YaChudo

Мод Ментен

Переглядів: 0. Оновлено 04.11.2026.

Мод Ментен
Народилася20 березня 1879[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Port Lambtond, St. Claird, Графство Ламбтон, Онтаріо, Канада[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла26 липня 1960[2][3] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Онтаріо, Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Канада Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімікиня, лікарка, біохімікиня, патологоанатомка Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materТоронтський університет (1911)[2]
Чиказький університет (1916)[2]
Медичний факультет Університету Торонто Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбіохімія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Піттсбурга Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

Канадська медична зала славиd (1998)

CMNS: Мод Ментен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Мод Леонора Ментен (англ. Maud Leonora Menten, 20 березня 1879 — 17 липня 1960)[4] — канадська біологиня, яка зробила важливий внесок у біохімію, зокрема у вивчення кінетики ферментів, а також у гістохімію. Вона в основному відома своєю роботою з Леонором Міхаелісом щодо швидкості реакції ферментів і, зокрема, рівнянням Міхаеліса-Ментен, опублікованим в 1913 році.[5]

Біографія

Мод Ментен народилася в Порт-Лембтоні, Онтаріо, Канада, і навчалася в Торонтському університеті. Вона отримала ступінь бакалавра мистецтв у 1904 році, бакалавра медицини у 1907 році та доктора медицини у 1911 році. Вона була однією з перших жінок у Канаді, яка отримала ступінь доктора медицини.[4]. Вона закінчила дисертацію в Чиказькому університеті. У той час жінкам не дозволяли займатися медичними дослідженнями в Канаді, тому їй доводилося їхати до Сполучених Штатів.

У 1912 році вона переїхала до Берліна, де працювала з Леонором Міхаелісом. Ступінь доктора вона отримала у 1916 році в Чиказькому університеті.[6] Більшу частину своєї кар’єри (1923–1950) вона провела в університеті Піттсбурга як патологоанатом, а завершила кар’єру науковим співробітником в Інституті медичних досліджень Британської Колумбії (1951–1953).

Рівняння Міхаеліса-Ментен

У 1912 році Ментен повернулася до медичних досліджень, працюючи з відомим хірургом Джорджем Крайлом, на честь якого названо кратер Крайл на Місяці. Їх робота була зосереджена на контролі кислотно-лужного балансу під час анестезії.[7] Приблизно в цей час вона познайомилася з Леонором Міхаелісом, який був одним із провідних світових експертів з pH та буферів.[8] Ментен зацікавила попередня робота Міхаеліса з кінетики ферментів. Незважаючи на його скромну лабораторію в Берліні, вона прийняла важке рішення перетнути Атлантику, щоб працювати з Міхаелісом.

Міхаеліс і Ментен виразили зв'язок, який вони вивчали, у формі рівняння:

v=VaKm+a

що виражає початкову швидкість реакції v (у стаціонарному стані) в залежності від концентрації субстрату a і констант V (що позначає максимальну швидкість Vmax) та Km (написано сучасними символами). Віктор Анрі включив подібне рівняння до своєї дисертації, але мало його використовував і не оцінив важливості стаціонарного стану або спрощення, яке стало б результатом розгляду початкової швидкості.[8] [9] Рівняння не тільки показує, що кожен фермент є специфічним для свого субстрату, але також і те, що швидкість реакції зростає зі збільшенням концентрації останнього до досягнення плато насичення. Константа Km, яка є в цьому виразі, тепер називається сталою Міхаеліса.[10] Найвідомішою роботою Ментен є стаття, в якій виведено рівняння Міхаеліса-Ментен.[5]

Інші роботи

Після досліджень у Берліні Ментен вступила до Чиказького університету, де в 1916 році отримала ступінь доктора з біохімії. У 1923 році вона все ще не могла знайти академічну посаду для жінки в Канаді; вона зайняла посаду викладача медичної школи Піттсбурзького університету, працюючи клінічним патологом у дитячій лікарні в Піттсбурзі. Незважаючи на зайнятість, яку вимагала ця робота, Ментен вдалося продовжити активну дослідницьку роботу, ставши автором або співавтором понад 70 публікацій.[11][12][13] Її просування від простого асистента до доцента було швидким, але професорську посаду їй призначили лише в 70 років, через рік вона вийшла на пенсію.[10]

У рамках великої роботи над лужною фосфатазою[14][15][16] Ментен винайшла реакцію сполучення азобарвника, яка досі використовується в гістохімії.

