Михайло Мишка
| Михайло Мишка-Варковський Michał Myszka Warkowski | |
|---|---|
 | |
1572 — 1578 | |
| Попередник: | Андрій Капуста |
| Наступник: | Авраам Мишка |
| Смерть: | жовтень 1605 або не раніше 5 вересня 1605 і не пізніше 9 грудня 1605  |
| Національність: | русин[1] |
| Країна: | Річ Посполита |
| Рід: | Мишки-Варковські |
| Батько: | Федір Мишкаd |
| Шлюб: | Ядвіга з Курова Збонськаd |
| Діти: | Marina Myszkad і Q123914770? |
Михайло Мишка, або Михайло Мишка-Варковський гербу Корчак (пом. початок жовтня 1605) — волинський шляхтич, військовик та урядник Речі Посполитої. Представник роду Мишок.
З життєпису
Син Федора Богдановича Мишки — придворного короля, державці Сатиєва, власника Варковичів у Луцькому повіті. Сестра Михайла Настася — вдова Михайла Федоровича Гулевича, у 1567 році потрапила до неволі в Полоцьку.[2]
У 1564—1566 роках — ротмістр Його Королівської Милості. У нього в 1564 році заховався вбивця князя Ярослава Санґушка — шляхтич Валентій Желех із Трестян (Городельський повіт). Брат загиблого Роман Санґушко подавав позов щодо дій Мишки, але після того, коли взнав про настрої на королівському дворі, припинив процес.
Один з перших волинських шляхтичів, які підписали акт Люблінської унії. Після цього став «справцею» Київського воєводства, яким керував його ворог — князь Костянтин Василь Острозький.
У 1583 році король доручив йому взяти рахунки від Йони Борзобагатого-Красенського, якого позбавили посади Жидичинського архимандрита.
Мав чимало процесів щодо маєтностей із родичами та сусідами (зокрема, князями Збаразькими, Острозькими, Санґушками), наприкінці життя — щодо Овруцького староства з князем Михайлом Вишневецьким, який тривав після смерті Мишки — з його синами.
Посади: мозирський підстароста, волинський каштелян (у 1572—1605 роках[3]), староста крем'янецький, овруцький (став у 1572 після смерти князя Андрія Капусти). У 1598 році разом з іншими представниками старих православних родин підписав заяву щодо визнання переходу на унію.
Сім'я
Дружина — Ядвіга з Курова Збонська. Діти:
- Авраам (пом. 1604) — овруцький староста,
- Станіслав — королівський комірник,
- Михайло,
- Марина, або Маріанна (1563—22.1.1600, Радивилів) — вдова ротмістра Стажецького (чи Стаженського, можливо, Стефана); дружина генерального жмудського старости Станіслава Радзивілла, за якого вийшла у 1582[4], або, за іншими даними, уклала шлюбний контракт 10 травня 1587. Родичі другого чоловіка не сприйняли її, вважаючи не «корисною» партією). Мали 6 дітей, 4 дожили до повноліття. Була похована у парафіяльному костелі Олики.[5]
Примітки
- ↑ Napływ szlachty polskiej na Ukrainę, 1569-1648
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1908. — Cz. 1. — T. 7. — S. 397. (пол.)
- ↑ Троневич П. Волинь сутінках української історії ХІУ-ХУІ ст. [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] — Луцькк : "Місійна книжкова фабрика «Християнське життя», 2003. — С. 90.
- ↑ Myszka (Myszka Warkowski) Michał (Michajło)… — S. 367.
- ↑ Lulewicz H. Radziwiłł Stanisław h. Trąby (1559—1599) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — T. XXX/2, zeszyt 125. — S. 363—367. (пол.)
Джерела
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VI. — С. 592, 598.
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — 938 s. — T. 3. — S. 324—325. (пол.)
- Myszka (Myszka Warkowski) Michał (Michajło) // Polski Słownik Biograficzny. — T. XXII. — S. 366—368. (пол.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).