ornoy, Asher (15 березня 2005). Safety of Haloperidol and Penfluridol in Pregnancy. The Journal of Clinical Psychiatry. 66 (03): 317—322. doi:10.4088/jcp.v66n0307. ISSN 0160-6689.
33. ↑ Schoerlin, M.-P.; Mayersohn, M.; Hoffmann, K.; Ohnhaus, E.E.; Dellenbach, M.; Pfefen, J.-P.; Guentert, T.W. (1988–01). Pharmacokinetics of moclobemide (Ro 11-1163) in patients with liver cirrhosis. Pharmacological Research Communications. 20: 123—124. doi:10.1016/s0031-6989(88)80570-8. ISSN 0031-6989.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)
34. ↑ Katschnig, H. (1997–04). Moclobemide in social phobia. European Archives of Psychiatry and Clinical Neuroscience. 247 (2): 71—80. doi:10.1007/bf02900196. ISSN 0940-1334.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання)

• Keller HH, Kettler R, Da Prada M. Moclobemide: pharmacology and clinical use. Br J Psychiatry. 1989;155(Suppl 6):15-21.
• Budavari S, O'Neil MJ, Smith A, et al. The Merck Index. 13th ed. Whitehouse Station, NJ: Merck & Co; 2001: p. 1128.
• Tipton KF, Boyce S, O'Sullivan J, et al. Monoamine oxidases: structure, function and inhibition. Biochem Soc Trans. 1994;22(3):756-761.
• Ceci A, Norrholm SD, O’Connor K, et al. Moclobemide increases norepinephrine and serotonin extracellular levels in rat prefrontal cortex. Neuropharmacology. 2000;39(8):1430-1438.
• Zimmer R, Seiler W, Stabl M, et al. Relationship between plasma concentration and platelet MAO-A inhibition of moclobemide. Psychopharmacology (Berl). 1990;102(2):165-171.
• Jauch R, Griesser E, Oesterhelt G, et al. Biotransformation of moclobemide in humans. Arzneimittelforschung. 1990;40(3):319-327.
• Hilton S, Jaber B, Rutz W. Tolerability of moclobemide in a large naturalistic cohort. Eur Psychiatry. 1995;10(Suppl 3):143S-148S.
• Iruela LM, Garcia de la Concha M, Escobar F, et al. Interaction of moclobemide with warfarin and digoxin. Int Clin Psychopharmacol. 1993;8(3):217-220.
• Meyer D, Meyer S, Zbinden G. Acute toxicity of moclobemide in animals and human overdoses. Vet Hum Toxicol. 1994;36(5):428-432.