Вона охарактеризувала бактеріальні токсини B. paratyphosus, Streptococcus scarlatina та Salmonella spp. які були використані в успішній програмі імунізації проти скарлатини в Піттсбурзі в 1930-1940-х роках.[17] Вона також провела перше електрофоретичне розділення білків гемоглобіну крові в 1944 році.[18] У цьому вона випередила результати Лайнуса Полінга та його співробітників[19] на кілька років, проте, як правило, це відкриття приписують йому.

Ментен також працювала над властивостями гемоглобіну, регуляцією рівня цукру в крові та функцією нирок.[20]

Вона продовжувала працювати над раком, особливо у дітей,[21] а також іншими дитячими хворобами.[22][23]

Після виходу на пенсію з Піттсбурзького університету в 1950 році вона повернулася до Канади, де продовжила займатися дослідженнями раку в Інституті медичних досліджень Британської Колумбії (1951–1953).[24]

Погане здоров'я змусило Ментен піти на пенсію в 1955 році. Померла вона 17 липня 1960 року у віці 81 року в Лімінгтоні, Онтаріо.[25][4]

Особисте життя

Ребекка Склоут зображує Ментен як енергійну та жваву жінку, яка носила «паризькі капелюхи, сині сукні з вітражними відтінками та черевики Бастер Браун».[25] Приблизно 32 роки вона їздила на Форді моделі T по району Піттсбурзького університету та насолоджувалася багатьма авантюрними та мистецькими захопленнями. Вона грала на кларнеті, створювала картини, гідні художніх виставок,[4] піднімалася в гори, їздила в арктичну експедицію та захоплювалася астрономією. До моменту смерті вона оволоділа кількома мовами, включаючи російську, французьку, німецьку, італійську та принаймні однією мовою індіанців - халкомелем.[26] Хоча Ментен проводила більшу частину своїх досліджень у Сполучених Штатах, вона зберігала своє канадське громадянство протягом усього життя.[26]

Нагороди

Протягом своєї кар'єри Ментен була пов'язана з численними науковими товариствами.

Коли Ментен померла, її колеги Аарон Х. Сток та Анна-Мері Карпентер написали некролог про Ментен у журналі Nature: «Ментен була невичерпною у своїх зусиллях піклуватися про дітей. Вона була натхненним учителем, який кидав виклик студентам-медикам, лікарям і науковим співробітникам робити все можливе. Її товариші надовго запам'ятають її кмітливість, гідність її манер, її тиху скромність, проникливість і, перш за все, її ентузіазм до досліджень».[20]

У 1998 році вона була посмертно включена до Канадської медичної зали слави.[4] Меморіальна дошка на її честь встановлена в Університеті Торонто, а також курс та кафедра в Університеті Піттсбурга носять її ім'я.[25] Меморіальна дошка також була встановлена в 2015 році в її рідному місті Порт-Лембтон.[27]

