Михаїл (Лярош)

Михаїл Michel Laroche
митрополит Ліонський, Паризький та всієї Франції
12 травня 1996 року — 15 грудня 2018
Церква:	Українська православна церква Київського патріархату
Парафія:	Паризька єпархія УПЦ КП
Альма-матер:	Інститут Святого Діонісія у Парижі
Діяльність:	прелат, письменник, богослов, клерик, єпископ
Громадянство:	Франція
Ім'я при народженні:	Philippe Laroche (Філіп Лярош)
Народження:	26 березня 1943 Нейї-сюр-Сен, Франція
Смерть:	14 квітня 2022 (79 років) Париж, Франція

Михаїл (в миру — Філіп Лярош; 26 березня 1943, Неї-сюр-Сен, Франція — 14 квітня 2022^[4]) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — УПЦ Київського Патріархату), митрополит Корсунський.

Митрополит Михаїл — письменник, історик і богослов. Його авторству належать праці з богослів'я, православної аскези, еклезіології та церковної історії.

З юності належав до одного з відгалужень російського розколу — Сен-Денійської єпархії Російської Православної церкви Закордоном.

1966—1969 навчався у паризькому Інституті Святого Діонісія.

1966 — рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ Сен-Денійська єпархія була скасована, а єпископ Іоанн-Нектарій (Ковалевський) в тому ж році заснував Православну кафолічну церкву Франції.

29 вересня 1967 єпископ Іоанн-Нектарій висвятив Філіпа Ляроша у диякона.

Ієрейську хіротонію Філіпа Ляроша було звершено тим же архієреєм 1 листопада 1969.

У 1972 році Православна кафолічна церква Франції була прийнята в юрисдикцію Румунської Православної Церкви. Незабаром після цього, у тому ж 1972, Патріархом Румунським Юстиніаном (Марина) священник Філіп Лярош був зведений у сан протоієрея і нагороджений Патріаршим Хрестом.

У 1972 році протоієрей Філіп Лярош недалеко від Парижа заснував парафію на честь святого Михайла і святого Нектарія Егінського.

У 1988 році протоієрей Філіп Лярош захистив докторську дисертацію з богослів'я, що було офіційно затверджено Священним Синодом Румунської Православної Церкви під головуванням Патріарха Румунського Феоктиста (Арепашу).

У 1996 році перейшов у юрисдикцію Української православної церкви Київського патріархату. 10 квітня 1996 прийняв чернецтво з ім'ям Михаїл. 11 квітня 1996 зведений у сан архімандрита.

12 травня 1996 — рукоположений у єпископа Ліонського.

З 12 серпня 1996 — архієпископ Ліонський, Паризький і всієї Франції.

25 червня 1998 року рішенням Священного Синоду під головуванням Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета зведений у сан митрополита Паризького, який мав у своїй юрисдикції Паризьку єпархію.

З 2019 року — митрополит Корсунський Православної церкви України^[5].

• La vie en Son Nom, La prière du nom de Jésus et ses méthodes spirituelles. Éditions Présence, Paris, 1992. /Traduction et édition en roumain (2004)./ Traduction et édition en Ukrainien (2015)
• Sur la terre comme au Ciel, La vie spirituelle au quotidien. Éditions Nouvelle Cité, Paris, 1985.
• Seconde Naissance, De l'homme de l'angoisse à l'homme de la Résurrection. Éditions Nouvelle Cité, Paris, 1986. /Traduction et édition en roumain en cours./
• Mon fils est Né au Ciel, Méditation d'un prêtre orthodoxe sur la mort de son fils. Éditions Fayard, Paris, 1993. /Ouvrage traduit partiellement en polonais dans la revue théologique Widrodze n° 319, 03 2000. Traduction et édition en roumain en 2004./
• Secondes Noces, préface de Michel Legrain Bayard. Éditions Centurion, Paris, 1996.
• La réédition en " Livre de Poche Chrétien " Collection " Foi Vivante " d’Une seule chair, L'aventure mystique du couple. Éditions Le Cerf, Paris, 1998.
• Être à deux ou les traversées du couple (sous la direction de Nathalie Calmé) ; Collection «Espaces Libres». Éditions Albin Michel, Paris, 2000.
• La papauté orthodoxe, Les origines historiques du papisme du Patriarcat de Constantinople et sa guerre ecclésiologique avec le Patriarcat de Moscou. Éditions Présence, Paris, 2004.