Мова тюрки

Мова тюрки
ترکی
Поширена в	Узбекистан,  Казахстан,  Туркменістан,  Киргизстан і  Росія
Регіон	Середня Азія, Поволжя, Каспійський регіон, Приуралля, Кавказ, Крим, Мала Азія
Носії	мертва мова
Писемність	арабська абетка
Класифікація	Алтайські мови Тюркські мови Уйгурські мови Карлуцькі мови
Коди мови
ISO 639-3	–

Тюрки́ — тюркська літературна мова, використовувана на письмі від XIII до початку XX століття представниками здебільшого тюркських народів^[1].

Мова тюрки виникла на основі (карлуцько-хорезмійських) мов^[2].

Попри наявність кількох регіональних варіантів, існувала певна єдність мови тюрки. Ця єдність була насамперед обумовлена:

• близькістю тюркських мов одна до одної;
• активними культурно-мовними взаємозв'язками між різними тюрксько-ісламськими ареалами;
• використанням літер мови фарсі, тобто перської писемності, що виникла з арабської, у якій голосні звуки графічно не відображалися повністю, тому те саме слово в різних регіонах читалося варіативно, відповідно до місцевої вимовної традиції;
• великим обсягом арабо-перських лексичних запозичень^[3].

Регіональні варіанти тюрки й тюркські мовні ареали, що перебували під впливом цієї мови:

• золотоординський середньоазійський (карлуцько-хорезмійський) — карлуцько-хорезмійський (узбецький, уйгурський);
• золотоординський кипчацький (арало-каспійський) — кипчацько-ногайський (каракалпацький, казахський, кипчацько-узбецький), киргизько-кыпчацький (киргизький);
• золотоординський східноогузький — східноогузький (туркменський, хорезмський (діалект узбецької мови), хорасансько-тюркський);
• золотоординський поволзький — кипчацько-булгарський (татарський, башкирський);
• північнокавказький — кипчацький (кумицький, карачаєво-балкарський), кипчацько-огузька (північна сельджуцька) — північний азербайджанський; кипчацько-ногайський (ногайський);
• малоазійський — південний огузо-сельджуцький (турецький);
• кримський — кримськотатарські ареали огузо-сельджуцький, кипчацько-булгарський, кипчацько-ногайський залежно від діалекту.

Мовою тюрки написано такі твори тюркської літератури, як-от: поема «Кийсса-і Йосиф» Кул Галі, «Гулістан бит-тюрки» Сейфа Сараї, «Мухаббат-наме» ал-Хорезмі, «Хосров і Ширін» Кутба, «Нахдж ал-фарадис» Махмуда ас-Сараї ал-Булгарі, «Історяя пророків» Рабгузі, «Төхфеї мердан» і «Нури-Содур» Мухамед'яра та багато інших.

У художній літературі й різноманітних царинах суспільного життя мова тюрки активно функціонувала до початку XX століття.

Казембек А. К. Общая грамматика турецко-татарского языка…, обогащенное многими новыми филологическими исследованиями автора, 2 издание, испр. и доп., 1846.