Примітки

  1. ↑ https://www.britannica.com/biography/Maud-Leonora-Menten
  2. ↑ а б в г д Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th Century — Routledge, 2003. — Vol. 2. — P. 882–883. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  3. ↑ Who Named It? — 1994.
  4. ↑ а б в г д Dr. Maud Menten. The Canadian Medical Hall of Fame. Процитовано 22 листопада 2023.
  5. ↑ а б Michaelis, L.; Menten, M. L. (1913). Die Kinetik der Invertinwirkung [The kinetics of invertin action]. Biochemische Zeitschrift. 49 (17): 333—369.
  6. ↑ Leonor Michaelis and Maud Menten. le site de l'Institut d'histoire des sciences. Процитовано 22 листопада 2023.
  7. ↑ Menten, M. L.; Crile, G. W. (1915). Studies on the hydrogen-ion concentration in blood under various abnormal conditions. Am. J. Physiol. 38 (2): 225—232. doi:10.1152/ajplegacy.1915.38.2.225.
  8. ↑ а б Deichmann, U.; Schuster, S.; Mazat, J.-P.; Cornish-Bowden, A. (2014). Commemorating the 1913 Michaelis-Menten paper Die Kinetik der Invertinwirkung: Three perspectives. FEBS Journal. 281 (2): 435—463. doi:10.1111/febs.12598. PMID 24180270. S2CID 5183178.
  9. ↑ Cornish-Bowden, A.; Mazat, J.-P.; Nicolas, S. (2014). Victor Henri: 111 years of his equation. Biochimie. 107: 161—166. doi:10.1016/j.biochi.2014.09.018. PMID 25252213.
  10. ↑ а б Leonor Michaelis and Maud Leonora Menten. 12 грудня 2017.
  11. ↑ King, CG.; Menten, ML. (1935). The influence of vitamin C level upon resistance to diphtheria toxin I. Changes in body weight and duration of life. Journal of Nutrition. 10: 129—140. doi:10.1093/jn/10.2.129.
  12. ↑ Menten, ML (1927). Changes in the blood sugar of the cod, sculpin, and pollock during asphyxia. J. Biol. Chem. 72: 249—253. doi:10.1016/S0021-9258(18)84376-9.
  13. ↑ Menten, ML (1922). Pathological lesions produced in the kidney by small doses of mercuric chloride. J. Med. Res. 43 (3): 315—321. PMC 2104460. PMID 19972572.
  14. ↑ Menten, ML.; Janouch, M. (1946). Changes in alkaline phosphatase of kidney following renal damage with alloxan. Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine. 63 (1): 33—37. doi:10.3181/00379727-63-15482. PMID 20274252. S2CID 45215943.
  15. ↑ Menten, ML.; Junge, J.; Green, MH. (1944). Distribution of alkaline phosphatase in kidney following the use of histochemical azo dye test. Proceedings of the Society for Experimental Biology and Medicine. 57: 82—86. doi:10.3181/00379727-57-14706. S2CID 87059085.
  16. ↑ Menten, ML.; Junge, J.; Green, MH. (1944). A coupling histochemical azo dye test for alkaline phosphatase in the kidney. Journal of Biological Chemistry. 153 (2): 471—477. doi:10.1016/S0021-9258(18)71989-3.
  17. ↑ Scarlet fever deaths avoided in city. The Pittsburgh Press. 19 травня 1942.
  18. ↑ Andersch, MA; Wilson, DA; Menten, ML. (1944). Sedimentation constants and electrophoretic mobilities of adult and fetal carbonylhemoglobin. Journal of Biological Chemistry. 153: 301—305. doi:10.1016/S0021-9258(18)51237-0.
  19. ↑ Pauling, L; Itano, H A; Singer, S J; Wells, I C (1949). Sickle cell anemia, a molecular disease. Science. 110 (2835): 543—548. Bibcode:1949Sci...110..543P. doi:10.1126/science.110.2865.543. PMID 15395398.
  20. ↑ а б Stock, Aaron; Carpenter, Anna-Mary (1961). Prof. Maud Menten. Nature. 189 (4769): 965. Bibcode:1961Natur.189..965S. doi:10.1038/189965a0.
  21. ↑ Neale, AE.; Menten, ML. (1948). Tumors of the thymus in children. American Journal of Diseases of Children. 76 (1): 102—108. doi:10.1001/archpedi.1948.02030030109012. PMID 18117553.
  22. ↑ * Menten, ML.; Fetterman, GH. (1948). Coronary sclerosis in infancy - report of 3 autopsied cases, 2 in siblings. American Journal of Clinical Pathology. 18 (10): 805—810. doi:10.1093/ajcp/18.10.805. PMID 18889323.
  23. ↑ * Troll, MM.; Menten, ML. (1945). Salicylate poisoning - report of 4 cases. American Journal of Diseases of Children. 69: 37—43. doi:10.1001/archpedi.1945.02020130044006.
  24. ↑ Menten, ML.; Willms, M.; Wright, WD. (1953). Nucleic acid content of splenic lymphocytes in normal and leukemic mice. Cancer Research. 13 (10): 729—732. PMID 13094687.
  25. ↑ а б в Skloot, Rebecca (Жовтень 2000). Some called her Miss Menten (PDF). University of Pittsburgh School of Medicine magazine. Процитовано 23 листопада 2023.
  26. ↑ а б Cornish-Bowden, Athel; Lagnado, John (Грудень 2013). Maud Leonora Menten: A woman at the dawn of biochemistry (PDF). The Biochemist. 35 (6): 46—47. doi:10.1042/BIO03506046. Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2021. Процитовано 10 квітня 2019.
  27. ↑ Hnatyshyn, Carl (9 жовтня 2014). Plaques for historical figures approved for St. Clair Twp. Wallaceburg Courier Press. Postmedia Network. Процитовано 23 листопада 2023.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).